ЯК НЕ СУДИТИ, ЩОБ НЕ БУТИ СУДИМИМИ

Тонка, ранима душа людська, а в процесі життя їй доводиться зазнавати різні життєві негаразди і потрясіння. І щоб знешкодити психологічні травмуючі моменти, зберегти цілісність особистості та психічне здоров'я, людина навчилася використовувати різні захисні способи поведінки (захисні механізми). Хтось із світлих умів нашого часу сказав, що совість - це реакція нервової системи на протиріччя між вчинком і переконанням. Саме механізми психологічного захисту дозволяють зберегти звичну про себе думку, відторгнути або специфічно тлумачити неприємні відомості, звести до мінімуму почуття тривоги, що виникає через докори совісті, нейтралізувати хворобливі переживання. Однак, у захисної поведінки є і негативні сторони: відхід від вирішення проблем, перешкода духовному зростанню, створення спотвореної дійсності, викривленого образу себе, спотвореного зовнішнього світу. Захисні механізми як би "сковують" внутрішню енергію, знесилюють душу. В результаті, пристосованість людини знижується, він стає вразливим, ранимим і слабким, збільшується ймовірність нервово-психічного зриву. Розглянемо деякі захисні механізми (варіанти поведінки), найбільш часто використовувані і носять явно деструктивний (руйнівний) характер. Можливо, це комусь допоможе краще підготуватися до сповіді, розібратися в собі, у своїх вільних і невільних, відомих і невідомих гріхах, а так само в стосунках з людьми. Почнемо з проекції - приписування комусь небажаних нам власних почуттів, мотивів і рис, в яких ми не хочемо собі зізнатися. Помічено: кожен бачить у ближньому насамперед те, що розвинене в ньому самому. Скупий схильний відзначати в людях жадібність, агресивний - жорстокість, схильний до крадіжок - нечесність і так далі по тому ж принципу.. При цьому сприйняття власного гріха спотворюється. Реально гріх присутній в нас, але ми вбачаємо його в інших людях, але не в собі. Судження по чужих гріхах швидко переростає в засудження самої людини. І, можливо, скупий даремно підозрює ближнього в жадібності, а блудник - в перелюбстві? Адже, звинувачуючи ближнього в своїх власних недугах, ми грішимо ще й наклепом. Той, хто постійно наділяє інших своїми непорядними властивостями, пильно бачить "скалку" в чужому оці, зате не відчуває "колоди" в своєму (Мф. 7:3). Мало того. Нерідко він намагається вийняти цю противну "скалку", яка заважає йому жити, за допомогою своєї "колоди"! Ось характерний випадок. Людина відчуває сильні ворожі почуття до когось без приводу з його боку, але соромиться собі в цьому зізнатися. Тоді вона малює в своїй уяві образ ворога, привласнює ці почуття вигаданому «недругові» і думає, ніби той справді ворогує з ним. Вихід дуже простий: щоб реабілітуватися в очах оточуючих і не викривати себе в безпідставній зловмисності і мстивості, треба вигадати собі ворога і весь свій душевний "бруд" звалити на нього! Приписуючи комусь наші негативні особисті якості і наміри, ми не помічаємо, фактично ігноруємо їх у себе. Наприклад, за фразою: "Ніколи не можна вірити людям", - як правило, ховається таємний сенс: "Я сам не цураюся обдурити, тому не вірю нікому. Всі люди однакові". Чим гостріше ми бачимо чужі гріхи, тим гірше помічаємо власні. І чим менш об'єктивно ми оцінюємо себе, тим більше знаходимо своїх недоліків в інших. Тоді "світло, що в тобі", стає темрявою (Мф. 6:23). Вона парадоксально висвітлює яскраве і очевидне в оточуючих і водночас огортає густим мороком те ж саме в нас. Крім поганих, приписуються і позитивні якості, що робить нас упередженими і спонукає оцінювати людей, так зване завищене добро. Ми використовуємо проекцію, коли в своїй свідомості когось незаслужено "нагороджуємо" силою, привабливістю, розумом і т.д., не визнаючи цих якостей в собі, щоб уникнути відповідальності за свої вчинки, адже "кому багато довірено, від того ще більше вимагатимуть ". (Лк. 12:48). А люди іноді охоче і з задоволенням грають не властиві, чужі їм ролі, які від них чекає вдячна і обдурена публіка. Недарма Христос закликав бути духовно пильними і уважними:"Бережіться лжепророків, які приходять до вас в овечій одежі, а всередині вовки хижі ..." (Мф. 7:15). Отже, "Не судіть, та не судимі будете, бо яким судом судите, таким будете судимі, і якою мірою міряєте, такою й вам будуть міряти. Лицеміре! Вийми перше колоду із власного ока, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого ". (Мф. 7:1-3, 5).Амінь.