Таке наше ставлення до природи. чи до пам’яті Тараса Шевченка?..

Півтора року пройшло з дня події, яка так урочисто тоді виглядала: 11 квітня 2013 року до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка у Каневі висадили 200 молодих дубочків. У цьому заході брали участь представники Канева, Сум, Полтави та інших міст України.

А тоді, 11 квітня 2013 року, ці люди ще не знали, що через рік тут майже нічого не залишиться від результатів їх роботи...

Коли це дійство відбувалось біля музею військової техніки під відкритим небом, я попросив тоді прокоментувати цей захід представника Полтавського громадського об’єднання “Світ України” Володимира Степанюка. “До 200-річчя з нагоди Дня народження Тараса Шевченка полтавчани оголосили всеукраїнську акцію “Живий пам’ятник природи — Тарасу Шевченку”, — пояснив Володимир Степанюк. — Ми сподіваємось, що ця акція триватиме впродовж цього року і восени наступного, щоб за цей період в Україні зародилися нові парки, сквери та алеї”.

З цього приводу газета ВІКА №16 (квітень 2013 р.) тоді писала: “Залишається лише сподіватися, що Канівська міська влада потурбується про збереження цих 200 молодих дубочків на канівській землі. І про це думати вже слід зараз — не сьогодні-завтра, як зазеленіє трава, поміж нововисадженими дубками з’явиться рогата худоба — люди, як і щороку, випасатимуть тут корів. А на цьому може й закінчитись епопея увічнення пам’яті Кобзаря у живій природі”.

І це застереження, на жаль, виявилось пророчим. Там, де у квітні минулого року працювали представники багатьох міст України аби увічнити пам’ять Кобзаря у зелених насадженнях, тепер — пустир. Із 200 висаджених дубочків сьогодні я нарахував аж... 11. Решту — як корова язиком злизала.

Один з небагатьох дубків, який вижив

Все більше переконуєшся у ставленні нашої влади до того, що відбувається в місті: цього разу помпезно висадили дубки — наступного дня про них забули. Але ж можна було їх зберегти, принаймні встановивши хоча б тимчасову огорожу в місці їх насадження, якщо вже руки не доходили до того, щоб їх поливати та доглядати...

“Живий пам’ятник природи — Тарасу Шевченку” перетворився в Каневі у “живий пам’ятник неповаги до пам’яті Поета”...

Так це виглядає сьогодні...

Валерій РЕВА, газета ВІКА №36, вересень 2014