ЧОМУ КАНЕВУ НЕ СВІТИТЬ ТУРИСТИЧНЕ МАЙБУТНЄ?!

Сьогодні, випадково, отримав для себе вичерпну відповідь на питання, чому славетне місто оминає інвестор, а малочисельні туристи якщо і зустрічаються на вулицях, то здебільшого влітку, та і то з числа колишніх мешканців. 

Але розпочну з іншого. Я є уродженцем Канева, постійно проживаю в столиці, але при найменшій нагоді мчу за 100 кілометрів вдихнути ковток рідного повітря. Багато подорожую-як Європою, так і Азією. Ось і цього року встиг відвідати Бельгію, перетнув вздовж і поперек Туреччину та Грузію. 

Отримав колосальний досвід спілкування з найрізноманітнішими верствами населення згаданих країн - і з тими, що знаходяться на межі виживання, і з успішними бізнесменами та політиками. Але усіх їх поєднує величезне бажання жити, відкритість та прагнення допомогти ближньому. На кожному кроці абсолютно сторонні жителі Бельгії пропонували найрізноманітнішу безкоштовну допомогу: приглянути за речима, підзарядити телефон, мінеральну воду в закладах громадського харчування (а іноді навіть і сендвіч та шоколадну цукерку).

Вразили гостинністю турки і грузини, які готові були пригостити туриста не лише блюдами місцевої кухні, а й ледь не безкоштовно впустити переночувати в цілком пристойних умовах. 
Та особливо вразили ''гостинністю'' канівці. Так, на початку лютого навідався до тренажерного залу, що знаходиться на 5-му поверсі Будинку побуту (спортивний зал Ніколенка). 

Як і годиться-оплатив тренування та приступив до роботи. Паралельно підключив зарядний пристрій свого мобільного в одну з розеток, розраховуючи хоча б на декілька хвилин продовжити роботу ''умираючоі батареі''. Чекав на важливий дзвінок... Аж тут за декілька миттєвостей почувся пронизливий голос адміністратора Віті: "Мальчики и девочки, кто заряжает телефон? Немедленно достаньте зарядку с розетки!!!". 

У відповідь я без зволікань пояснив, що це мій зухвалий вчинок та відразу виконав його прохання, поцікавившись мотивами. Віктор зазначив: "это коммерческий объект" та дав зрозуміти що заряджати телефонну батарею за рахунок власника закладу неприпустимо. Доречі, зі слів Віктора, власнику приміщення фінансово дуже тяжко, він викупив його в жахливому стані, а "вкладене треба відбивати". 

Я намагався пояснити тому Віті, що в нашій країні багатьом людям на буханку хліба ледь вистачає, але точно вистачить людяності поділитися куском з ближнім. Також я додав, що на мою думку, в подібній ситуації у будь-якого поважаючого себе гостя Канева відразу зникне будь-яке бажання повернутися сюди знову. Проте обоє ми зійшлись на тому, що доказувати один одному правоту сенсу не має. 

На перший погляд може здатися, що наведений приклад "жлобства" надто дрібний. Проте на превеликий жаль ця ситуація, скоріше всього, лише відображає загальний рівень розвитку громадянського суспільства в Каневі. Навіть не сумніваюсь, попросив би я у Віті або власників багатьох закладів міста склянку води-відповідь була б приблизно такою: "убирайся-стакан воды с крана тоже денег стоит. Даром-за амбаром". 

На моє глибоке переконання за результатами аналізу будь-якої проблеми потрібно давати відповідь на питання: а що ж робити? Тому небайдужих канівців прошу про наступне:

1. Тверезим поглядом переглянути викладений мною матеріал та хоча б в думках спробувати критично оцінити те, що відбулося.

2. На найбільш рейтингових інформаційних ресурсах м. Канева започаткувати рубрику "канівське жлобство", де б кожен мешканець чи приїжджий, який зіштовхнувся з подібними проявами "гостинності" міг публічно про них заявити. 

В такий спосіб люди хоча б знатимуть своїх героїв в обличчя. В результаті це також має хоча б трішки об'єднати громаду та буде маленьким кроком на шляху до цевілізованого світу. При цьому, особливо наголошую, що реагувати в інший спосіб поки не варто, оскільки "жлобство" в Україні не є кримінально караним діянням.

3. Просив би людей знаючих порахувати скільки б, згідно місцевих тарифів, збитків я міг завдати власнику згаданого приміщення за 5-10 хвилин зарядки мобільного телефону.

4. Якщо трапиться так, що власник закладу дізнається про цю публікацію, зацікавлений з ним зустрітися. Існує велике бажання поглянути йому в очі, в разі потреби - допомогти матеріально.

5. На мою думку, міському голові доцільно доручити відповідальним чиновникам у стислий термін підготувати низку дієвих, а не декларативних, пропозицій щодо підвищення рівня туристичної привабливості міста без залучення бюджетних коштів. 

Готовий особисто сформулювати окремі пункти з урахуванням міжнародного досвіду. Додатково звертаю увагу керівництва міста на практично повну відсутність згадок про Канів в публікаціях столичних ЗМІ на тему "Куди податися киянину на уїк-енд у цей скрутний час". 

Для прикладу, в низці подібних статей чітко простежується лобістська робота представників таких міст, як Кам'янець-Подільський, Переяслав-Хмельницький, Кирилівка, Умань - та тільки не Канева! 

6. Враховуючи вкрай низький інтелектуальний рівень місцевої "еліти", міському голові не варто соромитися проводити виховну роботу з керівниками комунальних підприємств, чиновниками та іншим контингентом, відповідальним за долю Канева.

автор Максим Радченко

Джерело: лист до редакції