В переддень Різдва 82-а роки тому народився Василь Стус, видатний українець, який разом із однодумцями творив сучасну українську націю, і став її гордістю. Один з найактивніших представників українського дисидентського руху. Мислитель, літературознавець, перекладач, прозаїк, поет, правозахисник. Від був не від світу цього: чесність, правдивість, справедливість – це Василь Стус. У листі до сина 3.10.1983 р. з табору (с. Кучино Пермського краю) писав: «Ідеал є один – добра і справедливості, чесності і любові. Іншого, мабуть, не має». Він боровся словом, а таких кожна влада боїться найбільше, таких кожна влада знищує в першу чергу.
З такими українцями боролася, їх знищувала і Російська, і Совєтська імперії. У запису 12 Таборового зошита Василь Стус пише: «Українців пресують передусім. Ця тюрма – антиукраїнська за призначенням. Отже, загроза українського бунту для влади дуже страшна». І сьогодні такі українці страшні для влади, для неукраїнської влади. Тому і пресують сьогодні Фаріон і Тягнибока, Антоненка і Кузьменко, тому і підносять до небес «Какая разніца». Пам’ ятаймо ж, друзі, Стус загинув саме тому, що йому була різниця, якою мовою розмовляти, яку культуру шанувати. Вчимося у Стуса добра і справедливості, чесності і любові. Будьмо гідними нащадками славних наших героїв.
Палімпсести. Вірш 53 Господи, гніву пречистого прошу – не май за зле. Де не стоятиму – вистою. Спасибі за те, що мале людське життя, хоч надією довжу його в віки. Думою тугу розвіюю, щоб був я завжди такий, яким мене мати вродила і благословила в світи. І добре, що не зуміла мене од біди вберегти.
Палімпсести. Вірш 122 Пам’яті А. Горської Ярій, душе! Ярій, а не ридай. У білій стужі серце України. А ти шукай – червону тінь калини на чорних водах – тінь її шукай. Бо – горстка нас. Малесенька шопта. Лише для молитов і сподівання. Застерігає доля нас зарання, що калинова кров – така густа, така крута, як кров у наших жилах. У білій стужі білих голосінь це гроно болю, що паде в глибінь, на нас своїм безсмертям окошилось.
|