14 серпня запрошуємо всих дорослих та діточок на другий щорічний Козацький Фестиваль «Підкова» на честь Гетьмана Івана Підкови
В програмі:
- Майстер-класи з володіння козацькою зброєю від Запорозьких Козаків
- Змагання зі стрільби з луків
- Змагання з козацького фехтування
- Майстеркласи з бойових мистецтв
- Козацький куліш
Початок о 18:00, Набережна Дніпра (біля кіномайданчика)
Інформаційний партнер Радіо "Магніт"
Організатори: ГО Фонд Розвитку Козацького Краю та ГО Гетьманат Читати...
Іван Підкова виділявся серед січовиків своїм розумом, волею, військовими знаннями і досвідом, який здобув у боях з татарами і турками.
У другій половині XVI ст., як і в наступні часи, запорозькі козаки знаходилися на Хортиці. Визначною подією цього періоду було перебування тут у 1577-1578 рр. козацького ватажка Івана Підкови. Хто він такий, простий селянин чи, як він говорив, «брат молдавського воєводи Івоні» – ніхто не знав. Серед запорожців цей відважний і сильний козак був прозваний Підковою, бо він вільно ламав кінські підкови і гнув грубі цвяхи. Виділявся серед січовиків своїм розумом, волею, військовими знаннями і досвідом, який здобув у боях з татарами і турками. І не випадково він був обраний отаманом на чолі козацьких загонів, а потім і гетьманом. Читати...
Колишніх високопосадовців Черкаської ОДА, що проходять по справі розкрадання бюджетних коштів за програмою «Золота підкова Черкащини», обов’язково буде знайдено і затримано. Читати...
Керівник черкаської міліції Валерій Дерновий на зустрічі з представниками ЗМІ розповів про роботу ОВС області щодо викриття та викорінення такого ганебного явища як хабарництво на Черкащині. Так, за 8 місяців цього року викрито 293 злочини у сфері службової діяльності. Читати...
Голова Верховної Ради Володимир Литвин вважає, що найближчим часом слід виділити кошти на добудову об’єктів державної програми «Золота підкова Черкащини», інакше доведеться витрачати набагато більше. Про це він сказав на прес-конференції в Черкасах. Читати...
Президент Віктор Янукович скасував указ колишнього Президента Віктора Ющенка, яким той доручив Кабінету Міністрів продовжити виконання державної програми «Золота підкова Черкаської області», що передбачає відродження і розвиток історичних і культурних центрів Черкаської області і яка була розроблена на 2006-2009 роки, до 2012 року.Про це йдеться в указі від 14 травня, який є у розпорядженні «proUA».«Визнати таким, що втратив чинність, указ Президента України від 15 січня 2010 № 28 «Про додаткові заходи з відродження і розвитку історичних і культурних центрів Черкащини», - сказано в ньому. Читати...
На Черкащині працюють над бюджетом для області на цей рік. Минулого тижня виконувач обов’язків голови ОДА Петро Гаман спільно з начальником Головного фінансового управління ОДА Олексієм Кулешем захищали показники обласного бюджету в Міністерстві фінансів України. Значну частину пропозицій від області було враховано. Про це на брифінгу заявив в.о. голови ОДА Петро Гаман. Читати...
Сьогодні Кабінет Міністрів України готовий профінансувати Черкаській області тільки 27 % від суми, яку вона пропонувала виділити під час внесення змін до Держбюджету.
Про це під час селекторної наради з Міністром фінансів Віктором Пинзеником заявив перший заступник голови ОДА Петро Гаман. За його словами, із 262 млн. грн., які Черкащина просила в Уряду, КМУ готовий виділити тільки 70,3 млн. грн. (27 %).
Зокрема, на „Золоту підкову Черкащини” область просила 71 млн. грн., Кабмін пропонує тільки 35 млн. грн. (крім того, це буде субвенція пов’язана з виконанням комплексу робіт на збереження пам’яток Шевченківського краю). На завершення будівництва обласної дитячої лікарні область просила 55,5 млн. грн., Уряд може виділити тільки 25 млн. грн. На реконструкцію і ремонт автомобільних доріг комунальної форм власності Черкащина просила 32 млн. грн., можливо, буде виділено тільки 10,3 млн. грн.
Є ряд пропозицій, які взагалі не було враховано: зокрема, Уряд проігнорував пропозицію області про виділення 17 млн. грн. на виконання заходів зі збереження та розвитку Шевченківського національного заповідника. Не враховано пропозицію про виділення 52,6 млн. грн. на реалізацію державної програми зі збереження та реконструкції об’єктів ЖКГ, які несуть техногенний характер в системі водовідведення та водозабезпечення. Крім того, Уряд не має наміру виділяти кошти на будівництво газопроводів у селах Ладижинка та Сушківка Уманського району.
У той же час, як зазначив Петро Ілліч, Кабмін збільшив фінансування по субвенції на соціально-економічний розвиток регіону (з 34,8 млн. грн. до 46,9 млн. грн.). Уперше запроваджено субвенцію на розвиток малих міст районного значення та селищ – Черкащині виділено 35,7 млн. грн.
Петро Ілліч підкреслив, що 70,3 млн. грн. це – не остаточна сума коштів, які Уряд виділить області, оскільки бюджетний процес ще триває.
на фото Петро Гаман
За матеріалами видання "Провінція" Читати...
А також – про
дитячу лікарню та особливості формування місцевих бюджетів журналісти почули
під час прес-конференції 13 березня у Черкаському прес-клубі реформ.
За словами начальника фінансового
управління Черкаського міськвиконкому Наталії Джуган, у формуванні бюджетів міського і обласного рівня сьогодні є
великі перекоси. Вчасно не вносяться зміни до законодавства, уряд продукує
постанови та укази, не підкріплені фінансовим забезпеченням. Цього року Черкаси
отримали бюджет, на 40% більший за бюджет попереднього, але навіть він не
забезпечує виплати зарплат працівникам бюджетної сфери хоча б на мінімальному
рівні. В лютому уряд на 45% підвищив зарплати держслужбовцям, а відповідне
грошове забезпечення із держбюджету чомусь забув відшукати, переклавши всі клопоти
на бюджети місцеві. Таким чином, уряд систематично порушує нормативи формування
місцевого бюджету.
Наталії Джуган незрозуміло, навіщо обласний бюджет вклав
величезні кошти у побудову дитячої обласної лікарні, яка невідомо коли
запрацює, в той час як міська дитяча лікарня, що лікує дітей з усієї області,
ледве зводить кінці з кінцями. Черкаська область посідає одне з останніх місць
по забезпеченню лікування дітей. Витрати бюджету, закладені на харчування та
лікування дітей, у два-три рази нижчі, ніж у інших областях. «Сусіди» навіть можуть дозволити собі купувати за
бюджетні кошти м’які іграшки для пацієнтів дитячих лікарень. Покращити стан
черкаської медицини наразі неможливо – переконана Наталія Джуган – оскільки 90% нинішнього
«медичного» бюджету – це виплати зарплат лікарям. І лише 10% можуть бути
спрямовані на поточні потреби лікарень.
За словами депутата
Черкаської обласної ради Любові Майбороди, кошти, що спрямовуються на
виконання програми «Золота підкова Черкащини», використовуються неефективно,
оскільки працюють не на людей. За її словами, говорити, чи є ця програма
доречною – некоректно. Коли мова йде про бюджетні гроші, є лише один критерій
оцінки: чи працюють ці гроші на благо
виборців, чи ні.
Любов Майборода нагадала, що загалом на державну програму
„Золота підкова Черкащини”, на три роки, було передбачено 283 млн. грн. Зокрема
261 млн. грн. – з Державного бюджету, 20 млн. грн. – з інших доходів, та 1 млн.
грн. – з місцевих бюджетів.
За словами Любові Майбороди, на виконання програми вже
використано 125 млн. грн., на повне виконання необхідно ще близько 156 млн.
грн. Цього року облдержадміністрація планує отримати 77,3 млн. грн.
- Для області ці суми астрономічні. І звідки їх візьмуть
– ніхто не знає. Минулого року субвенція на „Золоту підкову” не виділялася.
Однією із причин того, що зараз не відбуваються сесії обласної ради, є очікування
деяких осіб рішення Кабміну по «Золотій
підкові». Якщо Верховна Рада не виділить кошти на цю програму, на її виконання
буде кинуто всі кошти, які має область, - вважає Любов Майборода.
За її словами, наразі не виконуються роботи на багатьох
об’єктах «Золотої підкови”. І у той час, коли за програмою «Золотої підкови” не
фінансується понад 100 об’єктів, торік розпочалося будівництво іще 17 об’єктів. Склалася
ситуація, коли коштів не вистачає на добудову вже розпочатих об’єктів, хоча вже
починають будуватися нові. На думку Любові Майбороди, це є прикладом того, як
влада не забезпечує ефективного використання коштів.
Близько двох місяців у Черкасах не проводяться сесії
обласної ради. На думку Любові Майбороди, це свідчить про бездіяльність апарату
обласної влади: «Сьогодні ми маємо 10,7 млн. грн. залишку коштів з попереднього
року, 10,5 млн. грн. на капітальні видатки, які вже заплановано в нашому
бюджеті, 1,3 млн. грн. бюджету розвитку. Ми також маємо понад 40 земельних
питань порядку денного, які ще й досі не розглянуто, понад 20 питань про
комунальну власність та близько 80 питань, які потребують негайного розгляду.
На мою думку, це свідчить про те, що обласна влада вичікує, як будуть
розгортатися події в Києві».
Любов Майборода вважає, що сесії облради мають
проводитися щомісяця - в іншому випадку рада перетворюється на місце для
підняття рук. Коли на сесію виноситься 80 питань, які треба розглянути впродовж
дня, жоден депутат не в змозі вникнути в їхню суть та особливості. До того ж,
жоден начальник управління не доповідає депутатам по своїх профільних питаннях,
які виносяться на сесію. Загалом, рада прийняла понад 90 програм, але як вони
виконуються, і чи працюють вони на
виборців – невідомо.
За словами ініціатора створення черкаського обласного громадського комітету по
здійсненню контролю над діями органів державної влади та місцевого
самоврядування Миколи Петренка, жодну політичну силу сьогодні не цікавлять виборці. Саме тому Микола Петренко зініціював створення першого в
Україні громадського комітету по
контролю над діями влади. Його почин
виявився недаремним: в інших регіонах України незабаром будуть створені
подібні комітети, які об’єднає Всеукраїнський комітет. За словами Миколи
Петренка, прикладом неефективності влади можна вважати і виконання програми
«Золота підкова». Свого часу він як генеральний директор «Черкаситуристу» із
фахівцями розробляв маршрути по
Черкащині, що користувалися успіхом у туристів. Але при плануванні програми
ніхто не спитав цих фахівців про необхідні напрямки розвитку туризму області. Тому
і найбільша перлина програми - музей
Шевченка - вже котрий рік перебуває на реконструкції. А, на думку Миколи
Петренка, саме він приваблює найбільше туристів - відтак, його і треба було
реставрувати в першу чергу. Тоді область вже сьогодні мала б реальну віддачу від бюджетних капіталовкладень.
Начальник управління містобудування
та архітектури Черкаської ОДА Володимир Клименко незадоволений роботою головних
архітекторів області по виконанню програми „Золота підкова Черкащини". Про це
він заявив сьогодні на засіданні колегії управління
містобудування та архітектури облдержадміністрації, на якій підсумовувалася
робота органів архітектури та містобудування області за 2006 рік та визначалися
основні завдання на 2007 рік.
Із 159
архітектурних об'єктів області, які занесені до „Золотої підкови", управління містобудування
та архітектури ОДА контролює 26.
- Архітектори невідповідально поставилися до виконання цієї програми.
Багато об'єктів відреставрували або збудували з порушеннями. Наприклад,
ковальня, збудована біля пам'ятника матері Шевченка в Моринцях, більше схожа на
торгівельний кіоск, ніж на ковальню, - зазначив Володимир Васильович. - А також
резиденція Богдана Хмельницького в Чигирині будувалася без нагляду представника
з нашого управління, в результаті будівля була посаджена низько до землі. Я хочу,
щоб архітектори більш відповідально ставилися до виконання цієї програми.
У Державному бюджеті України 2007 року передбачено 2 млрд. 787,5 млн. грн. на розвиток
культури й мистецтва. Про це
повідомляють у Міністерстві фінансів України.
Зокрема з Держбюджету буде профінансовано проведення проектних,
реставраційно-ремонтних робіт на пам'ятках архітектури та об'єктах
історико-культурної спадщини (118,3 млн. грн.), з яких 25 млн. грн. передбачено
на виконання Державної програми "Золота підкова Черкащини",
7,5 млн. грн. - на проектування Меморіального комплексу жертв голодоморів в
Україні, 10,8 млн. грн. - на проведення реставрації пам'яток архітектури
Державного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця", 75 млн. грн.
- на створення культурно-мистецького комплексу та музейного комплексу
"Мистецький арсенал", 6 млн. грн. - проведення в усіх регіонах України фестивалю
"Мистецтво єднає націю", 3,3 млн. грн. - пошук і впорядкування поховань жертв
війни та політичних репресій, 1,2 млн. грн. - забезпечення функціонування
Державного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр", 21 млн. грн. - на утвердження державної української мови й 20,2 млн. грн. -
на підтримку розвитку туризму з метою популяризації туристичних можливостей
України, інформування вітчизняної та світової громадськості щодо розвитку
туристично-рекреаційної сфери держави, формування іміджу України як туристичної
держави, сприяння залученню іноземних туристів в Україну.
Торік у листопаді розпочалися роботи з благоустрою території
нижнього парку (узвишшя між Чернечою та Пилипенковою горами)
Шевченківського національного заповідника.
Тут, згідно з
Генеральним планом розвитку Заповідника та відповідно до Державної
програми „Золота підкова Черкащини” на 2006–2009 роки, передбачено
встановлення пам’ятного знака українському гетьману Івану Підкові та
виконання робіт з відновлення козацької церкви Покрова Пресвятої
Богородиці. 13 грудня, в день Святого Андрія Первозванного, пам’ятний
знак було встановлено.
Іван Підкова – козацький отаман і
господар Молдови. За підписом під єдиним збереженим у польському
альбомі початку XVII ст. портретом Підкови, він „був таким сильним, що
не лише ламав підкови, а й таляри, а коли увіткнув таляр у дерев’яну
стіну, то його треба було вирубувати”. Разом з отаманом Яковом Шахом
Підкова на прохання молдовських бояр пішов на Молдову і 29 грудня 1577
року здобув Ясси. Підкову було проголошено господарем, але згодом
турецько-волоська армія змусила козаків залишити Молдову і повернутися
в Україну. На вимогу турецького султана король Польщі Стефан Баторій
наказав стратити козацького ватажка. Йому було стято голову у Львові на
площі Ринок 16 червня 1578 року.
Канів – козацька святиня. У
Канівському монастирі, що стояв під Чернечою горою, доживали віку літні
запорожці. Як свідчать Козацькі літописи, в 1578 році козаки, виконуючи
заповіт, привезли у Канівський монастир і тут поховали страченого
гетьмана Івана Підкову, прозваного в народі Серпягою.
Меморіальний
знак славетному гетьману Івану Підкові та в його образі – всім
українським козакам-лицарям, які знайшли, як і пізніше Шевченко, вічний
спочинок на Чернечій горі, є гармонійним прологом до відтворення
Козацької церкви, збудованої у 1701–1702 роках з ініціативи гетьмана
Івана Мазепи та Переяславського єпископа Захаревича козаками-ченцями в
урочищі Монастирок під Чернечою горою. Церква була невіддільною
частиною стародавнього Канівського монастиря, в якому поховані славетні
українські гетьмани Іван Підкова, Яків Шах, Самійло Кішка...
Монумент українському лицареві Івану Підкові встановлено 13 грудня, у день святого Андрія Первозванного.
А розпочалися роботи з благоустрою території нижнього парку (узвишшя
між Чернечою та Пилипенковою горами) Шевченківського національного
заповідника ще в листопаді. Наразі сформовано курган, виготовлено
фундамент і підпірну стінку, розпочато благоустрій навколишньої
території, вирівнювання придніпровської частини вулиці Монастирок,
облаштування доріжок, майданчика навколо пам’ятника тощо, з урахуванням
особливостей ландшафту і мінімальним втручанням в історичне середовище.
Роботи виконувало черкаське підприємство „Мехбуд”.
Голова Черкаської ОДА Олександр Черевко звернувся до Президента України Віктора Ющенка з пропозицією продовжити 2007 року фінансування програми „Золота підкова Черкащини”. Поштовхом до такого прохання став розгляд саме в ці дні проекту Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”Президент у своїх листах до Прем’єр-міністра України Віктора Януковича та Голови Верховної Ради України Олександра Мороза підтримав клопотання щодо необхідності врахування пропозицій О. Черевка.На думку В. Ющенка, відродження Шевченківського національного заповідника, а також заповідників „Трипільська культура”, „Батьківщина Тараса Шевченка” і „Чигирин” є обов’язком держави перед українським суспільством.Про це повідомляють на сайті Черкаської ОДА. Читати...
Золота підкова Черкащини
Історія Канева – це живоплинна історія України, арена визначних подій, які відіграли унікальну роль не лише в українській, але й у загальноєвропейській та світовій історії. З Канівщиною були пов’язані майже всі видатні діячі нашої держави від Київської Русі до козаччини. Саме Канівщина заклала основи початку державотворення докиївської (Родень) і Київської Русі. Канів був одним із центрів виникнення і загального покозачення населення України, у його плавнях князь Вишневецький започаткував другу козацьку Січ, у Трахтемирові був початок утворення реєстрового козацтва, певний час він був козацькою столицею України, одним із центрів політичного життя та численних антифеодальних визвольних рухів.
Довгий час Канівщина була вотчиною останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського. Для переговорів з ним у Каневі зупинялася проїздом вниз по Дніпру російська цариця Катерина ІІ. У Канівському повіті народився, виріс, був похований на Чернечій горі Т.Г.Шевченко – геніальний син українського народу, символ духовності та національної гідності. За народними переказами, він похований поряд із козаками-запорожцями, визначними українськими гетьманами І.Підковою, Я.Шахом та С.Кішкою.
Багато тисяч років місто сприймалось як невід’ємна частина Дніпровських гір, самого Дніпра. Канів знаходиться на трьох рівнях: природному, історичному та чуттєвому. Природний аспект — прекрасний ландшафт, місцевість, у якій поєднується неосяжні простори, спокій та велич старовинного Дніпра із високими кручами та глибокими ярами, із потужними джерелами, ліси, які наближують нас до самобутньої природи. Історичний аспект — це старовинні вулиці та будинки, це люди, які постійно тут селились ще із кам'яного віку, жили та вмирали, боролись проти численних ворогів, передаючи із покоління у покоління любов до рідного краю. А глибоко внизу, під землею — незвідані, таємничі підземні ходи та катакомби, історичні цінності, заховані під час численних бур та незгод. І все це скріплюється численними переказами про історичні події, міфами та легендами, у яких народна пам'ять доносить до нас високопоетичні зразки народного фольклору про події із глибин віків, оспівує незламну боротьбу за своє визволення.
Історія Канівщини в легендах та переказах
У 1239 році відбувся наступ татаро-монгол на Київ. Шлях до нього пройшов через Канів. Загарбники йшли від р. Тясмин, наступаючи на пороські землі. Під Каневом Батий, перейшовши біля Княжої гори брід через Дніпро, розділив своє військо на дві частини, пославши одну на Переяслав та Київ, а меншою обложив Родень і Канів. За легендою, біля Родня на бій з ворогами піднялися канівські жінки, яких повела за собою найвродливіша і найсміливіша — юна Меланка. На смерть стояли вони на канівських кручах, знищуючи ворогів. Та сили були не рівні. Під стрімкою горою, біля гомінкого потоку останньою схилилась, випустивши з рук меча, Меланка. Тому і назвали у народі цей потік, який омиває Тарасову гору із західної сторони — "Меланчин".
Існує ще одна легенда про Мар’їну гору. "Жило у Родні багато молодих людей, які захищали наш край від нападників. У боях і численних вправах відточували вони своє уміння володіти зброєю. Найвправнішими були Богдан і Мар’яна. Під час боротьби захисники Родня і канівці із татаро-монголами вони мужньо захищали місто. Коли упав у борні Богданко, Мар’яна організувала опір і разом із захисниками мужньо билась у яру, що біля Родня, а потім відступила на сусідню високу гору, де, щоб не здатись у полон, кинулась вниз. З цього часу народ назвав яр і гору, яка розміщена по сусідству із Роднем — Мар’їн яр та Мар’їна гора.
Після взяття Родня татари підступили до Канева. Загартоване у численних боях із Степом, місто хоробро билось, захищаючи рідну землю і вщент розбило військо Батия. Батий змушений був відкликати частину свого війська назад і знову обложив Канів. Ось що про ці події каже легенда: „…Застогнала земля від тьми коней татарських, заскиглила немазаними гарбами, пилюгою встала до неба. І той страшний стовп поволі посувався до фортеці-міста. Притихли гори Грецька та Дніпрова, і тільки кузні гриміли, перегукувались через Дунаєць. Першими на приступ Канівського замку пішли спішені воїни. Лізли та залягали, хапалися за тугі луки, вправними руками із сагайдаків витягували довгі стріли… А за ними котилася друга хвиля, яка піднімалася ще вище і знову залягала…
Раптом дикий лемент і крики смерті зчинилися серед напасників. Згори набираючи швидкість, летіли страшні важкі дубові колоди. Це смерть летіла широкою смугою, розбиваючи ворожі голови, трощачи їх кістки… А до південних, напільних воріт міста мчала татарська кіннота… Кам’яним дощем зустріла фортеця прибульців. Клекотіло полум’я на підстінках біля Грецької та Дніпрової гір, стугін і крики стояли навколо, чувся дзвін мечів та іржання коней, передсмертні крики людей. До неба простягли свої руки страшні чорні дими пожеж… усе навколо гуло, билось, іржало, кричало…
Одинадцятого дня запалало місто. Ще понад три дні за Дунайцем триматимуться вперті войовничі русичі, але сили їх танули. В останній день, коли сили захисників були вичерпані, старійшини й воєводи приймуть рішення: замаскованими підземними ходами, печерами та катакомбами вночі зійти вниз для останнього бою, у самий центр поснулого ворожого війська, що стояв табором на болотах попід горою. І почалась мовчазна січ. Не одну сотню голів зітнули русичі чужинцям, аж поки короткий дикий рев пронісся над татарським станом. То заволав один із поранених… Гамір зчинився довкола. Бій у ворожому таборі тривав, важкий, нерівний, смертельний …У злій січі був порубаний увесь загін сміливців.
Хан, якому негайно доповіли про вилазку сміливців, знав, що тут загинули останні захисники фортеці. Знав, що основні сили можуть йти далі. Він тричі вигукнув гортанне — «Кан», що означало по татарському — кров, і наказав своїм охоронцям знімати шатра і сідлати коней. А на ранок знову посунула хмарою на гору татарська сила. Фортеця мовчала. Орда впиваючись перемогою вже святкувала перемогу, коли з вузьких вікон-бійниць засвистіли стріли. То місцеві жителі взялися до зброї. Підземними ходами вони зібралися у церкві і зайняли оборону. Тоді до собору підтягли татари кілька стінобитних таранів – та встояла церква, зроблена із твердої як криця плінфи. І наказав їх воєвода зібрати звідусіль хмиз та повалені дерева й обложили вони церкву до самої гори ним та запалили.
Довго палало те страшне багаття. Загинули, але не здалися ті, хто тут переховувався: жінки, діти, старики, залишки руського війська. Не витримавши страшного випробування впала донизу покрівля собору. І здригнулись зайди, діставши таку відсіч, побачивши таку любов до рідної землі...
Люті татари зганяли усіх жителів міста у Красний яр і там знищували. У народі існує переказ, що там крові було по кінські вуздечки. Через те і назвали його "Красним". Татарський загін, вирізавши усіх людей і спаливши місто кинувся доганяти хана, який розбив свій таган-триногу для свого шатра неподалік біля Канева у долині. З тих часів село, яке виникло на тому місці, люди назвали Таганчею, а придніпровське місто, де русичі хоробро захищались від ворогів татари назвали "каневі", що означало „місце крові”. Під горою, де стояв татарський табір, де була щедро пролита татарська кров, стало велике болото, яке люди назвали Татарським.
Декілька тижнів боронились канівці, і коли не стало сил, залишки війська і мирні жителі зачинились у георгіївській церкві. Її не взяли ні тарани, ні обстріли. Тоді татари обложили церкву великими колодами, хмизом та соломою і підпалили її, кидаючи у вікна головешки. Так загинули всі захисники міста, але не здались ворогові”.
Скарби Канева.
Майже у кожному куточку світу ви почуєте оповіді про сховані скарби. Такі оповідки не завжди вигадки, а особливо на Канівщині, де колись під час Київської Русі для торгівлі із Степом було поширене потужнє ювелірне виробництво. Через місто проходив по Дніпру Шовковий Шлях, усипаний численними скарбами із витворів мистецтва, золота та дорогоцінностей.
Із сивої давнини доноситься до нас переказ про те, як за часів Київської Русі біля Георгієвської церкви стояв пантеон із золотим конем, який, імовірно, був подарований при хрещенні Русі візантійськими послами місту. У Києві, на площі коло Десятинної церкви перед брамою, звідки йшов спуск на Поділ, знаходився Бабин торжок, там Володимир поставив вивезені ним з Херсонесу квадригу мідних коней та античні скульптури. Ось що пише про це літопис: “Взя же ида медяне две капищи и 4 коні медяна, иже и ныне стоять за святою Богородицею» («Повесть временных лет» ч.1 с. 80 (988р.). Літописи не вказують, у якому місті вперше вони були поставлені, у Каневі чи Києві.
До революції у с. Таганчі знаходилося помістя цукрозаводчика Терещенка. За переказами, у помісті стояла статуя козака на коні із чистого золота, яка під час революції пропала. Люди переказують, що вона закопана у Каневі, тому що під час війни у Канів приїхав син його, Едуард Терещенко і шукав її. Німці змушували копати рови по Каневу, шукаючи статую.
Серед жителів Канева досить розповсюджені повір’я про скарби. Віра Хоменко розповідає почутий від матері переказ: "Було це ще до революції. Моя мати Ганна, коли їй було років 7-8, одного разу влітку побачила, як ввечері по дорозі назустріч їй йшла красива, тоненька панночка, вся у білому. Вона перейшла через дорогу, стала, а потім зникла. Дівчинка прибігла додому і розповіла про цей випадок батькам, які пояснили, що на тому місці закопаний скарб. За повір’ям, потрібно скинути щось із себе і кинути на це місце. Якої довжини буде ця річ, на таку глибину і потрібно копати.
Але взагалі, вважається, усякий скарб приносить нещастя і повинен бути відчищений синім вогнем. Відчищаються скарби о 12 годин ночі перед Пасхою. Над скарбами вночі спалахують сині вогники, якими вони відчищаються. Цей скарб уже не зашкодить". Особливо багато таких вогнів горять перед Пасхою на горі Харитонівщині, під якою є Королівська криниця з цілющою водою. Старі люди переказують, що раніше на ній стояв Королівський палац, де польський король Станіслав-Август Понятовський чекав більше місяця Катерину ІІ, яка у 1787 році подорожувала вниз по Дніпру на галері. Перед нею стояли Золоті Ворота (Альтанка), яка пішла під землю.
Існує старовинний переказ про скарби Лисої гори. “Колись дуже давно, на Лисій горі, що стоїть поблизу гори Гончарихи у Каневі, жив знаменитий, але скупий гончар. Він виготовляв дуже красиві і міцні гончарні вироби, які охоче купували на базарах. Гончар володів великим секретом виробництва, запозиченим у потойбічному світі. Всі зароблені гроші він вночі закопував на Лисій горі. У гончара була надзвичайної вроди дочка, яка зводила з розуму не одного парубка на Сельці. Коли дівчина виросла, гончар, бажаючи видати її за найбагатшого купця, почав вимагати за неї великі гроші. Довго не засилали до неї сватів... Але згодом полюбив її бідний швець, якому вона відповіла взаємністю, і вирішили вони побратись. Батько довго її відмовляв, однак дівчина стояла на своєму. Тоді розсердився, і пішов до ворожки, яка дала йому зілля, що мало відвернути її від хлопця. Але чи неправильне було те зілля, чи невірне його дозування, почала дівчина хворіти і згодом померла. Засумував гончар і згодом помер, перед цим проклявши усе своє багатство. З того часу на свято Івана Купала на цій горі часто горять сині вогні, вказуючи місця, де були закопані скарби...”
Дані статті узяті з книги "Історичні нариси про минуле Канева та Канівщину у фактах, легендах, переказах". Це енциклопедія Канівщини і міста, яка складається із двох частин – історичної і фольклорної, написана чотири роки тому і до цього часу не видана. Автор — Іван Несторович Буренко, викладач Канівського училища культури.
Автор закликає громадськість та меценатів регіону сприяти у виданні книги. Читати...
0 
0
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
