Коренной москвич, священник Украинской Автокефальной Православной Церкви Яков Кротов в интервью "ГОРДОН"рассказал, стоит ли ждать развала России и свержения Владимира Путина, о псевдорелигиозности и о том, почему самое страшное происходит не в донецком аэропорту и на передовой, а в тылу.
Отец Яков: Современная Россия - страна без запахов и звуков.
В ней все стерильно, как в ангаре, где готовят к погрузке атомные бомбы
Диссидент и публицист Валерия Новодворская называла Якова Кротова "настоящим священником", которого Русская православная церковь (РПЦ) "загнала на частную квартиру", человеком, который "вполне тянет на апостола по уровню и по святости, и именно такими я представляю себе святого Андрея и евангелиста Матфея. Вера – талант, и как раз отец Яков Кротов […] мог бы христианизировать Россию". Мало кто знает, что Валерия Ильинична была прихожанкой Украинской автокефальной православной церкви в Москве и регулярно приходила на богослужения к отцу Якову.
Коренной москвич, писатель, публицист, радиоведущий, создатель одной из крупнейших церковных библиотек в рунете Яков Кротов родился в 1957 году в семье педагогов. В 17 лет был крещен протоиереем Александром Менем. Окончил исторический факультет Московского государственного университета имени Ломоносова. Работал в Государственной публичной исторической библиотеке и в Центральном государственном архиве древних актов СССР. Отовсюду был уволен за антисоветчину и неблагонадежность. В 1990 годы зарабатывал переводами (владеет английским, французским, польским и немецким языками, знает латынь) и журналистикой. В 2002-м Яков Кротов стал священником Апостольской православной церкви, в 2007-м – священником Харьковско-Полтавской епархии Украинской автокефальной православной церкви (УАПЦо).
В эксклюзивном интервью изданию "ГОРДОН" отец Яков рассказал, почему гораздо легче переубедить махрового ватника или обратить к Богу атеиста, чем достучаться до обывателя, о нелюбви президента РФ Владимира Путина к самому себе и о том, что "выйти на Майдан легче, чем не дать взятку и отказаться от хорошей зарплаты ради идеи". Читати...
Консисторія Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви з глибоким сумом повідомляє, що після важкої хвороби вранці 21 травня 2012 р. на 76-му році життя упокоївся предстоятель Української Православної Церкви в США і Української Автокефальної Православної Церкви в діяспорі, духовний глава Української Автокефальної Православної Церкви на рідних землях Блаженніший митрополит Константин. Читати...
Нинішні українські політики не винаходять велосипед у своєму прагненні приховати глобальне за одиничним. Щоб українці не мали часу думати про зниження рівня їхніх прав і свобод, їм час від часу підкидають скандали для пригнічення уваги, а щоб життя все одно лишалося суцільним святом, пропонують безупинний телевізійний карнавал. Відновити чіткість зору допомагають розмови із людьми, які ніколи не прагнули стати частиною цього фальшивого інформаційного поля. До таких належить очільник Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (оновленої), доктор філологічних наук Ігор Ісіченко Читати...
Слава Ісусу Христу, владико Ігоре. Скажіть, будь ласка, зараз чимало можна почути, почитати про кризу віри в українському суспільстві. На вашу думку, чому ця тема підміняє іншу, не менш важливу – як підняти рівень духовності?
- А чи існує духовність без віри? Прийняття благодатного діяння Святого Духа передбачає нашу довіру до Того, від Кого походить Дух. Розмови про духовність поза вірою в Бога завершуються зазвичай творенням ілюзорного простору самореалізації особистости. Творенням світу фальшу. Відгородившись від Бога загатами власних амбіцій, ми прирікаємо свою душу на поступове висихання. Як річку, до котрої не надходить вода з джерел. Тому, звичайно ж, проблеми віри – її наявности або відсутности, її сили або кризи – є базовими для будь-яких розмов про духовність, про духовне життя суспільства. Читати...
Мстислав Скрипник - патріарх УАПЦ, який був учасником національно-державних змагань 1917—1921 років, служив старшиною для особливих доручень головного отамана Симона Петлюри - свого рідного дядька.
Важко звикнути, що за півтора десятиріччя після упокоєння нашого першого патріярха виросло вже нове покоління клириків і мирян, для яких постать Святішого цілком належить до легендарного минулого. Адже тим, хто починав відродження Української Автокефальної Православної Церкви в Україні, взагалі неможливо було уявити, як наша Церква існуватиме без Патріярха. Зараз це вже здається дивним, однак тоді, на початку 90-х років, динамічна присутність цього глибокого старця в церковному житті виглядала постійним джерелом наснаги для тисяч і тисяч людей, захищала від застою й омертвіння, змушувала рухатися, шукати, будувати. Читати...
Після першого коментаря, який Ви подали на цьому сайті, що до храму в Костянці, я запропонував, Вам звернутися до мене за справжніми документами. Але це Вас не цікавить. Ви передираєте з інтернету різні пасквілі. Розводити полеміку мені не цікаво.
Те, що Ви розмістили вчора, ще один із пасквілів Черкаської єпархії УПЦ КП, це підтверджує. Але я не можу не заступитися за 85 річну не багату людину яка віддавала на будівництво храму свої пенсійні збереження, якого кинули, Олександера Варавву-Воронина. Читати...
5 
0
