Режисер Юрій Іллєнко помер від раку
Сьогодні у себе на дачі в Прохорівці (Черкаська область) помер народний артист України, режисер Юрій Іллєнко.
Як повідомили у ВО \"Свобода\", Юрій Іллєнко тривалий час хворів на рак. Його тіло буде доставлене в Київ. Прощання планується в Будинку вчителя на Вулиці Володимирській, а панахида відбудеться у Володимирському соборі. Точна дата і час поки невідомі.
Юрій Іллєнко народився 1936 року у напіввимерлому від Голоду-33 містечку Черкаси.
Роки війни разом з сім’єю провів в евакуації у Сибіру (батько був на фронті). У 1960 році закінчив ВДІК.
У 1960-му зняв дипломну роботу, перший в історії інституту повнометражний фільм \"Прощавайте, голуби\", і отримав за нього найвищі нагороди на світових кінофестивалях в Празі і Локарно за найкращу операторську роботу.
В 1963 отримав запрошення зі студії Довженка зняти режисерові Параджанову фільм \"Тіні забутих предків\".
Дебют в режисурі - \"Криниця для спраглих\" за сценарієм Івана Драча, про винищення українського села, було заборонено постановою ЦК компартії України на 22 роки. Наступний фільм \"Вечір напередодні Івана Купала\" - алегорична історія України, було знято з екрану рішенням Міністра культури СРСР Романова і покладено на полицю на 18 років. Фільм реабілітовано в 1988 році.
У 1971 році на 24-му з\'їзді компартії України заборонено наступний, третій фільм Юрія Іллєнка \"Білий птах з чорною ознакою\" як \"найбільш шкідливий фільм, що колись було зроблено в Україні, особливо шкідливий для молоді\".
Була дворічна еміграція в Югославію, де Юрій Іллєнко знімає фільм \"Жівіо заінат\", що перекладається як \"Живу наперекір всьому\". Фільм отримав \"Срібну арену\" на фестивалі в Пулі і приз за найкращу чоловічу роль. В Україні на екран був не допущений. Наступний фільм \"Мріяти і жити\" за сценарієм Івана Миколайчука і Юрія Іллєнка було 42 рази зупинено у виробництві на різних стадіях.
У різні роки було заборонено майже всі проекти Юрія Іллєнка на стадії сценарію. З написаних 42 сценаріїв, лише сім стали фільмами.
До проекту \"Молитва за гетьмана Мазепу\" Юрій Іллєнко йшов близько третини свого життя. Фільм знято з кінопоказів, заборонено для показу по ТВ, не випущено на відео.
За сорок вісім років роботи в кіно рівно половину був безробітний як кінематографіст. Усе ж став Лауреатом державної премії імені Шевченка, народним артистом України, академіком АМУ, професором кафедри кінорежисури і кінодраматургії, Почесним Доктором Міжнародної Кадрової Академії.
ГПУ
- Перегляди
- 14067
- Подобається
- 3
- Не подобається
- 1
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 34
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Так планировал с ним пообщаться. Видел последний раз его неделю тому на том же базаре. И визитку даже взял.
А тут такое случилось.
Прав был сам Ильенко, когда говорил что Украина - страна, которая чтит и ценит только мертвых. Много из Канева знало, что в течении многих лет в Прохоровке отдыхал оператор, который снял фильм "Тени забытых предков", получивший после более 100 международных кинопризов? Уверен, что знали единицы. Да и сами местные свободовцы об этом вряд ли знали.
У кліпі використано фрагменти фільму “ Тіні Забутих Предків “ – безсмертного хіта українського кінооператора, кінорежисера, сценариста Юрія Герасимовича Іллєнко.
Як відомо, фільм став не лише лауреатом понад сотні міжнародних кінофестивалів, але й актом відродження слави українського духу, збудником української ідеї.
Слава Україні!
Вічна пам’ять Героям!
p.s я с ним несколько раз встречался, на даче у него бывал...
співчуття рідним, близьким, побратимам Юрія Іллєнка з приводу
непоправної втрати - смерті великого Українця.
Юрій Герасимович стояв у джерел створення організації ВО "Свобода" в
Каневі. Незважаючи на свою зайнятність, високі звання завжди знаходив
час для спілкування, відгукувався та проводив зустрічі з громадськістю
Канівщини. Світла пам\'ять про великого земляка завжди буде в наших серцях.
Вічна йому пам\'ять...
А у нас? Казав я Іллєнкові, ви у нас як Міхалков у Росії. Бо за масштабами впливу в кінематографі, дійсно, окрім Іллєнка в Україні режисера не було. Іллєнко тоді засміявся, мовляв, я йому діфірамби співаю та й різні вони зовсім з Міхалковим.
Міхалков кілька років тому створив "12" - вся Росія цей фільм жваво обговорювала. Всі верстви населення зацепив цей фільм. На всіх форумах аж зашкалювало. А ще раніше перед цим був націоналістичного спрямування "Сибірський цирюльник".
А у нас?
Був режисер, який присвятив Лесі Українкі фільм. Я тоді Іллєнку так і сказав: у нас у місті шість школ, у всіх вивчають українську літературу і жоден канівський та і не тільки канівський філолог не знає про те, що ви зняли фільм про Лесю.
Його тоді це дещо розсердило, але це була правда. А ви Гетьман пишите: знали рухівці, ОУНівці. І що з того, що знали? Чому ж не організували зустріч видатного режисера з тими ж вчителями української літератури в Каневі? Ото б і українську ідею розповсюджували. А його фільм "Криниця для спраглих" за сценарієм того ж Драча, що вивчають в школі - хто знав чи бачив? Філологи не чули, а що вже говорити про пересічних громадян. А можливість така, коли Іллєнко тут перебував, була.
Немає серед ваших "свободівців" людей, які б розуміли хоча б такі елементарні речі. Одні, вибачте на слові, дурисвіти, типа Олекси та Гамалія, що тільки громогласно кричати вміють "Ми за Україну". Ну і кричить тепер, та дискутуйте тут чи зрощійщена Україна чи, ні серед аудиторії в кільканадцять чоловік.
А зняти на відео розмову з Іллєнком тоді так і не вийшло. Майстри люди примхливі - від цього нікуди не дінешся. А я тоді не настояв.
Отже, Україна втратила видатного митця про якого тепер будуть згадувати хіба що раз чи два на рік, коли говоритимуть про дату його народження та смерті.
А могло бути зовсім по -іншому. Принаймні використати потенціал такої людини, що останніми роками відпочивала у Прохорівці, місцеві патріоти просто забов\'язані були.
Але патріотів у нас немає. Одні дурисвіти.
"Не вымещай свою злость в интернете - это глупо и каждый понимает, что ты делаешь так, потому что у тебя маленький пенис." (с)
Не можна порівнювати Іллєнка та Михалкова.. Не зрівняти. хоча б те що Михалков працює.. а Іллєнко протринькав державні кошти на Мазепу, засвітив плівку.. Іллєнко був зазомбованый "любителями незалежності", шо його мабуть і погубило
Що до демонстрації фільму в кінотеатрі, шановні.. спочатку дізнаються про мать часть, а потом говорять про мистецтво.. Відео в Інтернеті робило погану рекламу в порушувало авторські права.. Які там права, там нема чого порушувати.. Якщо ти справжній митець ти б уже за 4 години перегнав плівку в цифру, зсунув в Інет і доказав, шо ти патріот...
Але панти і старечий маразм цього не дозволяли..
Виступав Іллєнко і в Культягі і в Кінотеатрі.. тільки нажаль замість розмови про високе, про кіно, вилазив маразм, незрозумілий патріотизм та інша фігня, від якої людей шокувало.
"ПАТРІОТІВ У НАС НЕМА" - вони просто померли!!
И вообще про мертвых или хорошо или никак.
Олег Эвэвэ, был прав в свое время)
ПрОхорівка, ТАраса - научітся нормально наголошувати, правильно розмовляти рідною мовою - Бендеры кляті..
покажи Васині мініатюрні причандали...
Нехай громадськість знає, якого карлікноса доводиться терпіти)))
( повністю - http://narodna.pravda.com.ua/nation/4c1a0b1a2faab/ )
«А ви Гетьман пишите: знали рухівці, ОУНівці. І що з того, що знали? Чому ж не організували зустріч видатного режисера з тими ж вчителями української літератури в Каневі? Ото б і українську ідею розповсюджували.»
«Немає серед ваших "свободівців" людей, які б розуміли хоча б такі елементарні речі. Одні, вибачте на слові, дурисвіти, типа Олекси та Гамалія, що тільки громогласно кричати вміють "Ми за Україну". Ну і кричить тепер, та дискутуйте тут чи зрощійщена Україна чи, ні серед аудиторії в кільканадцять чоловік.»
«Принаймні використати потенціал такої людини, що останніми роками відпочивала у Прохорівці, місцеві патріоти просто забов\'язані були.
Але патріотів у нас немає. Одні дурисвіти.»
vasoback
«Лешик правдиво і в повній мірі розказав про Канівських Свободівців та великого митця Ільєнка.. ВСІ борці Канева за незалежність дійсно ніфіга не роблять токо трин..ть, як і по Вкраїні вцілому.. Вся діяльність дешовий піар.. А країна ти часом гине під чобітьми «ЗЕКА».»
«Якщо ти справжній митець ти б уже за 4 години перегнав плівку в цифру, зсунув в Інет і доказав, шо ти патріот...
Але панти і старечий маразм цього не дозволяли..
Виступав Іллєнко і в Культягі і в Кінотеатрі.. тільки нажаль замість розмови про високе, про кіно, вилазив маразм, незрозумілий патріотизм та інша фігня, від якої людей шокувало.
"ПАТРІОТІВ У НАС НЕМА" - вони просто померли!!»
Ваші судження, хлопці, нагадують мені про суди та «тройки» часів Ягоди та Берії під проводом «великого» Сталіна. А після тих судилищ – продовження: «Заклеймім позором! …»
Ви так багато були поруч з нами, глибоко вивчили нашу діяльність, пропонували і робили спроби її виправити, доповнити чи замітити нас і зробити на канівщині більше і краще? Ви, сучасні патріоти, маєте моральне право осудити нас і охарактеризувати «дурисвітами»? Я правильно Вас зрозумів? Вам за Ваші вислови не соромно?
Олекса (це той, що «дурисвіт») завтра (дописався, що вже сьогодні) від’їздить з друзями до Києва з вінком, нашим спільним сумом і болем наших сердець, щоб вклонитися за всіх нас праху Юрія Іллєнка і провести Великого Українця на вічний спокій. Незнаю, чи прочитав Олекса ці Ваші некоректні вислови перед дорогою, чи ні…
Та суперечите Ви самі собі, вчитайтеся… Ви ж самі стверджуєте, що зустрічі з Іллєнком таки були і в «Культягі», і в «Кінотеатрі». А філологів, чи інших вчителів шкіл що, туди не пускали?? Робити заходи в школі з своєї ініціативи ми не маємо права, а школи нас не запрошують. А знаєте Ви, що організовував ті зустрічі Гамалій (по Вашому - «дурисвіт»!). І не чув я, щоб при цьому він кричав щось громогласно. І Ви самі відчули, що Іллєнко не такою простою був особистістю. Ви використали його «потенціал» теж знаючи його? Він відчуває наперед, яке сприйняття його буде в аудиторії. Тож не думайте, що зовсім просто нам було і з ним домовитися, і вирішити всі необхідні організаційні домовленості в місті, в «Культязі», та зробити і оплатити рекламу в газетах. І ви ж знову не повірите, що всі будь-які організаційні витрати, складаючись спільно, ми, «дурисвіти», забезпечуємо з власних кишень. А серед нас немає бізнесменів. Бо для успішного сучасного бізнесу і «прогнутися» скрізь і перед будь-якою владою треба, і честь і чесність віддалити іншими чеснотами. Та й ділити час свій на бізнес і політику, та ще й опозиційну, то важко толк мати хоч в одному з двох напрямків. Тож серед наших друзів, невгамовних «дурисвітів», немало таких, що ледь кінці з кінцями зводять.
Про діяльність нашу, про наші ініціативи, які вами байдуже проігноровані, непомічені, можна писати багато і довго. Та тема не про це, а про сум і гіркоту втрати… А ваших вибачень нам чекати марно. У нас же в Україні націоналісти всіх ображають. А ви тут націоналістів лише вшановуєте почесними званнями «дурисвітів».
Ми знаємо, що наша діяльність мізерна в порівняні до потреб в ній, та все ж робимо, що можемо, іноді понад власні сили. Достатньою наша діяльність без Вас не стане. Приєднуйтесь до нас. Замість критики нас і таврування «дурисвітами» покажіть нам на ділі, як «плуга перти», чи «лупати цю скалу». Хіба від вашої допомоги ми відмовлялися? Не такі ми – творіть свої патріотичні організації і наповнюйте їх своєю славою в захисті і розвитку надбань Незалежної України, нашої мови, гуманітарної сфери, українського інформаційного простору (покійний Іллєнко звертав увагу всіх на його втрату!), здобутків Нації і Держави. Від «Нібулону» разом з Вами захистимось? Ми в свій час від будівництва промзони на лівому березі захистилися і мораторію на будівництво ГАЕС добилися. А при Вашому спогляданні на проблеми з будівництвом ГАЕС мораторій вже знятий.
Але я колись в училищі організовував зустріч з представниками націоналістичної газети "Українське слово", коли газета відзначала своє 70-річчя.
З тих пір ми передплачуємо цю газету для бібліотеки училища і для міської бібліотеки.
----------------------
no comments
Талант не проп\'єш...)
Націоналізм - любов до своєї Батьківщини - єдина сила, що не зрадить Україну, допоки Україна є. Усяка передвиборча ідеологія побудована на тому, що вона (ідеологія) обіцяє все, але нічого не дає.
Не важить розмір обіцянки - комунізм, земний рай, реформи і порядок, підвищення пенсій або кожному по пляшці за виборчий бюлетень. Одна пляшка— один бюлетень.
Націоналізм не обіцяє нічого, але дає все, що нація потребує для себе, для свого становлення, для розвитку і для самооборони, бо націоналізм є виразником нації у всіх її проявах, її ідеологією, що увесь час удосконалюється у відповідь на запити життя.
Культура нації - націоналізм - ніби могутнє споконвічне дерево, за висловом поета Еліота. Воно може вирости, але його не можна спроектувати і побудувати. Дерево нікому нічого не обіцяє - воно просто є, воно дарує свою тінь кожному, хто її шукає. У розроблення "Програми захисту українців" Всеукраїнського об\'єднання "Свобода" Олега Тягнибока доклав я і свій внесок.
Це єдина на сьогодні програма серед усього політичного спектру, що ґарантує успішну розбудову національної держави в разі проходження національних українських сил до парламенту. Маючи такий унікальний документ, як "Програма захисту українців" націоналісти дістануть звитягу. Я у це вірю. Бо альтернативи націоналізму як ідеології державотворення національної незалежності в сучасному світі не існує. Бо націоналізм - це освідчення в любові до свого народу. Любов не можна обіцяти як приз за голосування. Любов - це не піартехнологія, любов - це Божа благодать. Хіба існують для любові якісь нездоланні бар\'єри, хоча б і тривідсоткові?
Здавалося б, треба лише вітати таку увагу керівників каналу до творчості батька, аби не одна суттєва деталь – один з кращих фільмів українського кіно на Першому національному каналі українського телебачення показали... російською мовою.
Він не вірив у випадковості в таких речах. І я не вірю. Не вірю в те, що не знайшли копію з оригінальним українським дубляжем, не вірю, що не переглянули перед показом, не вірю, що це помилка якогось пересічного відеоінженера...
Бо таких "збігів обставин" було в його житті аж занадто багато. Саме так "Вечір...", маючи запрошення, "випадково" не поїхав на фестиваль у Венеції, саме так на прем’єрі в Москві був на плакаті "випадково" анонсований як "нова комедія студії Довженка", так само "випадково" був покладений на полицю на 20 років, і так само "випадково" "Білий птах..." в Середній Азії демонстрували українською мовою, а у Львові – російською. Саме так "випадково" знищується українське кіно, яке батько творив все своє життя. Творив не випадково і не за збігом обставин. Творив всупереч усьому.
Автори збігів обставин були завжди відомі. Відомі вони і цей раз, лише ступінь витонченості їхнього знущання зростає так само швидко, як і опанування ними технологічними засобами донесення цієї наруги до кінцевого споживача.
На фоні активних дискусій щодо дублювання іноземних фільмів російською мовою постає сувора реальність сьогодення - на наших екранах вже демонструються російською мовою й українські фільми.
А я продовжую не вірити у випадковості. Можливо це спадково.
Пилип Іллєнко
Це нормально???
У Тернополі на честь Іллєнка назвуть вулицю
Наразі невідома ні її довжина, ні точне місце розташування
У Тернополі планують назвати одну з вулиць міста на честь померлого 15 червня кінорежисера та письменника Юрія Іллєнка. З такою ініціативою виступили місцеві "свободівці".
“Іллєнко все своє життя віддав на прославу України і мав особливо тепле ставлення до міста Тернополя - саме тут була видана його остання книга “Доповідна Апостолові Петру”, - розповіла депутат тернопільської облради Наталя Турецька.
На останньому засіданні облради депутати ініціювали звернення до депутатів міської ради, аби та закріпила ім’я кінорежисера за якоюсь із вулиць.
В мерії зазначили, що перейменовувати вже існуючу вулицю не будуть. Це, мовляв, створює незручності для людей, які там проживають. Крім того це дорого, адже потребує заміни багатьох документів. В той же час мерія готова назвати іменем кінорежиера вулицю в новому районі міста. Депутати на найближчій сесії міськради можуть присвоїти ім’я Іллєнка вулиці, яка ще не існує.
"За таким принципом мерія вже закріпила ім’я Ігоря Пелиха за вулицею в Північному районі, який планують зводити згідно з генпланом міста. Своїм рішенням депутати гарантували, що така вулиця буде. Наразі невідома ні її довжина, ні точне місце розташування - це уточнять під час детального планування місцевості", - повідомив речник Тернопільської міськради Олег Удич.
Нагадаємо, телеоператор, режисер, художник та письменник Юрій Іллєнко помер від раку у себе на дачі на Черкащині 15 червня. Як режисер він відзначився фільмами "Білий птах з чорною ознакою", "Лебедине озеро. Зона", "Молитва за гетьмана Мазепу".
Кращою операторською роботою вважають стрічку "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова.