Випити та пом’янути загиблих звісно треба. Але святкувати тут нічого. Загинуло десятки мільйонів людей, які хотіли жити, кохати, народжувати та ростити дітей. Але їх зіткнули лобами два тирани. Чи не кощунство називати цей день святом? Скоріше це день пам’яті та день жалоби.
Вічна пам’ять та вічний покій всім, хто загинув у другій світовій війні, незалежно від національності, партійності, переконань.
Десь з тиждень тому по телебаченню розповідали про автора фотознімку, що в цій темі. Показували виставку робіт фотографа, присвячену військовій тематиці. Талановито. Та фотографія, яку ми бачимо була зроблена на замовлення, не спіймана, відзнята під режисурою самого фотографа, бо він не встиг за перебігом подій. При чому, у того солдата, що тримає за ноги прапороносця, було чітко видно 2 годинника: по одному на кожній руці. А щоб прикрити доказ мародерства, фотографа заставили один годинник замалювати.
До речі, не афішується той факт, що очолював групу, яка встановлювала прапор перемоги над рейхстагом, та першим піднявся на споруду рейхстагу, українець Олексій Берест.
«Відважні воїни комуніст лейтенант Берест, комсомолець сержант Єгоров і безпартійний молодший сержант Кантарія встановили прапор над будівлею німецького парламенту»
Проте українця першим не назвали. Згадали Єгорова, адже це Росія принесла визволення світу, та Кантарію, чим немало порадували національну гордість батька усіх народів. Можливо те, що замовчали прізвище Олексія Береста, було наслідком інциденту з офіцером СМЕРШу, що трапився незадовго до того (до речі, як раз з "трофейними" годинниками).
"Прапор, увічнений на радянській фотографії на даху Рейхстагу в 1945 році, який мільйони людей помилково вважають "прапором перемоги", насправді на фронті не був. Його пошив глибоко в тилу московський кравець Ізраїль Кішицер, а привіз літаком спеціально для зйомок фотограф, який і зробив хрестоматійне фото.
Прапора, який дійсно майорів над Рейхстагом у квітневі дні 1945 року, не бачив тоді ніхто, крім тих, хто його встановлював і міг роздивитися у диму берлінських пожеж. А той червоний прапор із серпом і молотом, який став символом радянської пропаганди, який, як виявилося, живий і понині, приїхав літаком із Москви у травні, коли бої вже скінчилися, і привіз його фотограф радянського агентства ТАСС Євген Халдей.
Грузія назвала клоунадою привітання Медведєва з Днем Перемоги
Тбілісі образило привітання президента РФ Дмитра Медведєва, яке грузинська сторона назвала клоунадою.
Як повідомляється, Медведєв направив привітання грузинському народу ще 3 травня.
"Сердечно вітаю вас із знаменним святом - Днем Перемоги. У ці весняні дні народи Грузії та Росії знову згадують нашу багату спільну історію, вшановують героїв-визволителів, які пліч-о-пліч воюючи з гітлерівськими загарбниками, відстояли свободу і незалежність Вітчизни", - йдеться в зверненні російського президента.
Медведєв направив привітання з Днем Перемоги лідерам і народам країн СНД, а також Абхазії та Південної Осетії. Проте вітати особисто грузинського президента Михайла Саакашвілі Мєдвєдєв не став, замість цього безпосередньо звернувшись до його народу.
Глава МЗС Грузії Грігол Вашадзе в зв\'язку з цим заявив: "Не думаю, щоб грузинський народ прийняв вітання президента Росії. Клоунада не має меж. Можна бути клоуном у тій формі, в якій побажаєш".
Сам Вашадзе ще напередодні поклав квіти біля могили Невідомого солдата в Тбілісі. Після церемонії міністр пояснив, що його країна "відзначає день Перемоги над фашизмом 8 травня, як і весь цивілізований світ".
Що ж до мене, то я проти грязно порсатися в минулому. Годинники, прапори, пропоганда - все це дрібниці. Головне перемога ціною міліонів людей. Жаль лише, що люди які іі здобули, сьогодні злидують, а якісь Кал. з Ник. іх обмежують навідь в самому необхідному.
Igor Suhobrus, ми з Вами люди військові в минулому, а відтак задачка Вам для курсанта першого курсу - що тут можна назвати перемогою? Для ведення наступального бою необхідна потрійна перевага в особовому складі, але й це не передбачає втрати цього особового складу обома сторонами. А тепер візьмімо втрати з боку совєцького союзу в розмірі 30 мільйонів невинних душ та німеччини в розмірі 3,6 мільйони. Навіть якщо врахувати, що відступали ми 2000 км, а наступали потім 4000 км, з точки зору військової науки - це цілковитий крах, а не перемога. Тут не те що "шапками забросали", - тут "трупами забросали". В даному випадку одне зло для світу перемогло інше, а саме сталінізм переміг свого ж союзника в недалекому минулому - фашизм. Тільки біда наша в тому, що світ позбувся фашизму, а ми залишились зі сталінізмом, голодом, гулагами.
Я сьогодні не святкував (як можна святкувати загибель десятків мільйонів людей, які хотіли жити, кохати, народжувати та ростити дітей? Адже не святкуємо ми приміром день ліквідації чорнобильської катастрофи?), проте я випив за вічну пам’ять та вічний покій всіх, хто загинув у другій світовій війні, незалежно від національності, партійності, переконань. Я маю родичів, що загинули в тій війні, і щиро хочу, щоб подібне ніколи не повторилось.
Сьогодні, о 12.00 біля монумента Слави священник Української Автокефальної Православної Церкви Харківсько-Полтавської Єпархії о.Володимир (Червонников) разом з прихожанами Свято-Преображенського храму та активістами Канівської ВО "Свобода" відправив панахиду за всіма загиблими у другій світовій війні.
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 26
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Вічна пам’ять та вічний покій всім, хто загинув у другій світовій війні, незалежно від національності, партійності, переконань.
«Відважні воїни комуніст лейтенант Берест, комсомолець сержант Єгоров і безпартійний молодший сержант Кантарія встановили прапор над будівлею німецького парламенту»
Проте українця першим не назвали. Згадали Єгорова, адже це Росія принесла визволення світу, та Кантарію, чим немало порадували національну гордість батька усіх народів. Можливо те, що замовчали прізвище Олексія Береста, було наслідком інциденту з офіцером СМЕРШу, що трапився незадовго до того (до речі, як раз з "трофейними" годинниками).
http://ukrgeroes.narod.ru/BerestOP.html
http://maidan.org.ua/center/mai/1300093850.html
Вы шановна ще не бачили мородерства)))
"Прапор, увічнений на радянській фотографії на даху Рейхстагу в 1945 році, який мільйони людей помилково вважають "прапором перемоги", насправді на фронті не був. Його пошив глибоко в тилу московський кравець Ізраїль Кішицер, а привіз літаком спеціально для зйомок фотограф, який і зробив хрестоматійне фото.
Прапора, який дійсно майорів над Рейхстагом у квітневі дні 1945 року, не бачив тоді ніхто, крім тих, хто його встановлював і міг роздивитися у диму берлінських пожеж. А той червоний прапор із серпом і молотом, який став символом радянської пропаганди, який, як виявилося, живий і понині, приїхав літаком із Москви у травні, коли бої вже скінчилися, і привіз його фотограф радянського агентства ТАСС Євген Халдей.
познавательно!
Тбілісі образило привітання президента РФ Дмитра Медведєва, яке грузинська сторона назвала клоунадою.
Як повідомляється, Медведєв направив привітання грузинському народу ще 3 травня.
"Сердечно вітаю вас із знаменним святом - Днем Перемоги. У ці весняні дні народи Грузії та Росії знову згадують нашу багату спільну історію, вшановують героїв-визволителів, які пліч-о-пліч воюючи з гітлерівськими загарбниками, відстояли свободу і незалежність Вітчизни", - йдеться в зверненні російського президента.
Медведєв направив привітання з Днем Перемоги лідерам і народам країн СНД, а також Абхазії та Південної Осетії. Проте вітати особисто грузинського президента Михайла Саакашвілі Мєдвєдєв не став, замість цього безпосередньо звернувшись до його народу.
Глава МЗС Грузії Грігол Вашадзе в зв\'язку з цим заявив: "Не думаю, щоб грузинський народ прийняв вітання президента Росії. Клоунада не має меж. Можна бути клоуном у тій формі, в якій побажаєш".
Сам Вашадзе ще напередодні поклав квіти біля могили Невідомого солдата в Тбілісі. Після церемонії міністр пояснив, що його країна "відзначає день Перемоги над фашизмом 8 травня, як і весь цивілізований світ".
Я сьогодні не святкував (як можна святкувати загибель десятків мільйонів людей, які хотіли жити, кохати, народжувати та ростити дітей? Адже не святкуємо ми приміром день ліквідації чорнобильської катастрофи?), проте я випив за вічну пам’ять та вічний покій всіх, хто загинув у другій світовій війні, незалежно від національності, партійності, переконань. Я маю родичів, що загинули в тій війні, і щиро хочу, щоб подібне ніколи не повторилось.
Саакашвили лучше бы сидел тихо - забыл каким он клоуном был почти два года назад!
В грязи, в крови, в огне пальбы
Рабы сражались за свободу,
Не зная, что они - рабы.
А, впрочем, - зная. Вой снарядов
И взрывы бомб не так страшны,
Как меткий взгляд заградотрядов,
В тебя упертый со спины.
И было ведомо солдатам,
Из дома вырванным войной,
Что города берутся - к датам.
А потому - любой ценой.
Не пасовал пред вражьим станом,
Но опускал покорно взор
Пред особистом-капитаном
Отважный боевой майор.
И генералам, осужденным
В конце тридцатых без вины,
А после вдруг освобожденным
Хозяином для нужд войны,
Не знать, конечно, было б странно,
Имея даже штат и штаб,
Что раб, по прихоти тирана
Возвышенный - всё тот же раб.
Так значит, ведали. И все же,
Себя и прочих не щадя,
Сражались, лезли вон из кожи,
Спасая задницу вождя.
Снося бездарность поражений,
Где миллионы гибли зря,
А вышедшим из окружений
Светил расстрел иль лагеря,
Безропотно терпя такое,
Чего б терпеть не стали псы,
Чтоб вождь рябой с сухой рукою
Лукаво щерился в усы.
Зачем, зачем, чего же ради -
Чтоб говорить бояться вслух?
Чтоб в полумертвом Ленинграде
От ожиренья Жданов пух?
Чтоб в нищих селах, всё отдавших,
Впрягались женщины в ярмо?
Что детям без вести пропавших
Носить предателей клеймо?
Ах, если б это было просто -
В той бойне выбрать верный флаг!
Но нет, идеи Холокоста
Ничуть не лучше, чем ГУЛАГ.
У тех - все то же было рабство,
А не пропагандистский рай.
Свобода, равенство и братство...
Свободный труд. Arbeit macht frei.
И неизменны возраженья,
Что, дескать, основная часть
Из воевавших шла в сраженья
Не за советскую-де власть,
Мол, защищали не колхозы
И кровопийцу-подлеца,
А дом, семью и три березы,
Посаженных рукой отца...
Но отчего же половодьем
Вослед победе в той войне
Война со сталинским отродьем
Не прокатилась по стране?
Садили в небеса патроны,
Бурлил ликующий поток,
Но вскоре - новые вагоны
Везли их дальше на восток.
И те, кого вела отвага,
Кто встал стеною у Москвы,
За проволоками ГУЛАГа
Поднять не смели головы.
Победа... Сделал дело - в стойло!
Свобода... Северная даль.
Сорокаградусное пойло,
Из меди крашеной медаль.
Когда б и впрямь они парадом
Освободителей прошли,
То в грязь со свастиками рядом
И звезды б красные легли.
Пусть обуха не сломишь плетью,
Однако армия - не плеть!
Тому назад уж полстолетья
Режим кровавый мог истлеть.
И все ж пришёл конец запретам,
Но, те же лозунги крича,
Плетется дряхлый раб с портретом
Того же горца-усача.
Он страшно недоволен строем,
Трехцветным флагом и гербом...
Раб тоже может быть героем,
Но все ж останется рабом.
И что ж мы празднуем в угоду
Им всем девятого числа?
Тот выиграл, кто получил свободу.
Ну что же, Дойчланд - обрела.
А нас свобода только дразнит,
А мы - столетьями в плену...
На нашей улице - не праздник.
Мы проиграли ту войну.
9 мая 2002
Юрий Нестеренко