У Каневі 18-річний хлопець покінчив життя самогубством

В училищі, де навчався хлопець, його згадують як добру та адекватну людину.

У м. Канів Черкаської області 18-річний хлопець вчинив самогубство. Родичі покійного вважають, що студента довели до суїциду працівники одного з підприємств, де він проходив практику.

Сестра хлопця Ольга Сватуха каже, що брата могли довести до самогубства, оскільки на підприємстві, де він проходив практику, його звинуватили в крадіжці.

Мати покійного додає, що її син в Інтернеті замовив собі інструмент та проніс його на підприємство, на якому він проходив практику. Після роботи хлопця обшукали та знайшли у нього його ж інструмент. Студента звинуватили в крадіжці.

"На зупинці його знудило від хвилювання. Наступного дня йому почали погрожувати штрафами, звільненням. Це було в понеділок, а у вівторок мамі дзвонили з навчального закладу з цього приводу. Мама приходила з ним на підприємство і доводила, що він не винен. Однак на нього все одно морально тиснули, аби він звільнився від стажування", - каже сестра покійного Ольга Сватуха.

Мати 18-річного студента додає, що вона була на підприємстві, де проходив практику її син, та пояснила їм, що хлопець в Інтернеті замовив собі інструмент та взяв на роботу, оскільки він не знав, що у них це заборонено. Тоді у відділі кадрів від студента почали вимагати показати чек та підтвердити, що це правда.

"Я постійно йому дзвонила, він шукав квитанцію, оскільки ми повинні були довести, що він нічого не крав. Та згодом його телефон перестав відповідати, я не могла й подумати, що він так вчинить", - каже мати хлопця.

19 січня хлопець повісився у своєму будинку. У поліції за цим фактом розпочали розслідування.

"Відкрили провадження за статтею 115 (Умисне вбивство) з приміткою "самогубство". Зараз слідчі допитують працівників підприємства, рідних та оточення хлопця. Розслідування триває. У разі встановлення нових обставин події справу можуть перекваліфікувати", – розповіла речниця головного управління Нацполіції області Зоя Вовк.

В училищі, де навчався хлопець, його згадують як добру та адекватну людину.

Вірте своїм дітям. Колись у дитсадку, було це пів століття тому, хтось відірвав ведмедику- м"якій іграшці- язичка. Звернули на мене і , коли всіх поклали вдень спати, мене поставили стояти під старезний дуб. Ч плакала, говорила, що це не я. Пройшло 50 років, а , й сьогодні пам"ятаю цей день. Так само звинуватили безпідставно і цього хлопчину. Подивіться на його обличчя . Хіба не видно,, що це була хороша дитина. А про охоронців МХП легенди ходять. Жандарми.

на НР вже був випадок, ще в часи будівництва, коли хотіли повісить велику нестачу пального на нач.заправки... теж молодий хлопець.....на той час директором був Шепіль...нач.служби охорони був такий Малий.....бувший мент....він з колегами цього хлопця вивозили в ліс і катували....скандал був ще той.....після того цей Малий по-тихому звільнився і повернувся до лав МВС.....

Жахливі події, моторошні часи.

Всі наші співчуття не замінять матері втрати найдорожчого.

.

Розповім про подію, що відбулася в одному селі десь у середині 90-х. Єдине, що може бути далі хибним, так це мої синтаксичні, орфографічні помилки, все інше відповідає об'єктивності.

Але почалися події в місті, де процювала одна людина. Таким собі начальничком - зірок з неба не хапав (так це й не було у посадової інструкції, так хто б йому і дозволив), але працював добре, рівно.

І одного дня телефонують цій людині з виконкому. А він там як і у нас в центрі міста, тільки, мабуть, трошки вищій... чи шіршій...,задумайтесь над цим, мабуть через це те місто рівніше та чистіше, і не просто трошки, а дуже -дуже набагато трошки, але це тут не так важливо. І запроваджують у солідний кабінет, де сидять солідні поважні люди і починають таку розмову:

- Є тут у нас одна посада, ми довго і ретельно відбирали кандидатів і зупинилися на вас. Ви працьовита порядна людина, таких у нас не вистачає, такі нам дуже потрібні. Так справа у тому, що є тут один колгосп неподалеку. Він довго занепадав, поки його врожаї не знизилися до смішного, тобто жахливого рівня, і голова звільнився. Так ось ми пропонуємо вам очолити це господарство, ми обіцяємо всемірну підтримку, допомогу, можете на нас повністю розраховувати. Так, розуміємо, що це трошки не ваш профіль, але для вдалого керівцицтва часто достатньо здорового глузду.

І везуть цю людину по ланах, на загальний збір колгоспників, і людина примає пропозицію, і приймає колгосп, і приймає справи. А через певний час дізнається, що в колгоспі практично немає сільскогосподарчої техніки, а та що залишилась у жахливому стані.

Ну він до своїх кураторів, до будуночка, а ті:

- Дивно, як це сталося, не хвилюйтеся - все буде гаразд, допоможемо, розберемося.

І дійсно, швидко з’являється прокуратура:

- Ви приймали колгосп?

- Так, але техніки вже не було.

- А зараз її немає?

- Так.

- Приймали, зараз немає. Так куди ж ви її діли?

І тут новоспечений голова дізнається від селян, що його «попэрэднік», (доречі «червоний директор», тобто він пройшов всі узгодження до допуску до соціалістичної власності, зрозуміло, що з червоним квитком) роками здавав врожаї не в засіки Батьківщини, а наліво, гроші клав у свою велику кишеню, а практично всю придатну техніку продав до Польщі, благо що туди можна зайти за день пішки.

Він знову до будиночку, а звідти:

- Ну як це може бути... як це сталося...ми ні сном ні духом... але не смикайтесь - все буде гаразд, розберемося.

І дійсно, прокуратуру ніби з цепка спустили:

- Ми вас вислухали уважно, радимо не нести нісенітницю, не вводити слідство в оману, не затягувати справу, а полегшити свою вину, щиро покаятися і розповісти як, кому і при яких обставинах продавали техніку.

Ну так час спливає, контора пише і вже справу передають до суду. А суддя теж не ликом шитий, а скрупульозно починає виводити астрономічні збитки, вчинені державі, і строк, не астрономічний, але двозначний.

І тут людина ще довідується, що той самий голова якимось чином, боком, приходиться чимось там, кимось там, комусь там, одній із тих поважних персон, що його засватали. А зараз тей голова вже і не в Польщі, а в Німеччині, замутив свій бізнес і вже ніколи не збирається повертатися на улюблену Батьківщину. І челядь вся його теж кудись подівалася.

Мабуть, недочекаєтесь закінчення цієї історіїї. Вибачаюсь, треба писати більш стримано. А закінчення і погане і добре. Спочатку погане - людиня застрелилась, з мисливської рушниці, у клуні. Ну і добра - суд із чистою совістю закрив справу в зв'язку зі смертю обвинуваченого. Тут ви, мабуть, обурітеся, що ж тут доброго. Ну так воно то так, але як кажуть компетентні люди - людина вже мерта, її не повернеш, їй все рівно, але ж навіщо псувати життя різним заслуженим діячам через таке рішення тої людини?

А далі на тій землі почав панувати італіець, як це сталося, що вийшло, то теж повчальна історія, але це зовсім інша історія.