З 1 січня 2013 року запроваджується податок на нерухоме майно

З 1 січня 2013 року вступає в дію стаття 265 Податкового кодексу України про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до цієї норми, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі не резиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Житлова нерухомість оподатковується відповідно до ставки податку, яка встановлюється сільською, селищною або міською радою. Для квартир, житлова площа, яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків - 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року. У разі перевищення цих показників ставка податку становить 2,7 відсотка.

Обчислення суми податку здійснює податкова служба за місцем знаходження об'єкта житлової нерухомості.

При нарахуванні суми податку враховується зменшення, яке надається один раз на

декілька у власності):

для квартир до 120 кв. метрів

для жилих будинків до 250 кв. метрів

тобто, податок на нерухомість нараховується на житлову площу, яка перевищує, ці показники.

До 1 липня звітного року органи державної податкової служби надсилають платникам податків - фізичним особам податкове повідомлення-рішення про суму податку на нерухомість. У разі виникнення питань щодо суми податку, платники мають право звертатися до податкової для звірки даних і врегулювання відповідних питань.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до лютого цього ж року подають до органу податкової служби декларацію за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України.

Податкове зобов'язання, згідно повідомлення-рішення необхідно сплатити:

фізичним особам протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

юридичним особам - авансовими внесками щокварталу до 30 числа, що наступає за звітним кварталом, які відображається в річній податковій декларації.

Водночас, не оподатковується житлова нерухомість, яка:

перебуває у власності держави або територіальних громадах (їх спільній власності);

розташована в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення;

є будівлею дитячих будинків сімейного типу;

є садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку;

належить багатодітним сім'ям та прийомним сім'ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю.