Відкритий лист Міністру закордонних справ України Кожарі Л. А.
Пане міністре!
У ЗМІ з’явилася інформація про намір польських властей ліквідувати пам’ятник УПА у селі Грушовиця. Очевидно, що це чергова антиукраїнська провокація, спрямована на дискредитацію незалежної України, зокрема її героїв, які в роки Другої світової війни зі зброєю в руках відстоювали право свого народу на власну державу.
На жаль, змушений констатувати, що намір демонтувати пам’ятник УПА повністю вписується у політику сучасної Польщі щодо оцінки подій, які відбулися на Волині 70 років тому. У даному випадку маємо справу із наслідками, які випливають із рішення сейму республіки Польща, яке за своєю суттю є необ’єктивне, антиісторичне, не правове і таке, що не відповідає інтересам як українського так і польського народів.
Змушений констатувати, що МЗС України зайняло пасивну, а отже не зрозумілу позицію, як стовно Волинської трагедії, так і наміру демонтувати пам’ятник УПА.
Прошу негайно втрутитися у ситуацію! Зокрема вимагаю вжити невідкладних і дієвих дипломатичних заходів з метою недопущення можливого акту вандалізму у селі Грушовиця. У цьому зв’язку, МЗС України має відреагувати на відому резолюцію польського сейму, стати на захист українських національних інтересів та історичної правди і справедливості, а саме: відкинути усі звинувачення щодо так званого «геноциду» до якого начебто вдавалися ОУН і УПА на Волині; засудити відоме зрадницьке звернення 148 депутатів ВР до депутатів сему республіки Польща; попередити польську сторону, що у разі ігнорування наших вимог Україна вдасться до симетричних відповідей.
Пане міністре, з огляду на нинішню політичну ситуацію в Україні, я не плекаю надій, що МЗС буде адекватно реагувати на польські провокації. Мій лист до Вас – застереження. Якщо влада не буде діяти рішуче, то рішуче буде діяти українська нація.
З повагою.
Володимир Чмир,
голова Секретаріату ОУН
Розмова громади
КОМЕНТАРІ 116
Історичні коментарі доступні лише для читання.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Перед тем как начать спор, чем была Волынская резня, и, с какой стати польский Сейм снова вспомнил о ней, просто посмотрите на эти фотографии. На трупы зарезанных и расстрелянных женщин. Несмотря на то что фотоаппаратов в 1943 году было немного, снимков убитых в результате этнических чисток, которые провели бандеровцы на Волыни, уцелело достаточно. Спросите себя: вы бы убивали соседа только за то, что он говорит по-польски? Ради Украины, убивали бы? Женщине вспороли бы живот? Младенца, который ни по-польски, ни по-украински еще не говорит, но, по вашему мнению, наверняка уже ПОЛЯКА, головкой о колодезный сруб шмякнули бы, так, чтобы мозг брызнул?
Пусть задаст себе этот же вопрос Тягныбок, Ирина Фарион и каждый из тех, кто называют себя сегодня последователями Бандеры или просто орет: «Бандера прийде, порядок наведе!». Не нужно теоретизировать и подменять реальность схемами. Формулировки: «геноцид» или «этническая чистка с элементами геноцида» ничего не означают. Вы лучше представьте себя одним из тех, кто на рассвете окружает польское село, выгоняет людей на улицу, забирает из дома лучшие вещи, а потом, без различия возраста и пола, снова загоняет их в дома и поджигает. Вы бы это делали? А если бы делали, то по доброй воле или просто выполняя приказ? Скажите честно, вам бы все это доставило удовольствие? И потом, через много лет, вы все это вспоминали бы как подвиг и рассказывали бы со всеми физиологическими подробностями внукам?
Советую на досуге почитать книгу Виктора Полищука «Гірка правда». Ее автор — украинец, по отцу, и поляк, по матери, родившийся на Волыни, собрал десятки свидетельств того, что теперь объединено под название «Волынская резня».
Вот только некоторые из них: «Жили ми в польському селі Чайків, пов. Сарни. В червні або липні 1943 року з боку українських сіл над’їхали перед обідом бандерівці на конях, від села Хіноча. Оточували будинки, підпалювали їх, а тих, хто з них утікав, убивали сокирами, багнетами. Так вимордували шість родин, а їхні будинки спалили. Повбивали з родини Романовських, Мандрих, Якимовича, Гродовських і ще двох».
Еще свидетельства: «На село Дубовицю бандерівці напали 6 квітня 1943 р. о годині 11-тій. Батькам Юзефа Москаля казали виносити з хати цінні речі, потім увіпхнули їх назад у хату й підпалили її. Ошкробу застрілили коло Млинівки. Жінка Ошкроби ховалася у підвалі з дочкою і внуками, то вкинули туди гранату».
И еще: «Село Миколаївка, парафія Корець, на Волині. Напад бандерівців мав місце 29.04.1943 р. вдосвіта. Бандерівці, що верталися з Кобильні, напали на польські родини Брухлівських і Загадлів. Бандерівці увійшли до нашої хати й почали мордувати, колячи багнетами. Принесли солому й подпалили. Мене теж пробило багнетом і я знепритомнів, падаючи на тітку. Коли полум’я добралося до мене, я опам’ятався, вискочив крізь вікно. Бандерівців уже не було. Мій стогін почув сусід, українець Спиридон, він заніс мене до іншого українця — Безухи, котрий кіньми завіз мене до Корця до госпиталя».
ЧТО ВАМ ЕЩЕ ПРЕДОСТАВИТЬ ??????
Известны и непосредственные организаторы Волынской резни. Прежде всего, это глава Службы безопасности ОУН (Б) Николай Лебедь. В мемуарах первого командующего УПА Тараса Бульбы-Боровца есть описание того, как все начиналось. Весной 1943 года ОУН (Б) еще не контролировала Украинскую Повстанческую армию, которую создал Бульба-Боровец. В подчинении бандеровцев находились только так называемые Военные Отделы ОУН.
В первых числах марта некий поручик Сонар привез Бульбе-Боровцу от Николая Лебедя предложение об объединении. Главными условиями ОУН (Б) были: «Не визнавати політичної підлеглості УНР (Урядові Української Народної Республіки на еміграції), а підпорядкувати всю військову дію УПА політичній лінії Проводу ОУН-Бандери». А также: «Очистити всю повстанську територію від польського населення, яке всюди шкодить українській справі».
фото Бульба-Боровец
Когда Бульба-Боровец отказался от этих предложений, бандеровцы устроили налет на его штаб. Атаман с трудом спасся. Его жена была убита. Контроль над УПА перешел к ОУН (Б), а ее новым командующим стал ярый полонофоб Роман Шухевич. Группировку же УПА на Волыни с этого момента возглавил человек с партийным псевдонимом Клим Савур — уроженец городка Збараж на Тернопольщине и бывший студент Львовского университета Дмитрий Клячковский. Непосредственное исполнение плана ОУН Бандеры по массовому истреблению польского населения Волыни лежит на его совести.
Чтобы ни у кого не возникало поползновений называть этих людей героями, я позволю еще одну цитату из книги Виктора Полищука. Он пишет: «Влітку 1943 р. моя, по матері, тітка Анастасія Вітковська пішла з сусідкою українкою вдень до розташованого за три кілометри від м. Дубна села Тараканів. Розмовляли польською мовою, бо тітка, жінка неграмотна, родом з Люблінщини, не зуміла навчитися української. Пішли вони, щоб поміняти дещо на хліб, бо в тітки — шестеро дітей. Ніколи ні вона, ні дядько Антон Вітковський, теж людина зовсім неграмотна, не тільки не мішалися до будь-якої політики, але й не мали про неї жодної уяви. І її, а також сусідку українку, вбили бандерівці з УПА чи Самооборонних Кущових Відділів тільки за те, що вони розмовляли по-польські. Вбили по-звірськи, сокирами, й вкинули у придорожній рів».
ДОСТАТОЧНО ?
Не плохая прибавка к пенсии
Снимите вышиванки - вот ваша форма.
Не дурите людей
Дурите людей Ви, а не я. Й працюєте за гроші в політиці теж Ви. Не досить вам ганьби в ОВК-197? Не міряйте всіх по собі.
УЧИТЕ ИСТОРИЮ и не будете глупо выглядеть!
понятно?
deputat,да, есть такое дело. С Вашей стороны тоже.
вот:
14.17
Где-то по-одесски: Ой! А Ви знаете - И таки ДА! Некоторые поднятые им вопросы вполне резонны, но поведение... Я думал, что сам довольно резок на сайте: Ой! А ви знаете-и таки НЕТ!!! :-)
-=Влад что Вы имеете против одесситов?=-
Я их и ее (Одессу) просто люблю за неповторимый колорит.
Ну естественно после Канева-он без сомнения на первом месте.
-=Лукашенко диктаторскими методами но сумел обуздать своих бандитов=-
А это вы наверно о так называемых Беларусских оппозиционерах?
Эх! Кто только обуздает наших бандитов-националюг? Жаль пока еще такового БОЙЦА коим есть Бацька у нас нет.
К сожалению для нашего менталитета необходим именно диктатор. Железная рука власти, в том числе и силовой системы. Тогда по мановению этой ручки будут привлекаться к общественным работам на облагараживание территории допустим набережной Канева те кто допустил выброс "бычка" в неположенном месте, не говоря уже о пустой пивной бытылки. И высветвлением этих мероприятий с фото провинившихся в местной прессе. Вот может кто-либо увидел бы себя на этом фото (а соседи бы поржали и пальцем тыкали) с большой вероятностью в следующий раз и не думали запустить мимо смитныка, а если рядом его бы не оказалось по в карманчик и искать урну. Демократия у нас уже раз побеждала- И ШО? Еще раз-эх, мечты, мечты!!!
Ну ничего пусть помычат разогреются :))))
Цікаво, чи є Україні пам\'ятник воїнам Армії Крайової?