Газетні кіоски в Каневі повільно, але впевнено “вимирають”...

Залишився один — на вулиці Героїв Дніпра... І ще — в куточку в приміщенні супермаркету... І це в “духовній столиці” з 25-тисячним населенням, в місті, яке відвідують люди з усієї планети!

Хоча... Чому тут дивуватись? У листопаді 2013-го цілий мікрорайон “духовної столиці” залишився без телефонного зв’язку — майже 800 абонентів з тієї чорної дати потихеньку почали забувати, що таке стаціонарна телефонізація. “Ну і що? — скаже якийсь читач. — Не вмерли ж від цього. Не вмруть і без газетних кіосків...”.  Можливо й так. Але якщо тоді телефонна проблема ховалась в тих 800-х квартирах, то нинішня... У туристів, які відвідуватимуть Канів і здумають купити якесь українське видання чи буклет на зразок “Шевченковими місцями”, але не зможуть цього зробити, яке враження залишиться від Канева?

Добре, що в більшості магазинів міста канівці можуть купити місцеву пресу. А як бути тим, хто віддає перевагу центральній періодиці, хто десятиліттями живе з цими виданнями, не уявляючи жодного свого дня без свіжої газети?

Мені вдалося поспілкуватися з деякими мешканцями міста — спочатку, коли закрились два газетні кіоски 1 квітня цього року — біля 23-го училища та біля Будинку побуту. Обуренню цих людей, здавалося, не буде краю: “краще б пивнушки біля Дніпра позакривали, а не газетні кіоски!”, “тепер мені від училища за 7 гривень треба їхати в центр міста щоб купити газету!”, “я прожила майже 75 років, але не думала, що під кінець життя зможу в рідному Каневі залишитись без преси!”...

Ну а закриття на початку червня газетного кіоску в самому центрі міста, на площі Тараса Шевченка, викликало небачене обурення канівців. Довелось почути навіть нецензурну лексику з приводу цієї події.

У чому ж причина зникнення в Каневі газетних кіосків? Якщо коротко, причина закриття — “фінансова недоцільність їх існування”. Орендна плата за землю, на якій вони розташовані, — прийнятна, але з закінченням договірного періоду у випадку продовження договору оренду слід відновлювати технічну документацію на такі торгівельні точки. А це, як заявив один із власників кіосків, — надто накладно для них у фінансовому плані: при порівняно скромному виторгу вартість відновлення техдокументації їм не по кишені.

Я спілкувався з цього приводу з міським головою Ігорем Ренькасом. Він пообіцяв розібратися з проблемою одного з кіосків — на площі Тараса Шевченка.

Будемо сподіватись, що вирішення цієї проблеми (якщо вона, звичайно, єдина)— під силу місцевій владі і невдовзі кіоск на центральній площі відновить свою роботу. А там, дивись, “оживуть” і кіоски, закриті 1 квітня...

Валерій РЕВА, газета ВІКА №24, червень 2015