Волонтерському центру знову прийшлося змінити свою діслокацію.

Четвертий рік йде війна на Сході. Більшість громадян Канева вже звикли до вістей з фронту: про кількість загиблих, про атаки і обстріли, про військові маневри сусідів…

В  Каневі не стріляють, наче «тихе болото» , це життя. А волонтери весь цей час плетуть маскувальні сітки для бійців, щоб захистити їх голови від вражої кулі . Не за гроші це роблять , як багато канівських міщан так думають, а за своєю громадянською позицією.

Так сталося, що знову треба було звільнити приміщення, яке буде пустувати до чергової перевірки. А нам хоть на вулицю виходь зі своїм «скарбом». Звернулися до міського голови, щоб він допоміг нам. Не секрет, що іноземні делегації завжди відвідують волонтерів. Пан Ренькас сказав, щоб ми знову перебіралися у кінотеатр, цим, звичайно, волонтери спричинили неподобства. Ми переїхали…
Ми Дякуємо міському голові Ігорю Ренькасу та Оксані Труфановій, Вячеславу Вашкевичу за розуміння нашої проблеми.

Щиро Дякуємо Олександру Мокрієнку та Віталію Чаматі з «Самопомочі», Віталію Прокопцю за надання транспорту, а також військовим зі Шлюза.

Особлива Подяка Директору Канівського коледжу культури Тихомиру Віктору Петровичу , який направив студентів для вантаження, перенесення майна та його розвантаження в кінотеатр.

Хлопці студенти допомогли також зібрати каркаси для сіток.

Волонтери вичистили приміщення, яке залишили після себе, хоча таке чисте воно не було і тоді , коли вселялися.

Дивуюся нашим жінкам пенсіонерам, де взялися в них сили : з інвалідністями, гіпертонією, з больними ногами; вони носили ящики, мішки, робили за чоловіків…, а коли все зробили, сили стали покидати, робили на одному адреналіні. Низький уклін Вам, мої дорогі колеги. Свою роботу ми продовжимо з понеділка.

П