У кроці від членства в НАТО: що дасть Україні статус особливого партнера Альянсу

              У п’ятницю сталася видатна для України подія, з якою варто привітати усіх громадян.

Україна набула статусу партнера з розширеними можливостями НАТО.  

             Рішення, яке ухвалила Північноатлантична рада – тобто представники усіх держав-членів Альянсу – є особливим кроком у розбудові наших сил оборони і в гарантуванні безпеки України.  

              Та перед тим, як пояснити, що саме змінює наш новий статус, маю наголосити: ця мета не є кінцевою.

              Пріоритетом, закріпленим у Конституції, лишається повноцінне членство в Альянсі. Ми абсолютно впевнені, що членство в НАТО та перехід на стандарти НАТО для ЗСУ та інших сил оборони є єдиним стратегічним курсом..

              Ми знаємо, що наше майбутнє в НАТО. І ми готові до цього.

Україна по праву претендувала на визнання того, що Збройні Сили України вже зараз є серед найдосвідченіших та найспроможніших у світі.

Зрештою, нам був украй необхідний сигнал того, що Альянс відкритий до зближення з Україною.

І ми цей сигнал отримали.

               Найближчим до статусу члена НАТО, і водночас досяжним для нас, був статус ЕОР – Enhanced opportunity partner, тобто Партнера з розширеними можливостями.

                По суті, від учора ми перебуваємо за крок до нашої мети. Кілька років тому Альянс офіційно визнав Україну також державою, що прагне до членства – Aspiring country чи, як ще кажуть, "країною-аспірантом". Наступний рівень – це вже статус повноправного члена НАТО.

               Тепер - про статус EOP. Він надається тим країнам, збройні сили яких вже працюють із використанням стандартів НАТО, вже є взаємосумісними з арміями Альянсу – але які з тих чи інших причин або віддають перевагу тісному партнерству, а не членству (як Швеція чи Фінляндія) або розраховують отримати членство в осяжний термін (як Грузія).

Це статус не просто символічний. Він має конкретні переваги.

               Держави, які є партнерами НАТО з розширеними можливостями, отримують допуск до актуальної інформації, що ухвалюється Альянсом; до консультацій, сертифікації, участі в навчаннях, підготовці, оперативного планування та оцінки обстановки.  Доступним для нас стає також обмін розвідувальними даними з Альянсом. Понад те, військовослужбовці ЗСУ зможуть брати участь у роботі керівних органів НАТО.

               Також країни зі статусом EOP беруть участь у спільних місіях з НАТО на рівні, схожому до повноправного члена НАТО. 

Є й окремі додаткові можливості, які можуть бути надані країні залежно від рівня співпраці та поточного рівня взаємосумісності.

               Відповімо на питання, яке вже лунає:  так, Угорщина також погодилася на зближення України з НАТО.

               Отримання такого статусу передбачає згоду усіх країн – членів Альянсу, тож якби хоч одна з країн була проти, в отриманні статусу було б відмовлено.

                І насправді переконувати довелося не одну країну. Спільними зусиллями вдалося зняти сумніви усіх тих, хто ще донедавна мав застереження щодо підтримки надання такого статусу.  

               Україна переконала усіх 30 держав-союзників у тому, що ми вже змінилися і прагнемо подальшого зближення.

               Безперечно, це є демонстрацією підтримки України. Це - важливий сигнал, що підтверджує довіру з боку Альянсу, визнає особливість України як стратегічного партнера, спроможність нашої країни брати участь в операціях під проводом НАТО та відзначає вже чинну роль і внесок України у проведенні спільних операцій.

І треба наголосити, що це – далеко не спонтанне рішення.

               Процедура була тривалою, хоч і непублічною. Україна двічі отримала позитивну оцінку Військового командування НАТО та схвалення Військового комітету НАТО.

 

Що зміниться для ЗСУ? 

               Програма EOP має стати практичним майданчиком для посилення та розвитку наших військ, а українські військові зможуть обіймати нові посади в командних структурах НАТО. Будуть суттєво розширені також можливості з навчання і підготовки українських військових, зі спільної діяльності в центрах удосконалення.

                 Від цього виграє і сам Альянс, який зможе залучати до операцій українські підрозділи та фахівців, які отримали унікальний бойовий досвід в рамках проведення АТО та ООС.

                 Досвід наших військовослужбовців, отриманий у боротьбі з країною-агресором, можна буде не тільки вивчити та узагальнити, а й використати для зміцнення обороноздатності як нашої країни, так і усього Альянсу.

                 Незабаром розпочнуться консультації Альянсу та України для розробки детальних пропозицій щодо того, як ми та союзники  будемо використовувати нові можливості. Починати треба буде з простих речей, наприклад, з широкомасштабної кампанії з вивчення англійської мови.

                Але вже можна розрахувати, що крок на зближення з Альянсом дозволить підвищити престиж служби в ЗСУ, відкривши нові можливості для розвитку найкращих та досвідчених військових. Співпраця з НАТО у новій якості дозволить вдосконалити портрет українського військовослужбовця та посилить повагу суспільства до військової справи.

Час ухвалення Альянсом цього рішення також має значення. Ми отримали EOP раніше від очікуваного терміну.

                Країни НАТО чітко показали, що розцінюють Україну як рівного партнера. Прогрес у відносинах з НАТО свідчить, що скепсис щодо перспектив України не має об’єктивних підстав.

Україна точно буде членом НАТО. Справа лише за нами.

P.S

Важливо, що отримання статусу ЕОР є результатом командної роботи.

І тому варто подякувати всім, хто долучився до цієї ініціативи і довів, що спільна робота української влади може мати навіть такий результат. Перемога має своїх авторів. Частину із них варто назвати поіменно і подякувати їм:

 – Очільникам МЗС та віцепрем’єрам з євроінтеграції Дмитру Кулебі та Вадиму Пристайку та профільному заступнику МЗС Єгору Божку. 
 – Міністерству оборони України, особливо Аліні Фроловій та Олександру Поліщуку.
 – Представникам ЗСУ і вищому керівництву і всім військовослужбовцям які роками демонстрували НАТО, що ми – країна, яку варто мати у найближчих партнерах. 
 – Радникам Міністерства оборони, особливо Філу Джонсу та надзвичайній команді радників стратегічного рівня Міністерства оборони України на чолі з Кітом Дейтоном, які доклали особливих зусиль до цієї спільної роботи.
 – Найближчим країнам-партнерам, які і самі голосували, і інших зуміли переконати. 
 – Міністерству з економічного розвитку та особливо заступниці міністра Світлані Панаіотіді.
 – Комітету ВРУ з національної безпеки, оборони та розвідки у повному складі на чолі з Олександром Завітневичем та його членам Давиду Арахамії, Мар’яні Безуглій, Ігорю Копиніту, Ірині Верещук, Роману Костенко, Михайлу Забродському, Юрію Мисягіну та іншим.
 – Заступнику голови ОПУ Ігорю Жовкві
 – Всій команді нашої місії при НАТО та особливо Сергію Мукосію та його колегам.
 – Проєктному офісу реформ Міноборони у повному складі.
 – Представництву НАТО в Україні, всій його надзвичайній команді на чолі з Александером Вінніковим.
 – Ну і нарешті Генеральному секретарю Йенсу Столтенбергу та його заступнику Мірчі Джоане, які завжди були за Україну. 

... та багатьом іншим.

Автор: Андрій Загороднюк, міністр оборони України у 2019-2020 роках, для "Європейської правди"