Футболіст вищої ліги Олег Карамушка розпочинав футбольну кар’єру в Каневі.
Ім’я канівця Олега Карамушки відоме практично кожному жителю Канева.
Наразі представник вищої ліги українського футболу дедалі частіше
заявляє про себе на всеукраїнському та європейському рівні як гравець
провідних національних команд. Про те, як почувається на футбольному
полі і в житті 22-річний спортсмен, Олег Карамушка розповів
"Прес-Центру".
– Олеже, як Ви оцінюєте рік, що минув, для українського футболу?
–
2006 рік був досить активним і вдалим. Українська збірна вперше зіграла
на чемпіонаті світу, а молодіжна збірна здобула срібні медалі на
чемпіонаті Європи. Цей рік, вважаю, був найуспішнішим за роки
незалежності.
– Чи пам’ятаються Вам перші футбольні успіхи?
–
У 1999 році юнацька збірна Канева, за яку я грав, здобула перемогу на
першості Черкаської області, а мене було визнано кращим гравцем
турніру. Ці перші, ще дитячі кроки, забути неможливо, так само, як моїх
перших тренерів Сергія Громова та Михайла Варварського. Звісно,
пам’ятаю також перемоги нашої юнацької національної збірної. Тренером
тоді був Анатолій Крощенко, я – капітаном і грав на місці опорного
півзахисника.
– У 16 років Ви вже грали за дніпропетровську
команду "Дніпро", потім був "Борисфен" і, нарешті, – "Шахтар", в
основному складі якого через травму Вам так і не довелося зіграти. Як
Ви розцінюєте те, що Вас віддали в оренду запорізькому "Металургу"?
–
Це цілком звичне явище для молодого футболіста, який повинен набувати
досвіду футбольної гри саме на полі, а не лише на тренувальних
майданчиках чи на лаві запасних. Гадаю, у ролі центрального захисника я
добре грав упродовж 2006 року за "Металург", проводячи всі ігри в
основному складі, виступаючи на змаганнях європейського рівня.
–
Наразі в українському футболі відкрито трансферне вікно. До Вас
надходять пропозиції? Чи не хотіли б Ви поповнити лави черкаського
"Дніпра"?
– З об’єктивних причин нині це неможливо. Але я
дуже радий, що один з найкращих тренерів України Олександр Рябоконь
очолив "Дніпро". Він дав мені путівку до вищої ліги. А я, очевидно,
гратиму за один з клубів вищої ліги, проте мрію повернутися до
"Шахтаря".
– Яка трансферна ціна Олега Карамушки?
– Близько півмільйона доларів.
P.S. Як стало відомо, зараз Олег перебуває у Туреччині в тренувальному таборі маріупольського "Іллічівця".
Всеукраїнський турнір з волейболу серед дівчат-старшокласниць
пам’яті вчительки фізкультури міської школи № 4 Лариси Макаренко
відбувся 26-27 січня в Каневі.
Його організували друзі талановитого педагога, її учні та донька
Марина, яка нині живе у Москві. Змагання проводяться увосьме. Спочатку
турнір мав статус міського, згодом – обласного, а з 2004 року до Канева
приїжджають волейболістки з різних куточків України.
Цьогоріч у
змаганнях взяли участь 10 команд – з Донецька, Полтави, Лохвиці,
Сєвєродонецька, Запоріжжя, Світловодська, Ватутіного, Канева. У
напруженій боротьбі першість отримала команда Запоріжжя.
Майже новий санітарний автомобіль "Мерседес" цими днями
поповнив автопарк відділення швидкої допомоги Канівської районної
лікарні.
Його подарували канівцям друзі з німецького міста-побратима Фірзена.
Це вже другий "Мерседес", переданий лікарні фірзенцями. Як зауважив
головний лікар району Олександр Моргун, автомобіль надзвичайно потрібен
лікарні. Він добре облаштований, має високу прохідність, що особливо
цінне, враховуючи горбисту місцевість і "недосконалі" дороги Канівщини.
А влітку з Фірзена має прибути до лікарні ще й реанімобіль.
semko А що молодших та і взагалі нових людей немає? Нам в Місту потрібно енергійного, грамотного, ініціативного місьного голову до 50 років, який хотів і мав сили та бажання трудитися для людей. Хорошу.. [весь] Канів через 100-98 років [3]
klimenko_2015 ПЕВНО ЩО НАМ ПОТРИБНИЙ АКТИВНИЙ ЗНАЮЧИЙ НАШИ ГРОМАДСЬКИ ПРОБЛЕМИ ХАЗЯЙНОВИТИЙ МУДРИЙ ТА ПРОКАТАНИЙ ЖИТТЯМ ДЯДЬКО З МИСЦЕВИХ, В НИВЯКОМУ РАЗИ НЕ З ЧИНОВНИКИВ КАНИВСЬК.. [весь] Канів через 100-98 років [3]
WayBe Буду дуже усім Вам вдячний!
Зараз це критична потреба, як для мого підрозділу, так і для мене особисто.
Дякую, куме! Дякую друзі! Збори для Володі Буренка [1]