Після дворічного капітального ремонту відкрився для відвідувачів Канівський музей народного декоративного мистецтва.
За час, що минув, завдяки коштам з Держбюджету музей було підключено
до газопостачання, виконано внутрішні та зовнішні роботи. Після ремонту
приміщення колишнього Базиліанського училища, якому майже тисяча років,
набуло ошатного вигляду і гостинно прийняло перших відвідувачів. Згодом
буде відкрито й інші зали, адже у фондах музею зберігаються унікальні
експонати, які оцінюються щонайменше в 1 мільйон доларів.
У День
Перемоги в музеї народного декоративного мистецтва відбулося відкриття
одразу чотирьох виставок. Свої творчі ужинки представили художниці
Галина Морозова з Канева, Тамара Гордова з Черкас, скульптор-різьбяр по
дереву канівчанин Володимир Толстопятов, художниця-вишивальниця з
Черкас Світлана Устименко.
Майже півтори сотні танцювальних пар прибули до Канева із семи
міст України для участі у щорічному відкритому чемпіонаті міста із
спортивного бального танцю.
Судді відзначили зрослу майстерність юних танцівників – і
початківців, яким 6-8 років, і найстарших – 18-20-річних конкурсантів.
Канівці здобули досить високий рейтинг у змаганнях за
латиноамериканською та європейською програмами. Першими у своїх
категоріях стали вихованці Леоніда Майстра Єгор Бичук та Кароліна
Гайдук, Володимир Драч та Юлія Савченко, Микола Нездолій та Надія
Тютюник. Високі результати показали й інші канівські пари. Загалом у
цьому красивому хореографічному дійстві переможених не було. Кожен
конкурсант отримав подяку від організаторів і чудові враження від
змагання і спілкування.
Почесною грамотою облдержадміністрації нагороджено протоієрея
Георгія Поштового, благочинного Канівського округу Черкаської єпархії
УПЦ.
Розпорядження від 10 травня про нагородження отця Георгія підписав
голова облдержадміністрації Олександр Черевко. Батюшку відзначено "за
значний особистий внесок у відродження духовності, утвердження ідей
милосердя, злагоди в суспільстві, піднесення й зміцнення християнської
моралі та з нагоди 60-річчя від дня народження".
Минулої неділі на центральному міському майдані Канева і в залі
міського будинку культури лунала потужна, велична і трохи ностальгійна
музика – виступали духові оркестри з усієї Черкащини.
Учасники традиційного обласного фестивалю духової музики, котрий
цього року з легкої руки режисера-постановника Миколи Лисенка отримав
назву "Весняні сурми", вперше зібралися у Каневі. На фестивалі звучала
класика, українські народні мелодії, легка музика, мелодії з
кінофільмів.
Делегація з французького міста Ламберсара упродовж чотирьох днів гостювала в Каневі.
Французи побували на Тарасовій горі, захоплювалися красою Канівщини,
уманської Софіївки і щиро раділи спілкуванню з українцями, вважаючи, що
у нас є багато чого спільного.
Під час зустрічі у канівській
мерії гості повідомили, що у жовтні цього року у Ламберсарі
організовується тиждень Канева. Запрошення на це свято вже отримав
канівський колектив "Канівчанка". Міський голова Василь Коломієць
погодився з пропозицією назвати один з міських майданів іменем
Ламберсара.
Візит до Канева – не перший приїзд французів на
Черкащину. Зовсім недавно, наприкінці квітня, гості з цієї країни
побували у Золотоноші: на запрошення асоціації "Лівобережжя Черкащини –
край Альє" Златокрай відвідала делегація міста Ізера.
На
початок квітня 2007 року на Черкащині проживало 1 324 602 осіб., з яких
732 265 осіб – міське населення і 592 337 – сільське. Із загальної
кількості населення 1 320 973 особи – постійні жителі (99,72 %).
Найбільшою
за чисельністю населення на початок квітня була Донецька область (4 555
321 осіб), найменшою – Чернівецька (902 379 осіб).
За цей же
період населення регіону скоротилося на 3 434 особи. Це на 345 осіб
менше, ніж за аналогічний період минулого року. Зокрема, сільське
населення скоротилося на 2 417 осіб, міське – на 1 017 осіб.
Так,
за три місяці цього року населення Черкащини за рахунок природного
скорочення зменшилося на 3 744 особи. Збільшилося населення на 310 осіб
за рахунок міграції.
За три місяці 2007 року зареєстровано 997 шлюбів( торік – 1 060) та 908 розлучень ( 2006 року – 847).
Уперше
ім'я Станіслава Стеценка стало відоме після публікації в 1996 році
роману “Чорна акула в червоній воді” в журналі “Київ”. Тоді на адресу
автора прозвучало чимало схвальних відгуків, за «…акулою» було створено
радіовиставу. Ішла мова навіть про те, що ось з'явився новий
український роман, а не просто трилер, як позиціонував його автор. Щодо
жанру трилер (в буквальному перекладі з англійської – “тремтілка”,
тобто твір, що тримає в напрузі, лякає), то це теж привернуло до автора
деяку увагу. “Київські відомості “ після виходу книги навіть назвали
його “дідусем українського трилера”. Маючи на увазі, звичайно, те, що в
Україні на той час у цьому жанрі автори практично не працювали.
2000
року “Чорна акула…” вийшла окремим виданням і, за інформацією “Книжника
ревю” та тих же таки “Київських відомостей”, за рейтингом продажу на
найбільшому книжковому ринку України “Петрівка” розділила перше і друге
місця із однією із книг Юрія Андруховича.
Старт, безумовно, непоганий, але після того про автора не було нічого чути
близько семи років (якщо не враховувати, одного оповідання,
надрукованого в журналі “Київ”, та ще двох у “Антології українського
жаху”). І ось - нова книга: політичний трилер, ну звичайно, ж -
трилер!) “Уся влада Радам”.
Що
можна сказати про неї? Мабуть, це не зовсім те, чого можна було
очікувати від автора. Романтика, якою була насичена “Чорна акула…”,
зведена до мінімуму.
Роман
– дійсно, як позиціонує його автор, є досить жорстким політичним
трилером. Зробленим за правилами блокбастера. Тобто за низкою правил,
із допомогою яких автор намагається зробити книгу такою, що має
подобатися читачеві.
Дійові
особи книги, як і повинно бути у блокбастері, люди, що вершать долю
країни – спікер Верховної Ради, президент, олігархи, політтехнологи,
журналісти і, звісно, правоохоронці та бандити.
Напруга
сюжету підтримується лінією виборів – з участю й влади, і олігархії, і
криміналу. Дія відбувається впродовж одного місяця. За місце в
парламенті не на життя, а на смерть, борються два
кримінально-олігархічних угрупування. Переможець, звісно, має бути
один.
“Трилерність” автор підтримує ще й тим, що життю головної героїні загрожує небезпека. Це також є обов’язковим атрибутом блокбастера.
Надзвичайно
важливою для успіху книги є достовірність розповіді. Читачеві стає
зрозуміло, що автор “у темі”. Він досконало знає те, про що пише –
змальовуючи досить екзотичні політтехнологічні прийоми (на фоні яких
відбуваються події). До речі, як виявилося, відсутність автора в
літературному світі впродовж кількох років була пов'язана з його
роботою в політтехнологічних структурах. Ось звідки й достовірність.
У книзі з’явився не характерний для попередніх творів автора психологічний
підтекст: на початку розповіді лікар-психіатр навіює головному герою,
що він може досягти усього, якщо переступить через умовності
цивілізації (її морально-етичні надбання). І герой успішно втілює цей
задум у життя. І спочатку, здається, що автор навіть симпатизує цьому
монстру. Але чим менше залишається в психологічному портреті
морально-етичних надбань, тим менше автор, а значить і читач,
симпатизує герою.
Врешті-
решт все стане на свої місця, зло буде покаране, і це теж надважливо
для читача після того, як він занурився в брудні виборчі технології,
цинізм сильних світу сього і криваві кримінальні розбірки.
На завершення можна
резюмувати – блокбастер в автора таки вийшов. Тобто він створив твір,
що має сподобатися читачеві. І можливо навіть поб'є рекорд продажу
“Чорної акули…”.
Але
все ж не покидає думка, що можливо ця книга, це все ж крок назад від
планки поставленою “Чорною акулою…”. Утім, у читача може бути й інша
точка зору…
Сергій Носань, член Спілки письменників України для "Провінція"
0 
0
