Цими днями дванадцять медичних установ міста отримали
листи від начальника управління охорони здоров’я Олега Стадника з
повідомленням про те, що першого лютого завершується термін дії
контрактів, які були укладені між головними лікарями та попередніми
міськими головами.
За часів господарювання в Черкасах мера Анатолія Волошина міська
влада в його особі примусила керівників багатьох комунальних
підприємств Черкас, у тому числі і медичних установ, перейти на
контрактні умови роботи. У більшості з них термін контрактів
закінчується у лютому цього року. Ймовірно, міська влада намагалася
таким чином поліпшити результати їх праці, але насправді заклала
суворий репресивний механізм, який мав перетворити головних лікарів на
слухняних чиновникам міськвиконкому підлеглих. Але важко сказати, що за
останні роки все це позитивно вплинуло на медичну галузь міста. Скоріш
навпаки. Минулого року стало відомо про плани реорганізації структури
медичних установ Черкас, котру більшість фахівців, які левову частину
свого життя віддали міській медицині, сприйняли як плани руйнації та
прихованої приватизації комунальної медичної галузі.
Вочевидь, дійсно прийшов час переглянути підходи до
фінансування і функціонування українських медичних установ. Але за
останні роки далі слів справа не просунулася. Натомість в медичних
установах як гриби після дощу почали з’являтися окремі кабінети та цілі
відділення приватної медицини. Подейкують, що більшість з них належить
або контролюється самими високопосадовцями від медицини. На відміну від
столиці, ці процеси в Черкасах до недавнього часу протікали доволі
мляво. Але вакуум почав заповнюватися, починаючи з 2004 року. Справа в
тому, що частина медичних закладів міста розташована в доволі
мальовничих місцях і має великі території, які можна забудувати, в
кращому випадку, тими ж самими приватними медичними клініками, які
будуть компенсувати (певно, за доволі велику винагороду) неспроможність
комунальних медичних закладів надати городянам спеціалізовану медичну
допомогу.
Одною з перших ця доля спостигла першу міську лікарню, частину
території якої віддали приватним забудовникам. Далі справа почала
поширюватися на все місто. Декого з можновладців зацікавили корпуси
інфекційної лікарні по вулиці Мажайського. За інформацією редакціїї,
нині лише в одному з чотирьох корпусів розміщується медична установа —
обласний шкірно-венерологічний диспансер. Що в інших — відомо лише
вузькому колу наближених до влади. Крім того, за інформацією наших
джерел, корпуси були орендовані якимось благодійним фондом, який
передав функції замовника на реконструкцію та будівництво
медично-оздоровчого центру приватній структурі, до якої має відношення
один з депутатів черкаської міськради. Немає жодних сумнівів, що
незабаром вони будуть приватизовані.
Подібна доля, можливо, жде й інші медичні установи міста —
міську дитячу поліклініку по вулиці Різдвяній, станцію швидкої медичної
допомоги, що має дуже привабливу територію в самому центрі міста,
пологовий будинок №2, першу міську лікарню. Цей список можна було б
продовжити — напевне, в місті не залишилося такого клаптика майна або
землі, що не впав би в око комусь із чиновників або депутатів.
А щоб забезпечити звільнення «зайвої» медичної нерухомості,
напевне, були вигадані і плани реорганізації структури медичних
установ. Так, пологовий будинок №2 був переданий у власність області
начебто для того, щоб поліпшити його фінансування. Але для бюджету
області, за висловами декого з чиновників, це стало несподіванкою. А
частина медпрацівників пологового будинку схильна вважати, що в
установі звільняється місце для приватної медицини. І питання про її
впровадження значно простіше вирішити саме з керівництвом області. Чи
не тому за оборудкою пильно стежить депутат міськради від «Нашої
України» і за сумісництвом керманич медичної галузі області пан Кувіта?
Окремо треба було б зазначити і перспективи перенесення станції
швидкої допомоги з центру міста до третьої міської лікарні з
перетворенням багатопрофільної медичної установи на лікарню швидкої та
невідкладної меддопомоги. За висновками фахівців, це рішення доволі
безглузде з огляду на те, що частину відділень, які медики називають
«ургентними», тобто такими, що надають кваліфіковану медичну допомогу в
невідкладних випадках, розкидано по лікарнях міста — частина у першій
лікарні і навіть в обласній. Але керманичі медицини, плекаючи свої
наполеонівські плани, не взяли до уваги думку фахівців і змогли
переконати і мера Одарича, і більшість депутатського корпусу, що так
буде ліпше, звичайно ж, для хворих. А головні лікарі, які осмілювалися
висловлювати своє власне бачення проблеми, виявилися просто зайвими.
Але трудові колективи медиків не хочуть залишатися осторонь.
Одними із перших на такі дії міської влади в особі начальника
управління охорони здоров’я черкаського міськвиконкому Олега Стадника
відреагував колектив найстарішої в місті першої міської лікарні, яку
вже більше 17 років очолює головний лікар Володимир Ручко. Отримавши
вже третій лист за підписом керманича медичної галузі, в якому сказано,
що контракт із головним лікарем подовжено не буде, колектив лікарні в
понеділок провів збори медичного активу.
«Колектив, звичайно, обурився, — розповіла редакції «Антенны»
заступник головного лікаря з медичної частини Валентина Бормотова, —
через те, що все це робиться кулуарно. Нашого головного лікаря
Володимира Ручка не було поставлено до відома згідно із законодавством,
чи хоча б чисто по-людськи, ані за один місяць, ані за два, як це
повинно бути. Нас, м’яко кажучи, дуже здивувала непрозорість дій і
рішень управління охорони здоров’я».
На думку Валентини Бормотової, контракт, про який говорить Олег
Стадник, було укладено між головним лікарем Володимиром Ручком та мером
міста, яким на той час був Анатолій Волошин. Тож начальник управління
охорони здоров’я аж ніяк не може брати на себе повноваження міського
голови й одноосібно звільняти чи призначати головних лікарів медичних
установ. Це є перевищенням його службових повноважень.
«Не можна діяти в такий рейдерський спосіб — ось контракт
скінчився і все. Контракт — не дубина. Людину треба на цю посаду
підбирати за його якісним потенціалом, — висловив нашому кореспонденту
своє обурення завідувач пульмонологічного відділення першої міської
лікарні Олександр Лисенко. — Ці дії стануть дуже поганим прецедентом».
Працівники закладу одноголосно стверджують, що Володимир Ручко
як керманич першої міської лікарні абсолютно виправдав своє перебування
на посаді неоціненним внеском у її розвиток. Адже він як головний лікар
працював у найтяжчі для нашої держави роки — починаючи від перебудови й
до сьогодні. «Ви ж самі розумієте, що тоді було: ніяких грошей, ніякого
фінансування, а Володимир Ручко зміг згуртувати колектив, — говорить
Олександр Лисенко, — за час його керівництва в лікарні зроблено дуже
багато. Гарні результати в роботі лікарняного закладу, дружний
колектив».
Тож відтепер колектив першої міської лікарні перебуває в
напруженому стані, адже майбутні можливі реформи для них — як грім
серед ясного неба. До того ж, лікарі дуже й дуже сумніваються, що ці
реформи матимуть позитивний результат.
«По-перше, це несправедливе рішення, непрозоре, — говорить
Валентина Бормотова. — Володимир Іванович має творчий і робочий
потенціал, щоб продуктивно продовжувати працювати і підготувати собі
гідного наступника».
Таким чином, усі працівники першої міської лікарні, з якими
поспілкувалися наші кореспонденти, вважають, що подібна самодіяльність
начальника управління охорони здоров’я міськвиконкому Олега Стадника є
неприпустимою і абсолютно несправедливою. Якщо коротко сформулювати ці
висловлювання, виходить, що кожен із співробітників лікарні відчуває на
собі долю головного лікаря і дуже гостро переживає його звільнення. Але
чи візьмуть це до уваги медичні керманичі, які звикли керувати галуззю,
як своєю вотчиною? Чи не простіше було б елементарно замінити кілька
чиновників, ніж звільняти лікарів, які їм просто заважають красти?
Цими днями на банях Успенського собору після реставрації і
освячення встановлено три хрести. Обряд освячення оновлених хрестів
проводив настоятель Свято-Успенського Канівського собору благочинний
Канівського округу отець Георгій Поштовий. На церемонії були присутні
священики з Києва, Канева, Ліплявого, Хмільни.
Під святковий церковний передзвін будівельники корпорації
"Укрреставрація" з допомогою баштового крана підняли і встановили
хрести на відреставрованих банях (висота – близько 22 м).
Собор
спорудив князь Всеволод Ольгович у 1144 році. З 20 по 22 травня 1861
року, під час перевезення з Петербурга до Канева, тут стояла домовина з
прахом великого сина українського народу
Т.Г. Шевченка. У 2004
році на підставі урядових рішень на визначній пам’ятці архітектури було
розпочато ремонтно-реставраційні роботи. На 2008 рік передбачено
створення іконостасу з білого мармуру, улаштування художньої гранітної
підлоги з підігрівом, завершення розписів та благоустрій території.
0 
0
