Працівник одного з черкаських ломбардів Віталій Дерновий живе в обласному центрі з 1985 року. У застій почував себе людиною другого сорту.
— Ніколи не любив Черкас саме за російськомовність. Ще коли в дитинстві приїздив до тітки, лічив дні, аби пошвидше назад у Звенигородку, — каже. — Тут відчував себе не в своїй тарілці, ніби в іншу державу потрапив. Особливо соромно було, коли в розмові раптом виривалося українське слово.
Під час навчання на філологічному факультеті Черкаського педінституту деякі викладачі настійливо рекомендували україномовним студентам між собою говорити російською, згадує Дерновий:
— Зараз — інша справа. Співвідношення україномовних-російськомовних у місті десь 70 на 30. Просто люди перестали соромитися української. Мені часом здається, що років за п’ять я буду озиратися на тих, хто ще говорить російською.
Майже всі газети та школи в місті україномовні. Те саме стосується радіо й телебачення. Читати...
fishingessay Заходьте та починайте — місце чудове, і все готове. Як і у Грі зі Змійками, ви починаєте google baseball з простого та розвиваєтесь. Тут усе готове до розвитку; просто трохи спрямуйте це на масштабування. Єлизавета Зубчук [2]
litytremble Локація супер, усе вже обладнано — заходь і працюй. Це як у гру Snake Game: чим далі проходиш, тим більше ростеш, але починаєш з простого. Тут теж все підготовлено для розвитку, варто лише трохи спрямувати — і можна масштабуватись. Єлизавета Зубчук [2]