Кожен раз, коли русня завдає ударів по Україні - по Києву, по Одесі, по Дніпру, по Запоріжжю, Херсону, Миколаєву, Львову… - в мені знову вариться той самий коктейль: гнів, співчуття, ненависть, злість та якась заціпеніла, ніби, німота? Бо з одного боку - так шкода людей, дорослих та діточок, молодих та старих, рідних та близьких, знайомих та незнайомих… Але з іншого - як таким як ми, котрі давно ніби втратили можливість яскраво співпереживати та, в цілому, відчувати, через те, в чому вони на Донбасі варилися роками, починаючи ще з 14-15 років? Де зараз КАБи щодня, і добре, якщо не в хату, не в бліндаж, не в твою куцу та “пострижену” посадку, а просто поруч. Де день без прильоту - вже свято. Де стволка вже давно не лякає, де мінометку сприймаєш як сраний жарт, де… де… де… Читати...
fishingessay Заходьте та починайте — місце чудове, і все готове. Як і у Грі зі Змійками, ви починаєте google baseball з простого та розвиваєтесь. Тут усе готове до розвитку; просто трохи спрямуйте це на масштабування. Єлизавета Зубчук [2]
litytremble Локація супер, усе вже обладнано — заходь і працюй. Це як у гру Snake Game: чим далі проходиш, тим більше ростеш, але починаєш з простого. Тут теж все підготовлено для розвитку, варто лише трохи спрямувати — і можна масштабуватись. Єлизавета Зубчук [2]