Прийшли Зелені Святки - не ховайся в кутки

16 червня 2011 року в Канівському природному заповіднику відбулося свято „Зелена неділя”. Всі, хто завітав на свято, змогли доторкнутися до традицій наших предків, дізнатися, як у давнину відзначали Зелені Свята та взяти безпосередню участь  у традиційних народних  обрядах.

Зелені Святки... Свята Неділя - Трійця... Красиві та величні сята, що не згубилися у сивій давнині, гармонійно поєднавши людину й природу, язичництво й християнство. Як відомо, наші предки жили в гармонії з природою, яка й впливала на вірування, звичаї, традиції та побут українців. Літо було часом клопіткої праці для наших пращурів, про що і свідчить прислів'я: „Влітку ворота підпиратимеш, то взимку голодний дрижатимеш ”. Однак вірування українців передбачали висловлення своєрідної вдячності силам природи та задобрювання їх, тому Зелені Свята були поезією літа, віншуванням сили й буяння природи та  величальною піснею людині-працелюбові.

Зелені Свята припадають на час, коли цвіте жито й виходять з води русалки, прокидаються мерці, щоб допомогти родині доглянути за полем, зберегти врожай . Першим оборонцем від зла та лиха, прихистком для душ предків  стають рослини. Люди квітчали свої житла клеченням і встеляли пахучими травами, котрі були антисептиками, ароматизаторами та елементами декору одночасно. Дівчата плели й зберігали вінки, вірячи, що вони могли стати в нагоді при будь-яких хворобах напротязі всього року.  Також вважалося, що найбільшої лікувальної сили набувають рослини саме в цей період. До вінка вплітали конвалії, незабудки, васильки, чебрець, полин, барвінок, мак, любисток. Кожна квітка мала своє символічне значення.

Садиба та оселя для селянина були не просто власністю, а символами доброботу, затишку, гармонії, родинного щастя та благополуччя. Зрозуміло, що кожна родина намагалася захистити їх від лихого ока, нечисті, чаклунства. Саме тому напередодні дня Святої Трійці, в суботу ранком, до схід сонця, дівчата і молодиці йшли на левади або поля, до лісу  рвати запашне зілля: чебрець, полин, любисток, кенупер, татарське зілля. Увечері цього ж дня квітчали свої хати зеленим гіллям клену, липи, ясеня, осики. Перед дверима господарських будівель, на воротях, там, де ночує скот, біля криниць, ставили гілля зеленої осики. Зрубані в цей день деревця та гілля для оздоби двору й хати, називаються клеченням, а весь тиждень перед Святою Трійцею – клечальним, зеленим або русальним. Тобто свято тривало від четверга перед Трійцею до останнього дня Трійці – Святого Духа.

Пам'ятаючи, що дні Святої Трійці належать до найулюбленіших у народі свят, які особливо шанувалися в народі, бо пов'язані з поминанням померлих родичів та возвеличенням природи, коли вся Україна переживає особливе піднесення і радість, працівники Канівського природного заповідника, зокрема навчальної лабораторії заповідної справи, разом із Канівським  училищем культури та мистецтв, в особі викладача Туліна В.І., котрий став режисером-постановником, провели святове дійство.  Під час проведення заходу присутні мали можливість взяти участь у обрядах, що характерні  для Зелених Свят: клечання двору; плетіння вінків та заплітання вінків на березі; кумуванні; прибиранні тополі та обході дворів.

Виконавцями даного дійства стали викладачі та студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка навчально-наукового центру „Інститут біології”, довівши, що вони є справжніми продовжувачами народних звичаїв українського народу та етнографічної діяльності Михайла Максимовича.

Усі фото галереї

Завідувач навчальної лабораторії
заповідної справи Канівського
природного заповідника                                                           Халупко Н.О.