Жителі Гродзевого чотири місяці не мають води!!!

”У мене кілька днів тому не було води навіть таблетку запити. Ми б уже і дощову пили, якби дощ пішов, — жаліється 71-річна Лідія Лиса з села Гродзеве Уманського району. — Тепер син із міста майже щодня в баках воду привозить. Коли в нього не виходить приїхати, то плачу по 5–10 гривень комусь із односельців, щоб принесли кілька відер”. 

Чотири місяці тому в свердловинах сільського водогону впав рівень води. А на вул. Садовій, Мічуріна, Жовтневої революції, Черкаській і частині Шевченка її не стало взагалі. Ще на семи вулицях воду мають тільки вранці та ввечері. 
У селі живе понад 700 людей. Більшість — похилого віку. Воду селяни брали з водогону, якому вже 40 років. 
За словами сільського голови 40-річного Петра Новицького, система водопостачання справна, але через посуху впав рівень води у всіх свердловинах. 
— Вирішили перекачати воду з резервної скважини за селом, — додає голова. — Для цього викопали траншею. Мають прокласти 160 метрів труб. Але водогін не стоїть на балансі сільської ради. Ним опікується фірма ”Байс-Агро”. 
Саме цьому підприємству селяни платять за користування водою по 60 грн на рік із людини. 
— У кого є корова, то ще й за неї платять стільки ж. На селі таких майже половина. Корів загалом понад 300 голів, — уточнює сільський голова. — Боржників майже немає. Є лише кілька осіб, які затримують, та це в основному дачники. 
Щоб пустити воду з резервної свердловини, треба близько 4–5 тис. грн. Зробити можна за кілька днів. Канаву під труби вирили, але ґрунтові води залили її до половини. Щоб прокласти труби, треба спочатку викачати воду, бо там вони поржавіють. 
— Гроші треба не лише на труби, а й за роботу. Маємо замінити ще й мотор у насосі, що качатиме воду, бо згорів, — бідкається Петро Новицький. 
Більшість криниць у Гродзевому загорнули, коли вели водогін. Тепер їх лишилося шість. 
— Йдемо по воду до сусідів або до криниці. До найближчої — більше кілометра. Ті, в кого є велика худоба, мусять носити додатково ще по 6–8 відер у день. Деякі водять корів напувати до ставка, — розповідає самотня 64-річна пенсіонерка Лідія Книш, яка щодня приносить кілька відер води. 
Дорогою на мотузку веде корову 69-річний Анатолій Троян із вул. Мічуріна. 
— В обід доводиться водити напувати аж до ставка, — каже він. 
Колонки в дворах та серед вулиць — поіржавіли. Деякі розсипаються.
Боржників майже немає. Кілька осіб затримують, та це в основному дачники 
— Відколи поставили водогін, я не пригадую, щоб були такі проблеми з водою, — підтримує односельчанку 59-річний Андрій Чопенко. — Бували інколи невеликі поломки, але їх усували буквально за день. Ми вже багато разів зверталися до начальства, однак ніякої реакції. А в селі є лежачі та одинокі люди, — нарікає чоловік, він щодня бочкою возить воду з нижніх вулиць. — Добре, що ті, в кого є вода, дозволяють набирати. В бочку влазить 200 літрів, але однієї на день мало, доводиться по двічі, а то й тричі привозити. 
Начальник відділу комунального господарства уманської райдержадміністрації Василь Музика, 32 роки, каже:
— Я вперше чую про цю проблему. До нас не надходило жодної офіційної заяви чи звернення. Але вже найближчим часом проблему з водопостачанням вирішимо. 

Оптимістично настроєний і директор підприємства ”Байс-Агро” 47-річний Анатолій Кисіль. 

— Вода в людей буде. Ми вже замовили труби, минулого вівторка навіть перерахували за них гроші. Цього тижня труби доставлять у село. Як тільки їх привезуть, почнемо проводити ремонтні роботи. Упораємося до кінця тижня, — каже він. 

Лілія КУШНІРЕНКО

ГПУ

В Канівському районі теж є тікі села!!!