 До війни його світ був по культуру, сцену й людей. Ілля навчався в коледжі культури та мистецтв за спеціальністю режисер.
Працював різноробочим, згодом – художнім керівником у будинку культури. Організовував заходи, свята та благодійні події на підтримку ЗСУ. Робив те, що вмів найкраще, – об’єднував людей.
У 2025 році він став до лав Збройних Сил України. На той час йому було лише 23 роки. Без гучних заяв, із простим і чесним рішенням: «стати на бік своєї країни, щоб знищити ворога і вигнати його з нашої землі».
«Зараз я на своєму місці», – додає Ілля.
Про свій позивний говорить чітко: «“Шева” – від міста Канів, де я народився і де спочиває Тарас Григорович Шевченко. Це символ, корінь, нагадування, за що і за кого ти стоїш».
Про побратимів говорить із гордістю:
«Сильні духом, професійні, надійні. Ті, кому можна довірити життя».
Вдома на нього чекають рідні та близькі.
Головна мотивація «Шеви» – знати, що ти робиш для своєї країни щось справді важливе.
«Найприємніші спогади зі служби – це люди», – говорить Ілля. – Коли тебе оточують люди, яким ти можеш довірити своє життя, — страх згорає».
104-та бригада тероборони ЗСУ "Горинь"
| 
0
0
