Подорож на Трахтемирівський півострів

Автобусний, автомобільний маршрут: Канів – Бобриця – Студенець – Бучак - Канів

Зарубинці

Територія півострова насичена історичними об’єктами. До створення Канівського водосховища тут існував так званий Зарубинецький брід, відомий ще зі сколотських часів. В добу Київської Русі, Козацтва, його активно використовували. Поряд із Зарубинецьким бродом завжди відбувались бурхливі історичні події.

Ім’ям села Зарубинці, що виникло на місці древнього Заруба, названа відома слов’янська археологічна культура, відкрита 1889 року відомим українським археологом Вікентієм Хвойкою. Недалеко від села на одному з пагорбів було найдене перше поховання з перепаленими кістками, незвичайним ліпним посудом, та бронзовими прикрасами. Відомо більш як 500 поселень та могильників Зарубинецької культури. На думку П.Третякова, Зарубинецька культура відіграла важливу роль в древній історії слов’ян, особливо це помітно на прикладі пам’ятників І-ІІст н.е. на території Верхнього Подесення, котрі стали основою праслов’янських древностей III-V ст.

Трахтемирів

Статус козацької резиденції Трахтемирів дістав у XVI-XVII століттях. За польського короля Стефана Баторія в 1576 р. при монастирі був створений шпиталь для старих і немічних козаків, а самому монастирю призначались доходи від перевозу (через Дніпро) і місцевих кар’єрів де добувався камінь для виробництва колес млинів. Інщі джерела свідчать то, що 1578р під тиском війська Запорізького Стефан Баторій передав Трахтемирів, разом з монастирем та всіма угіддями, козакам. Це було частиною заходів з формування реєстрового козацтва, яке в майбутньому склало основу української шляхти – козацької верхівки, яка відіграла вирішальну роль в Українській історії XVII- XVIII ст.

Стефан Баторій

Саме тут працював уряд козаків, обирали гетьманів, приймали іноземних послів і майстрували козацькі флотилії. Звідси виходили у далекі походи. Запорожці відбудували Трахтемирівський монастир і при ньому спорудили військовий госпіталь. Це був перший лікувальний благодійний заклад для поранених, хворих і немічних воїнів в Україні. Таким чином,

Трахтемирів довго був центром політичних і військових, а також суто козацьких і релігійно-національних інтересів.

Гетьман Петро Сагайдачний

До сьогодні в селі Трахтемирів збереглося кладовище, яке вважається "козацьким" – з кам’яними хрестами різноманітних форм, проте більшість хрестів датується дев’ятнадцятим століттям. Вважається, що перші поховання з’явилися тут за часів гетьмана Сагайдачного близько  1617року.

Історико-етнографічний культурний центр – творче містечко “Бучак” 

меморіальний комплекс поета Володимира Затуливітра 

Затуливітер Володимир Іванович народився 29.02.1944 року в селі Яблучному Охтирського (нині Великописарівського) району на Сумщині. Закінчив філологічний факультет Сумського педагогічного інституту ім..Макаренка. Володимир Затуливітер є автором збірок поезій: “Телрія крила” (1973), “Теперішній час” (1977), “Тектонічна зона” (1982), “Пам’ять глини” (1984), “Зоряна речовина” (1985), “Полотно” (1986), “Початкова школа” (1988), “Четвертий із триптиха”.

Твори поета перекладені англійською, болгарською, російською, румунською, французькою, хінді.

Володимир Затули вітер працював і в галузі художнього перекладу. Переклав книжку молдавського поета Ніколаса Дабіжу “Крила сорочкою” (1989); був одним із перекладачів Антології литовської поезії (1985), збірки литовського поета Марцеліюса Мартінайтіса “У світі серця” (1985) та ін.

На 58-му році, на високому творчому злеті, трагічно обірвалося життя поета. Похований поет у Бучаку, на Козацькому шпилі, на Канівщині. Для увічнення пам’яті визначного поета, засновано меморіальний комплекс: могила поета Володимира Затуливітра та літературно-меморіальний музей поета у хаті, де він провів останній напружено-плідний рік свого життя.

Садиба поета знаходиться у ландшафтно-архітектурному, історико-етнографічному культурному центрі – творче містечко “Бучак” за концепцією “Всі віки” Вадима Бородіна. Перша тимчасова експозиція музею була розгорнута 28 липня 2003 року, у день святого Володимира, з нагоди відкриття Перших Володимирських читань.

 Авторські туристичні маршрути Галини Андрієнко,
відділ культури і туризму Канівської райдержадміністрації.