"Одне - базікать язиком, а друге - плуга перти" (Газета «Віка», №3, 2012)

За давньою звичкою я систематично проглядаю нашу місцеву пресу, вишукуючи в ній конструктивні зерна, посіявши які в родючий грунт, зможемо отримати врожай добрих справ.

Навіть зрадів, коли в газеті ″Віка″ побачив редакторську підбірку ″Про звіт Канівського міського голови і думки щодо звіту″.

Знайомився із звітом попередньо на сторінках вісника комунальних служб ″Канів″ та газети ″Дніпрова зірка″.  Об′ємні матеріали не про вигадані справи чи райське життя, а про зроблене протягом року та проблеми, які є у нашому місті. Про те, що вирішувати їх потрібно всім нам, незалежно від статусу, віку, чи майнових статків

В одному не пощастило мені. Не зміг бути присутнім на самому звіті. А тут ціла газетна сторінка. Ось тепер, думав я, відчую енергетику зібрання. Тим більш, що сам Валерій Рева говорить про нього.

Але вже з перших речень відчув розчарування. Не туди гне ″Віка″. При чому тут терміни звіту? При чому тут регламент? Це вже нехай залишиться на совісті міських депутатів. А нам, мешканцям, важливішим є умови проживання кожного з нас. Тим більше, що депутат Касіч-Пилипенко, посилаючись на закони, довів, що зовсім ці терміни не принципові.

Якщо терміни принципові для Юрія Гамалія чи Володимира Коржова,  то нехай вони особистим прикладом доведуть це, прозвітувавшись перед своїми виборцями. І при цьому для кожного виберуть зручний час, або ще й місце.

Або ще взяти Сергія Ткаченка. Він же працював заступником міського голови. Чому залишив ″свій портфель″? Можливо, міський голова надолужував те, що не доробив Сергій Сергійович?  І саме через це немов би змістився його звіт?

Чого варта теза С.Ткаченка з приводу боязні голови ″втратити своє крісло″. Але чого ж боїться В.Ніколенко?  Хто повірить, що без зарплати міського голови він помре голодною смертю?

Таке ж претензійне  питання від редактора ″Віки″ і стосовно присутніх у залі. І знову до тих же самих депутатів. А що, інші депутати втікали від Валерія Григоровича? Чи мали іншу думку, не співзвучну з ідеєю дискредитації  діючої міської влади?

Стосовно наболілих питань.

Ці ж самі депутати вправно філософствували, що "зігнані" присутні це загалом "майже" і не мешканці Канева, а статус їх сумнівний...

Не повезло мені, не зміг я відчути енергетику звіту. Проте енергетику статті я відчув: "Не така влада, не люба нам!". Але то вже є проблемою цих трьох депутатів, що публічно оголосили себе опозицією до міського голови. 

Значно мудрішими є слова однієї вдови ліквідатора аварії на ЧАЕС: "Всіх за один час не обігрієш. Дайте можливість меру розтопити грубу. Дрова він уже нарубав і вибирає попіл з "піддувайла".

В унісон з газетою "Віка" почулось від газети "Час пік": "Місто яким було занедбаним при Коломійцеві, таким і залишилося. Воно стало ще бруднішим, ще занехаянішим" (в редакції редактора Андрія Зелененка).

Цьому редактору не соромно ні за що. Він дійсно хоче, щоб всі знали, яким "негарним" є наш Канів, "найгіршим" серед міст України. І радіє з цього...Але що ж, "Великому кораблю-велике плавання"...Нам, простим канівчанам, його не зрозуміти.

Я ж бачу Канів таким:

Каневе

О, Каневе, квітучий мій

У подніпров'ї  солов'їнім.

Піднявся ти в красі земній

Духовним світочем країни.

Там, де ранкова йде зоря

У сни, будити берег правий,

В землі священній Кобзаря

Стоїш ти в ореолі слави.

Привітний Каневе, зростай.

Чаруй красотами своїми,

Хай бачиться твій рідний край

У вічній славі України.

Шановні патріоти Канева!

Відомий українець Степан Руданський сказав:"Одне - базікать язиком, а друге-плуга перти". 

Після виборів 1998 року, що вперше відбулись після прийняття Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", один з кандидатів на посаду міського голови Леонід Бузницький звернувся до інших : "Давайте відкинемо пристрасті виборного періоду. Об'єднаємо наш досвід на розбудову нашого міста, докажемо, що дійсно бажали добра його мешканцям, а не станемо доводити впродовж чотирьох років, що обрали не того голову".

Тож давайте впряжемось у плуга разом, виоремо родючу ниву,щоб посіяти зерна добрих справ.

Можливо, Ви зможете зробити це поодинці? Можливо, Ви вже це і зробили, а від скромності своєї мовчите?

Признайтесь, В.Коржов, Ю.Гамалій, С.Ткаченко, А.Зелененко. Признайтесь тому ж Реві В., а він розповість іншим.

З повагою до всих канівчан, депутатів і просто мешканців.

Ваш Григорій Маркіянович Кулик, учитель-пенсіонер, учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні, кавалер ордена Слави 111 ступеню, Вітчизняної війни, За заслуги, медалі "За відвагу" та ін..Автор двох поетичних збірок.

Джерело: Міська Рада