Браво, Сергію, так йому, дідьку лисому, і треба!

Почнемо з того, що таких як Бузина на ефір взагалі не слід запрошувати, навіть близько до нього не підпускати - так само як маніяків, гвалтівників, вбивць, педофілів та інших збоченців. 

Достатньо про них знати, що є такі неадекватні і все. А якщо й згадувати про них, то в якості нагадування про небезпеку подібних суб'єктів для суспільства.

Чому нормальні українці мають слухати їхню хворобливу маячню? Уявіть собі в студії виродка, який детально, відповідаючи на запитання ведучого, розповідає, як він гвалтував, катував, вбивав свою жертву; як натягував на неї зашморг, як підвішував її, як душив, як розпинав, як гасив об тіло жертви недопалки чи прикладав гарячу праску до живота чи спини.

І так кожного разу. З передачі в передачу. Не один, а двадцять, тридцять... сто один раз про теж саме. Моторошна картина, чи не так?

Запитаєте, до чого це я?

А до того, що висловлювання подібних персонажей як бузина є тим самим садизмом над українською національною пам'яттю, історією, культурою, звичаями, традиціями. 

Знущання над нашими ціностями доставляє таким бузувірам неприхований кайф. Вони як ті маніяки, катуючи нашу українську душу, відчувають параксизмальні спалахи ні з чим не зрівняного задоволення.

То хіба може бути місце таким мерзотникам на наших українських телеекранах? Ми ж не які-небудь мазохисти, правда? Як же нам  можуть подобатися тортури, що чиняться над нами, над нашою українською свідомістю, над нашим національним "Я"?

Одначе росіянину Євгену Кисельову на це наплювати. Йому навпаки подобається зіштовхувати українофобів і патріотів України, нацьковувати одних на других і дивитися на те, як українці вимушені захищатися, рвати своє серце, відстоюючи національну ідею від антиукраїнських закидів інозмених і доморощених янучарів. Такі конфлікти лише гріють росіянину душу, тішать його як журналіста. Він пишається собою.

Тому бійка між російськомовним патріотом України, художником Сергієм Поярковим та патологічним україноненависником, псевдописьменником олесем бузиною, яка сталася на минулій "Великій політиці", виглядає цілком логічною для сценарію передачі та атмосфери, що зазвичай панує в студії, позаяк її навмсино й старанно створюють такою конфліктогенною.

Тобто подив викликає не виникла штовханина, а те, чому в інших передачах до неї ще не доходило. В даному випадку почалося з обміну думками з приводу творчості Тараса Шевченка. Поступово, слово за слово, суперечка переросла в сутичку.

Але немає худа без добра. Зрозуміло, що вишукувати плюси в цій ситуації важко, але тим не менш вони, на мій погляд, є. 

Один з них в тім, що запеклому українофобу, який першим і розпочав бійку, пику натовк не радикальний націоналіст, не якийсь фанат, а поміркований російськомовний громадянин Поярков - представник дуже мирної творчої професії; успішний художник, який відноситься до культурних вершків суспільства, знана людина з мистецького бомонду, котра не проти час від часу потусуватися на модних світських вечірках.

Отже подія набуде свого резонансу, стане предметом обговорення навіть в аполітичніому , часто-густо космопоілітичному середовищі. Це справить на таку публіку куди більший ефект, ніж якби це була бійка між бузиною і кимсь, скажімо, зі "Свободи".

І в тих тусовках будуть знати, що їхній колега Поярков на очах всієї країни в прямому телеефірі дав по пиці своєму опоненту в кінцевому рахунку за Україну, за Шевченка! Адже обидва "бійці" були чудово в курсі своїх якщо не політичних, то світоглядних позицій, а значить без ідеологічних аспектів тут явно не обійшлося. Якби бузина не був бузиною, а Поярков Поярковим, то мабуть і бесіда склалася зовсім по-іншому й без копняків.

Одначе в результаті інцидент виявився не менш знаковим, ніж марші та мітинги "Свободи" або інших націонал-патріотичних сил на вшанування пам'ятних для української історії дат чи проведення політичних протестних акцій щодо поточних подій! І в цьому - теж позитив та неабиякий повчальний аспект.

Браво, Поярков! А ще, це стало наочним доказом всім, що російськомовний в побуті українець - зовсім не значить противник України і прихильник Росії та всього російського. Це чергова замітка як "нашим" - табачникам, колесніченкам, корніловим, богословським, оленамбондаренкам, болдирєвмсотоварищі, так і "їхнім" - затуліним, жиріновським, марковим, рогозіним, мітрофановим, гризловим та іншим "русо-фашисто".  

А ще я згадую з яким натхненням, як влучно і слушно Поярков на одній з "великих політик" захищав від паплюження провідника ОУН Степана Бандеру та гетьмана Івана Мазепу.

Вони як були для українців героями, так і залишаться, на відміну від вас, бандитів! - гаряче доводив Сергій Поярков російською мовою своїм біло-блакитним, проросійським опонентам.

Я цитую не дослівно, але суть передаю правильно, дуже близько до тексту.

Вашій банді, мовиви він, ніколи і нізащо не позбавити звання героїв справжніх лицарів духу й борців за незалежність країни!

А ви як були бандою, так нею в народній пам'яті і залишитесь! - резюмував щирий патріот України Сергій Поярков