Відповідь, яка нас не задовольнила

Відповідно до розпорядження Кабміну за підписом В.Януковича від 8 листопада 2007 р.  № 965-р у Канівському районі планувалось розпочати в 2009 році будівництво Канівської гідроакумулуючої станції. Це відновлення будівництва, яке було розпочате ще за часів СРСР, але зупинилося на початку 90-х внаслідок економічної кризи. Замовником будівництва є ВАТ "Укргідроенерго", об'єкт віднесено до сфери управління Мінпаливенерго. Загальна площа майданчика ГАЕС становить 887 га, майданчик розташовано на правому березі Дніпра в 10 кілометрах північніше Канева...

"Проект будівництва КГАЕС є безглуздим, бо він небезпечний та збитковий — такий висновок міститься у ряді експертних досліджень, зокрема, проведеному Національним екологічним центром. —Будівництво Канівської ГАЕС має бути заборонене через техногенні ризики, а також екологічну та соціальну небезпеки, пов'язані із запуском станції, оскільки вони значно перевищують економічну доцільність існування ГАЕС — вважають експерти. — Серед найбільш небезпечних наслідків будівництва та експлуатації ГАЕС — радіоактивне забруднення дніпровської води збуренням донних відкладень часів аварії на ЧАЕС, руйнування берегової лінії, зміна гідрологічного та кліматичного режиму прилеглої території, можлива загроза руйнування дамби через екзогенні геологічні процеси, знищення низки археологічних пам'яток тощо. Негативного впливу також зазнає флора та фауна навколишніх Канівських гір, і, зокрема, розташованого нижче за течією Дніпра Канівського природного заповідника”.

На цьому застереженні невідступно наполягають незалежні експерти.

То бути чи не бути Канівській ГАЕС? Питання, скоріш, риторичне. Якщо в української влади на нього є однозначна відповідь, то людей, яким не байдуже, що ми залишимо нашим нащадкам від тієї природи, яку маємо сьогодні, це питання примушує серйозно задуматись...

Не секрет, яким чином кілька років тому проводились так звані “громадські слухання” з цього приводу. Зацікавлені в цьому сумнівному будівництві тоді отримали потрібний їм “одобрямс”. Про чистоту організації тих “слухань” поки що говорити не будемо. Я переконаний, що громада Канева і району вимагатиме нових обговорень стосовно цього будівництва і, звичайно, вимагатиме, щоб на нових слуханнях енергетики розповідали не лише про “позитив для краю і держави” від будівництва Канівської ГАЕС, як це було кілька років тому, а й продемонстрували людям висновки НЕЗАЛЕЖНИХ експертів щодо екологічної бездоганності цього проекту.

Особисто в мене вже почали з’являтись серйозні сумніви стосовно наявності позитивних висновків в офіційних документах, завізованих НЕЗАЛЕЖНИМИ експертами в цій галузі, — для природи, Дніпра і, як наслідок, для нас з вами. Звідки, запитаєте, ці сумніви? Спробую пояснити.

Ще тоді, влітку 2008-го, так звані “громадські слухання”, які проводились енергетиками в селах району, викликали особисто в мене однозначне несприйняття цієї ідеї. Всі говорили про те, яким стане багатим і щасливим наш край від цього будівництва, але щоб при цьому людям демонстрували якісь висновки незалежних природоохоронних експертів з цього приводу, — не пригадую. Після тих “слухань” з’явився документальний фільм під назвою “Про що мовчать енергетики?”, знятий за ініціативою Національного екологічного центру України. У фільмі продемостровані факти, які наглядно спростовують ряд міфів, пов’язаних з будівництвом ГАЕС в Україні. Реальні кадри будмайданчиків Дністровської та Ташлицької ГАЕС, свідчення людей, обурених некомпенсованими наслідками будівництва, інтерв’ю із незалежними експертами… Громадськість чула багато обіцянок про те, що будівництво ГАЕС приносить розквіт у райони – тисячі робочих місць, фінансування на будівництво доріг, шкіл тощо. Проте, продемостровані у фільмі факти, які  були зібрані на місцях будівництва, свідчать про протилежне – про явне погіршання довкілля та життя людей біля Ташлицької та Дністровської ГАЕС...

Ті “слухання” проводились при “помаранчевій” владі, але їй, мабуть, через політичну штовханину в країні було не до будівництва. Та ось влітку минулого, 2011-го року, з’являється інформація про те, що “Укргідроенерго” та китайська компанія «Sinohydro LLC» підписали меморандум про співпрацю при будівництві Канівської ГАЕС. А це однозначно свідчить про те, що наміри зацікавлених в цьому будівництві досить серйозні щодо втілення в життя свого задуму. І це на фоні того, що сьогодні уряд не вмовкаючи розповідає про необхідність будівництва в країні альтернативних джерел енергії. При цьому в уряді, схоже, нікому й в голову не приходить ідея, щоб на тих же канівських кручах, якщо вони вже так облюбовані енергетиками для будівництва сумнівної ГАЕС, спорудити альтернативні джерела енергії, про які говорять в уряді, — хоча б ті ж сонячні. Адже рано чи пізно енергія сонця і вітру стане основним джерелом вироблення енергії у світі. Далекоглядні уряди вже зараз займаються цим питанням і не витрачають шалені кошти на будівництва сумнівних ГАЕС. Так, наприклад, Міжнародне енергетичне агентство вважає, що в 2030 році в усьому світі енергія, одержана від сонця, вітру, тепла землі збільшиться вдвічі порівняно із сьогоднішнім днем і складе 16 відсотків від усього виробництва. Ще оптимістичніше оцінює ситуацію Європейський галузевий союз поновлюваних джерел енергії. На його думку, до 2030 року частка альтернативної енергії зросте до 35 відсотків. Європейська комісія вважає, що в 2020 році в Європі п'ята частина енергії вироблятиметься з екологічно безпечних джерел. У Німеччині, як в одній з найбільш орієнтованих на альтернативні джерела енергії країн, частка поновлюваної енергії може скласти 40 відсотків, а у виробництві електричної – близько 67 відсотків, передбачає Федеральний союз поновлюваних джерел енергії...

Та це ж “за бугром”, скаже читач,— до нас поки дійде...

Перспективні технології добування енергії — тема, якою невідступно займаються далекоглядні країни. А, враховуючи нашу “заторможеність” у спробі вскочити в останній вагон поїзда економічного та екологічного прогресу, ми могли хоча б задуматись про те, чим наділила нас унікальна канівська природа. Але й тут, виявляється, все “на гальмах”...

Ось, до речі, що з цього приводу викладено в інформаційній довідці про історико-археологічні пам'ятки, які будуть знищені внаслідок запланованого будівництва Канівської ГАЕС: “Територія будівництва фактично співпадає з південною частиною Державного історико-культурного заповідника "Трахтемирів", створеного Кабміном України ще 1994 року. Також на території будівництва опиниться заповідне урочище "Рожена криниця". Довідка, підготовлена Віталієм Козюбою, молодшим науковим співробітником Інституту археології НАН України, свідчить: ці землі є унікальними через насиченість археологічними пам'ятками. Навколо села Бучак, яке потрапляє у зону забудови, тобто на прибережній смузі завдовжки 6 і завширшки 2,5 км знаходиться 14 поселень, 5 городищ та 2 могильники, які представляють практично всі археологічні культури, відомі на Середньому Подніпров'ї — від трипільської культури (IV тис. до н.е.) до пізнього середньовіччя та козацької доби. Унікальність Бучацького археологічного комплексу полягає не лише в культурно-хронологічній повноті — такий комплекс фактично більше не має аналогів на Подніпров'ї. Причому більшість пам'яток лише означені і досі повністю не досліджені. Серед них спеціалісти особливо виділяють дві. Перш за все це Бабина гора, докладно описана в роботах відомого академіка Бориса Рибакова, який вважав її сакральним центром багатьох поколінь давніх слов'ян, і яка за історичним значенням повинна мати національний статус. Другим є городище на горі Лисуха — за свідченнями істориків, ця пам'ятка не має прямих аналогів з жодною із відомих археологічних культур і може стати гучним відкриттям для сучасної науки. Крім того, майданчик будівництва розташовано на місці однієї з ділянок Букринського плацдарму часів Другої світової війни. Тут досі збереглися тисячі метрів польових укріплень, у навколишніх лісах трапляються залишки бойового спорядження та недосліджені поховання учасників боїв. На горі Козачий Шпиль у 70-х роках встановлено меморіал загиблим під час форсування Дніпра. Слід також відзначити, що мальовниче село Бучак неодноразово ставало знімальним майданчиком для українських кінематографістів у 60-90 роках, з ним пов'язана творчість відомих діячів українського поетичного кіно, зокрема Ю.Іллєнка та І.Миколайчука. Також тут знаходиться відкрита у 2007 році, завдяки підтримці НСПУ, садиба-музей відомого поета Володимира Затуливітра, який провів тут останні роки життя...”

Сьогодні зацікавлені в будівництві ГАЕС потішають нас тим, що у зв’язку з появою зазначеного вище висновку Інституту археології НАН України, “об’єкт будівництва буде зміщений від місця, запланованого раніше”. Проте при цьому нікому в можновладних кабінетах  в голову не влітає думка, що Дніпровські кручі, де планують  спорудити цю, навіть “зміщену в сторону будову століття”, — також безцінна місцина для роботи археологів. Адже в усі віки наші далекі предки будували свої поселення в місцях, які недоступні ворогу, і Дніпровські кручі для цього були унікальними: постійно перед очима Дніпро і задніпрова рівнина — будь-які ворожі пересування були як на долоні... А якщо на цих кручах жили наші далекі предки, то чи не є це приводом спорядити на них археологів та істориків, а не займатися тим, що не має ні екологічної, ні економічної перспективи?

 Про цю проблему можна говорити ще довго. Проте можна почути й серед канівців прихильність до ідеї будівництва ГАЕС, і не дивно, що вона виходить в основному від будівельників та енергетиків. При цьому у нас чомусь на терезах “енергія—екологія”, більше переважує ліва чаша, бо на праву чомусь (?!) не дають покласти незалежним екологам і експертам “своїх 5 копійок”... Ось з цього приводу й свіжий приклад. Як ми вже повідомляли (ВІКА №51, грудень 2011), на прес-конференції, яка проводилась в кабінеті міського голови, представники від енергетики в один голос говорили про актуальність і доцільність будівництва Канівської ГАЕС. Саме на цій прес-конференції на моє питання стосовно наявності взагалі в природі офіційних документів щодо безпечності цього будівництва, головний інженер Канівської ГЕС Вячеслав Синенко відповів, що в нього є ці документи і пообіцяв надати їх для ознайомлення журналістам. Для цього потрібна була формальність — надіслати на адресу керівництва Канівської ГЕС інформаційний запит з цього приводу. Що, власне, я і зробив наступного ж після прес-конференції дня (редакційний вихідний номер листа-запиту — 29 від 20 грудня 2011 р.). Через кілька тижнів після цього мені зателефонував головний інженер ГЕС і сказав, що копію документа, з яким я хочу ознайомитись, керівництво ГЕС не може надіслати редакції, оскільки він дуже об’ємний — близько 300 сторінок. При цьому запропонував мені навідатись до них, на ГЕС. Та ось з датою візиту не складалось — в середу я не міг (день виходу газети з друку), в інші дні в головного інженера були нагальні виробничі проблеми, які слід було вирішувати. Домовились законтачити через кілька днів. Десь через тиждень після цієї розмови знову телефонує мені пан Синенко і заявляє, що керівництво ГЕС не може без погодження з гендиректором “Укргідроенерго” допустити журналістів до цих документів. Чому виникла така раптова “секретність” документа, який тою чи іншою мірою стосується всієї громади, — залишається лише здогадуватись...

Готую після цього інформаційний запит у Вишгород, генеральному директору ПАТ “Укргідроенерго”. Не буду переповідати зміст запиту — його копія перед вами. Отримую через два тижні відповідь, підписану генеральним директором ПАТ “Укргідроенерго” Ігорем Сиротою (копія відповіді — теж перед вами)...

І як тут не говорити про сумніви стосовно паперів, які так цікавлять журналістів? Уже на другий інформаційний запит з проханням надіслати на адресу редакції копії документів, у відповідь отримую інформацію про те, що такі документи... існують... Я вже, здається, десь чув про те, що вони “існують”. Правда, тепер крім інформації про їх існування я взнав, що вони ще й “існують” під конкретними номерами... Аж легше від цього стало... Наступною, мабуть, буде інформація, що оригінали документів — у “надцяти” томах і копії для журналістів з них зробити не реально?

Отримавши таке “полегшення”, я надіслав один інформаційний запит (тепер в електронному вигляді, зазначаючи цього разу, що керівництво “Укргідроенерго” не задовольнило мою цікавість)  відразу чотирьом адресатам: в той же ПАТ “Укргідроенерго”, в Мінприроди України, в Державну санітарно-епідеміологічну службу України, в Міністерство охорони здоров’я України.

Ось цей запит, направлений зазначеним адресатам у п’ятницю, 10 лютого (під найменуванням отримувачів вказані електронні адреси, за якими надіслано запит):

“ ПАТ "УкрГідроЕнерго"

kanc@ges.kv.energy.gov.ua

Мінприроди України

zapyt@menr.gov.ua

Державна санітарно-епідеміологічна

служба України

glavgos@moz.gov.ua

Міністерство охорони здоров’я України

moz@moz.gov.ua

Інформаційний запит

Інформаційний щотижневик ВІКА (м.Канів Черкаської обл.), враховуючи важливість інформації для мешканців м.Канева та Канівського району Черкаської області, звернувся з інформаційним запитом (вих. №2 від 20 січня 2012 р.) до Генерального директора ПАТ "Укргідроенерго" Сироти І.Г. з проханням надіслати на адресу редакції газети ВІКА копії офіційних документів щодо екологічних розрахунків та висновки відповідних закладів, пов’язані з майбутнім будівництвом Канівської ГАЕС, які вказують на відсутність екологічної і природоохоронної небезпеки, пов’язаної з цим будівництвом. На вказаний запит газети ПАТ "Укргідроенерго" надіслало на адресу редакції лист №14/953 від 02.02.2012 з відповіддю, яка не задовольнила запит редакції      ,оскільки газета просила надати для ознайомлення копії згаданих документів, а отримала у відповідь лише номери цих документів, що не дає газеті і, як наслідок, мешканцям Канева і Канівського району, можливості ознайомитись з їх змістом.

Так, зокрема, у відповіді ПАТ "Укргідроенерго", підписаній І.Г.Сиротою, сказано: "У рамках проведеної комплексної державної експертизи матеріалів техніко-економічного обгрунтування будівництва Канівської ГАЕС зроблено відповідні дослідження та надано висновки:

- висновок №143 державної екологічної експертизи, затверджений Міністерством охорони навколишнього середовища України. У висновку Мінприроди надає позитивну оцінку та визнає екологічну прийнятність реалізації проекту будівництва Канівської ГАЕС....

- висновок №05.03.022-07/37378 державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затверджений Міністерством охорони здоров’я України. У висновку зазначено, що проектна документація "Канівська ГАЕС.Уточнення ТЕО будівництва" в частині питань гігієни та медичної екології відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України".

Спроби редакції знайти в Інтернеті ці документи виявились безуспішними.

Враховуючи наведене вище та стурбованість громади Канева і Канівського району щодо майбутнього будівництва Канівської ГАЕС і, як наслідок, можливих екологічних та природоохоронних проблем, ПРОШУ НАДІСЛАТИ НА АДРЕСУ РЕДАКЦІЇ КОПІЇ ЗАЗНАЧНИХ ВИЩЕ ДОКУМЕНТІВ (чи електронні їх варіанти, чи посилання, де в Інтернеті можна з ними ознайомитись).

Зазначена інформація потрібна газеті для ознайомлення з нею громадськості м.Канева та Канівського району.

З повагою

головний редактор газети ВІКА Валерій Рева (адреса, телефони)” .

Почекаємо ще трохи. Якщо відповіді, яка б задовольнила нашу цікавість, не отримаємо — буде привід задуматись над цим уже громаді міста та району...

Валерій Рева, газета ВІКА №7, лютий 2012 р.