Із загадковим кооперативом "Дніпрові сади" нічого не вийшло — сесію зірвали…

Знову кипіли пристрасті на позачерговій сесії міської ради, яка відбулась 19 квітня цього року. Причиною стало накладання вето міським головою на рішення сесії про виділення земельної ділянки садовому кооперативу "Дніпрові сади", — дуже вже багато виникло питань до цього рішення. Незвичним було те, що вперше для нинішньої каденції депутатів було накладено вето міським головою. Дуже це вже було незвичним після прийняття (майже завжди)  рішень переважною більшістю, як, до речі, і останнього. Це, можливо, вперше міський голова почув і зрозумів, що не завжди позиція більшості співпадає з позицією мешканців міста і навіть закону. І не тільки почув, а й не погодився з позицією більшості. Те, що прийняте рішення є незаконним, було зрозуміло ще на минулій сесії, коли проект рішення не був завізований та погоджений юристом, профільним заступником та комісією облдержадміністрації. Але на це ніхто з більшості депутатів не звернув уваги, — дуже вже хотілося отримати якнайшвидше діляночку. І те, що міський голова не підпише це рішення, ніхто із більшості не чекав.

Саме тому розгляд цього питання на сесії розпочався з того, щоб з'ясувати, чи витримав  міський голова процедуру та чи  вірно подав свою незгоду підписати це рішення. Це не принципово. Вважаю, що є головне, — рішення суперечить закону і чомусь про це не хочеться чути так відкрито зацікавленим депутатам. Це питання не повинне було взагалі розглядатись на сесії, як таке, що суперечить процедурі погодження. Але дуже вже хотілося декому якнайшвидше прийняти це рішення. Щоб з'ясувати, хто саме так лобіював це рішення, було звернення до міського голови провести службове розслідування. На жаль, на сесії міський голова не озвучив результати розслідування. Хоча згідно з Регламентом міської ради, відповідальний за підготовку рішень сесії — секретар ради, тобто Калніболоцький О.А. Навіть те, що розгляд цього питання розпочався із блокування трибуни чорнобильцями, не змінило ставлення депутатів до цього питання. Як були впевнені народні обранці, що все зроблено правильно, так і залишились переконані в своїй правоті. Не поділяю позицію представників чорнобильців, у вимогах яких стояло першим: "Включіть і нас до цього списку — не будемо блокувати трибуну!" Якась вибіркова справедливість: якщо мені дадуть, то все зразу стає справедливим. Цим спробував скористатися секретар ради Калніболоцький О.А., запропонувавши і чорнобильцям теж дати землю під садівництво, правда, в іншому місці. З яких це пір секретар ради, як чарівник, може роздавати землю за власним бажанням? Треба віддати належне блокувальникам, що не купились на це та вимагали відміни цього рішення. Сесія більше нагадувала недільний базар: хто коли хотів — виходив, хто хотів — той виступав, ніхто нікого не слухав. Дійшло до того, що більша частина депутатів просто вийшла із залу (порадитись) разом із секретарем ради. Якось дивним виглядало таке об'єднання, здавалося таких непримиренних політичних опонентів: Партії регіонів та БЮТ. В залі просто не було кворуму для продовження сесії. Сесія вийшла з-під контролю.  Тут просто не витримав міський голова і своїм рішенням сесію закрив.

Ситуація склалась надзвичайна. Чим все це закінчиться — складно передбачити. Такого я ще не бачив впродовж всіх своїх депутатських каденцій. Та спробуємо проаналізувати можливі наслідки.

Рішення, яке прийняла сесія міської ради 5 квітня відносно кооперативу "Дніпрові сади", дійсно було незаконним. Міський голова на законних підставах наклав вето на це рішення. На законних підставах розпочала роботу позачергова сесія саме із цього питання. Завданням сесії було подолати вето або погодитись із ним. Саме більшість депутатів, яка бажала подолати вето, порушуючи Регламент, зірвала сесію. Тобто вето не було подолане і рішення залишилось не прийнятим. Сесія закінчилась, але залишився дуже неприємний осад. Від того, що, виявляється, не всі ми рівні. Депутати якось "рівніші". Чомусь, виявляється, саме депутати опиня-ються в потрібному місці і в потрібний час. Саме вони опиняються в потрібному кооперативі, про який ніхто навіть не знав. Відкрито лобіюється це питання та нікому чомусь "не відомо", хто ж в тому кооперативі та хто ж є його засновником. Оприлюднення цієї таємниці, мабуть, можна прирівнювати до державної зради, бо так не хочеться, щоб всі знали, що там є не тільки депутати міські, є й дуже поважні люди. А про них не можна так відкрито — скоро ж вибори. Чомусь виявля-ється, що саме депутати опиняються першими на отримання діляночки на Маяковського та діляночки, всупереч закону, під тимчасову споруду. І нікого це не цікавить, що так не можна, це незаконно. Депутатам все можна, закон — це для пересічних громадян. І я зовсім не дивуюсь реакції людей в Інтернеті на смерть депутата Верховної  Ради: "Коли ви вже всі подохнете?" Це ж яку ненависть викликають депутати всіх рівнів, що люди бажають найгіршого, хай Бог їм пробачить. Невже ми, депутати, такі найкращі і заслуговуємо якихось преференцій, як заслугу за таке "служіння" народу? А може справа в тому, що своє і для себе стало найголовніше і ми перетворились в хазяїв життя? Колись, сподіваюсь, ми побудуємо громадянське суспільство, де головним буде воля громади. Але дуже великі сумніви, що це станеться ще за нашого життя  з таким відношенням людей, яких обрали та доручили їм приймати рішення від імені громади. Вперше за всі роки мого перебування депутатом міської ради у мене виникло бажання не бути причетним, навіть побічно, до цього шабашу беззаконня та зверхнього ставлення до людей. Було просто соромно. Я не є ідеальною людиною, але це вже занадто.

Пройде час і це питання буде якимось чином вирішене. Та чи будуть зроблені висновки депутатами та врешті-решт громадою? Може почнемо більш уважно придивлятись до того, хто ж в тому партійному списку? А може почнемо відкликати своїх "обранців"? Себе не виключаю — теж можу помилятись.

Володимир Коржов,

депутат Канівської міської ради

газета ВІКА №17, квітень 2012