Ще рік назад до Ігоря Олександровича можна було ставитися з по шанобливістю. Програвши вибори міського голови в команді Коломійця В.В., він залишився депутатом міської ради і очолював ще й групу депутатів чорнобильців. Пан Ігор відразу ж сміливо і часто досить аргументовано виступив в ролі опозиціонера. Це він вчив у жартівливій формі як новообраному міському голові підписувати чи не підписувати сумнівні документи, щоб не потрапити на розмову потім до пана прокурора, добре якщо місцевого… Він був лідером чорнобильців. Його пропозиції були сміливі, ділові, аргументовані. Навіть його антисимпатики голосували за його аргументовані пропозиції. Коли ж авторитет команди Ніколенка опустився нижче плінтуса і сам міський голова зрозумів, що треба щось робити, щоб якось врятувати ситуацію, він показав пряника якраз Ігорю Ренькасу. Треба віддати належне Віктору Ніколенку, тут він прорахував точно, або правильність дій підказала інтуїція. Ренькас якийсь час ламався. Видно, що в ньому відбувалася внутрішня боротьба опозиціонера і звичайної людини, якій пропонують хорошу роботу і вона ладна піти відразу ж, якби не якісь там внутрішні принципи, які не дають діяти. Врешті – решт звичайний громадянин Ігор Ренькас переміг опозиціонера Ігоря Ренькаса і Ігор Олександрович несміливо, обережно, але понюхав запах приманки, а потім, не довго думаючи попросту її заковтнув, не відаючи, що в тому прянику уміло приховано гачка з бородкою, яка вже не дасть виплюнути приманку, якби навіть захотів. А що робити далі, Віктор Ніколенко добре розумів. Він свого піскаря пригрів, накормив, а потім ще і підвищив у посаді. Останнє рішення з підвищенням було рівнозначно акту про повну і безобговорювальну капітуляцію Ренькаса перед Ніколенком.
На останній сесії Ігор Олександрович вже на всі сто, не оглядаючись, відтанцьовував посаду першого заступника міського голови, авж курява стелилася з-під його закаблуків. Скажу вам: із сторони було цікаво дивитися на Ігоря Олександровича. Грав він відведену роль чесно і самовіддано, з таким собі прискоком.
Але поруч з ним інколи, фрагментарно чувся голос іншого опозиціонера, або, точніше сказати, депутата з особливою думкою Володимира Коржова, яка(думка, – автор) на останній сесії міської ради досить – таки часто співпадала з думкою Ігоря Олександровича і Віктора Володимировича. Це що: чиста випадковість, чи Ніколенко закинув такого ж пряника в бік Коржова. Чи вдасться переграти Ніколенку тепер Коржова? Якщо вдасться, то тоді його не можна буде не шанувати.
Ігор Ренькас закукурікав. Не соромлячись, на повний голос, як і зобов’язує його теперішній статус. А чи закукурікає депутат Володимир Коржов,- поживемо і побачимо.
Політичний оглядач
газети “Час Пік” | 
0
2
