А тепер кілька коментарів про позаминулу сесію, яка відбулася на минулому тижні

Цікава вона могла бути тим, що опозиція до В. Ніколенка вирішила дати бій міському голові та його найближчому оточенню. Треба сказати, що опозиціонери різних партійний фракцій перед сесією зустрічалися. Уточнювали позиції та намагалися відпрацювати єдині правила дій. За попереднім підрахунками вони повинні впевнено зробити шаг, говорячи мовою шахістів, Віктору Ніколенку і тут же оголосити мат. Для цього їм потрібно було не затвердити чи не прийняти звіт найближчого оточенця Віктора Ніколенка, керівника апарату міської ради – Сергія Дубенця. Але, як пізніше виявилося, Ніколенко, набравшись досвіду підкилимної боротьби, також не сидів, склавши руки. Він також, очевидно, прораховував різні варіанти, щоб утриматися на плаву, і треба сказати, що прорахував він досить точно. На кого Ніколенко міг розраховувати? Однозначно, що на прибічників першого свого заступника І. Ренькаса, а це депутати в основному від чорнобильської групи, на «Фронту змін» А. Яценюка. »Фронтом» у Каневі керує сестра Віктора Володимировича Людмила Сандига. Але перевірених в політичних боях депутатів для прийняття позитивного рішення явно було замало. Ніколенко вів переговори буквально з кожним депутатом, який впевнено не тримався якогось політичного берега. І знайшов таких як серед однопартійців Юрія Бузницького, так і серед щирих псевдонаціоналістів. Практично кілька голосів «Сильної України» і націоналістів вирішили позитивно долю Сергій Дубенця. Набралося потрібних 24 голоси для того, щоб його звіт було прийнято до уваги, а Ніколенко утримався у кріслі міського голови. Тепер одні депутати розводять руками, мовляв, ніколи не думали, що ті чи інші стануть зрадниками: інші депутати за завішеними шторами вікнами святкують Піррову перемогу, а іншим взагалі все до бабуні Фені, крім власного бізнесу.
Ось так і живе канівська влада. Сіро і не цікаво, я б сказав, без світла в кінці тунелю. Одне слово, затуркана глуха провінція.

Аналітик газети “Час Пік”