Іван Дмитрович Сірко

Щороку, 1-2 серпня, на могилі І. Д. Сірка (що за 2 кілометри від с. Капулівка) проводиться вшанування пам'яті Славного Кошового Отамана, яке збирає тисячі українців з усієї країни та закордону

Вісім разів Запорозька Січ обирала Івана Дмитровича Сірка кошовим отаманом. За все кількасотрічне існування Січі жоден кошовий отаман не зажив такої любові й шани серед січового товариства. Україна — Лівобережна, Правобережна, Слобожанщина — в 60—70-ті роки XVII ст. не знала людини, яка б могла зрівнятися популярністю з Іваном Сірком. Загальне визнання й безмежну вдячність сучасників набула тоді очолена Іваном Сірком героїчна боротьба козацтва проти турецько-татарських орд, що загрожували геноцидом українському народові. Запорозький витязь ставив найпершою й найголовнішою метою кожного походу врятування бранців із полону, визволення невільників, що конали в тяжкому рабстві у султанській Туреччині та Кримському ханстві. Великий талант полководця, особиста хоробрість, мужність і відвага поєднувалися в ньому з безмежною відданістю народній справі.... текст повністю ТУТ 

Сірко Характерник 

Вважалося, що Сірко лежить у землі без голови: череп деякий час «мандрував» — до Москви в антропологічну лабораторію, до Нікополя, й нарешті опинився у Дніпропетровському історичному музеї. На хресті, що стояв на могилі Сірка, деякий час, був напис: «Хто буде сім років перед Великоднем виносити по три заполи на мою могилу, то буде мати таку силу, як я, і знатиме стільки, скільки я». Саме тут варто звернутися до феномена «характерництва». Майже всі козацькі гетьмани, кошові отамани і знамениті полковники були «характерниками» (серед них — Дмитро Байда-Вишневецький, Іван Підкова, Самійло Кішка, Северин Наливайко, Петро Сагайдачний, Максим Кривоніс, Іван Богун, Данило Нечай і найбільший характерник із них — Іван Сірко). Це козаки, які володіли магією, — могли бачити майбутнє, події, що відбувалися за сотні кілометрів в інших краях, впливали на свідомість людей, неживу природу, лікували смертельні рани (навіть ставили на ноги мертвих!), знаходили скарби, виходили сухими з води («на Дніпрі войлок прокладуть і йдуть»). Відомо, що під час одного з походів Івана Сірка в Крим вітер видув силу-силенну води з Сиваської затоки, завдяки чому козацьке військо перейшло її вбрід і увірвалося на півострів у неочікуваному для татар місці — а потім так само повернулося на материк. Офіційна церква звинувачувала «характерників» у чаклунстві...

Документи:

1668 р., березня [не раніше 8]. – Відписка в Бєлгород Г. Г. Ромодановському від Герасима Рогозіна з Чугуєва про відправлення чугуївських станичників з трьома “пушками железными” і ядрами для приборкання зрадників – зміївських черкас, які підпалили м. Зміїв, причому згоріла житниця зі збіжжям. Йдеться також про місцеперебування “изменника” Івана Сірка. ф. 1791, оп. 2, спр. 66, арк. 10.

1668 р., березня [не раніше 9]. – Відписка Герасиму Семеновичу від Лева Ситіна з повідомленням, що він ходив у слободу Мерефу на “изменника” Івана Сірка. Сірко з Мерефи втік, Ситін її спалив, а багатьох людей порубав. За указом государя Герасиму Семеновичу наказано прийти в Харків і вчинити “промыслъ” над зрадниками. Всіх, хто приїздив з листами від Івана Сірка та Івана Брюховецького, наказано страчувати. ф. 1791, оп. 2, спр. 69, арк. 17.

1668 р., березня [не раніше 12]. – Відписка в Бєлгород Г. Г. Ромодановському від Герасима Рогозіна з Чугуєва з повідомленням про приїзд під Харків Івана Сірка з черкасами та про їхній намір йти на українні міста. ф. 1791, оп. 2, спр. 66, арк. 12.

1668 р., березня [не раніше 17]. – Відписка Герасиму Семеновичу від Лева Ситіна з повідомленням про відправлення в Харків Г. Г. Ромодановським 500 ратних людей, з пропозицією зійтися у Харкові з чугуївськими ратними людьми і йти на Івана Сірка, який з “нεболшими лεдми” стояв неподалік Харкова. ф. 1791, оп. 2, спр. 69, арк. 21.

1668 р., травня 8. – Відписка в Тамбов Якову Тимофійовичу від Герасима Рогозіна з Чугуєва про напад полковника Івана Сірка з товаришами на міста Цареборисів і Зміїв, про спалення міст і полонення багатьох людей. Йдеться також про “изменника” Івана Брюховецького, який зазнавши поразки поблизу м. Колонтаєва, пішов вздовж р. Сіверський Дінець, розставивши по дорозі варту. ф. 1791, оп. 2, спр. 66, арк. 30.

1668 р., червня [не раніше 5]. – Відписка Герасиму Семеновичу від Лева Ситіна.. про прибуття в Полтаву “мурзъ съ татары”, а гетьмана Петра Дорошенка з козаками й ордою – до Говтви. Йдеться також про підготовку повстанців до походу на Мерефу. ф. 1791, оп. 2, спр. 69, арк. 7.