ТіХтоНеПройшлиКрізьВибори

Про переможців цих виборів, напевне, ще напишуть. Але цей матеріал – не про них. Напередодні виборів хотілося б поговорити про тих, хто знявся, чи кого зняли з перегонів.

З пропорційною частиною виборів все досить однозначно – тут маємо тільки "Собор", який і близько не наближався до 5%, та знявся з виборів напередодні Покрови.

Втім, такий приклад зняття непрохідних сил на користь прохідних анти- владних – єдиний.

 Ані "Наша Україна", ані "Радикальна партія Ляшка", ані, тим більше, Українська Національна Асамблея, яким соціологи однозначно показують результати, що далекі від 5%, не знялися з виборів та залишилися в бюлетені.

Тож сподівання тепер треба покладати хіба на політичну зрілість та холодний розум їхніх виборців. Адже голоси, віддані за ту ж таки "Нашу Україну", фактично перерозподіляться значною мірою і на користь Партії регіонів та комуністів. Слабо віриться, що цього прагне, наприклад, виборець Ющенка…

Мажоритрака: все вирішуватиметься тут

Перемогу "Батьківщини", "Свободи", та "УДАРу" за списками прогнозують всі ключові соціологічні служби.

Натомість на мажоритарних округах картина істотно відрізняється. Ключові причини – роз'єднаність опозиційного електорату поміж кандидатами від різних партій та владна технологія "незалежних самовисуванців" в тих регіонах, де успішне обрання представників Партії регіонів мало- чи безперспективне.

І якщо "Батьківщина", та "Свобода" ще до початку кампанії зуміли домовитися щодо формату участі у виборах – два списки, один узгоджений мажоритарник, то УДАР виставив своїх кандидатів майже по всіх округах.

І хоча 14-15 жовтня УДАР та об'єднана опозиція зняли частину своїх кандидатів, це майже не змінило загальної картини.

Не завжди і не по всій Україні партійна приналежність кандидата є вирішальною для виборця. Головними для його рішення про підтримку певного претендента стають інші фактори.

Механічного додавання голосів, у разі зняття одного кандидата на користь іншого, не відбувається.

Частина виборців "вибулого" кандидата, банально, не піде на вибори, бо для них саме їхній обранець і був причиною прийти на дільницю. Інша частина прийде, і проголосує за кандидатів від третіх, дрібних сил, чи навіть за підставних само висуванців.

Часткове зняття кандидатів від "Батьківщини" та УДАРу 14-15 жовтня, за два тижні до виборів, безумовно, дасть позитивний ефект для кінцевої кількості здобутих місць, але він буде набагато менший, ніж той, що його дало погодження кандидатур від опозиційних сил до виборів, який реалізували "Батьківщина" та "Свобода".

Окремо варто згадати і загальну невизначеність УДАРу щодо питання його опозиційності чи провладності.

Наприклад, уже після з'їздів УДАРу та "Батьківщини" стало відомо про зняття кандидата від УДАРу по 159-ому округу на Сумщині. Але висуванець УДАРу Микола Буряк зійшов з дистанції без рішення про підтримку узгодженого опозиційного кандидата по цьому округу Артема Семеніхіна.


Тому, де-факто, можна говорити про практичну підтримку УДАРом в цьому окрузі регіонала Андрія Деркача.

Київ

З 13-ти київських округів лише три – погоджені між УДАРом та "Батьківщиною". Перший підтримав Ар'єва та Бондаренка, а "Батьківщина" зняла свого висуванця Ганущака на користь УДАРника Чумака, що тепер протистоїть на 214 члену "молодої команди Черновецького" Олесю Довгому.

Щодо Києва, боротьба була особливо запеклою. Фактично, проведені опитування не показали ніякої однозначності, результати були вкрай химерні.

Для "Батьківщини" очевидно неприйнятними були вимоги УДАРу зняти 7 (!) із 11 її можливих представників в Києві, зокрема і чинних нардепів Ляпіну та Терьохіна.

Ну, а в УДАРі, очевидно, настільки переконані в своєму успіху по Києву за списками, що безпідставно "переносять" це і на мажоритарну частину виборів, не бажаючи піти на певні компроміси задля, зрештою, власної вигоди.

Фактично, у деяких округах кандидати від УДАРу виконують роль технічних кандидатів від влади, адже шанси на перемогу у них близькі до нуля.

На 223-ому окрузі після зняття Ігоря Луценка виникли шанси на подальше узгодження кандидатур задля недопущення розпорошення голосів.

Але представник УДАРу так і не знявся на користь узгодженого представника від опозиції по цьому округу, що залишає шанси на перемогу Пилипишина.

На 215-ому окрузі, де шаленому адмінресурсу та підкупу виборців, організованому Галиною Герегою, успішно протистоїть голова київської "Свободи" та депутат київської облради Андрій Іллєнко, фактично, останньою надією владної кандидатки є втрата частини опозиційних голосів на користь кандидата-УДАРівця…

Post Scriptum. Втім, шанси на загальноукраїнську перемогу, навіть попри очевидні проблеми з узгодженням кандидатів, в опозиції все ж залишаються. Як показала практика, адмінресурс та підкуп виборців хоча й мають ефект, але не вони є вирішальними для перемоги.

Наявність твердої політичної волі у виборця та опозиційного кандидата здатна перемагати це зло. Окрім того, все менша кількість українців готова продаватись за гречку.

Василь Бабич,
політичний оглядач, фахівець з питань електоральної географії