Час переносити

Останнім часом пожвавішав процес перенесення пам’ятників В.І.Леніну. Одні перенесення проходять з надмірним галасом, інші - тихцем, вночі. Як правило, акції невдалі, з поломкою. Рік тому в Черкасах, сьогодні - в Охтирці. Мабуть сам Бог не на стороні збереження пам’яті ідолу комунізму на нашій Україні. Та й великого супротиву окрім компартії та ветеранів-пенсіонерів акція не викликає. Вже багатьом дійшло, що ленінська комуністична ідеологія була замішана на людському стражданні, голодоморі, економічному занепаді зверх-держави.

Але любе грубе втручання в історію веде до антагонізмів. Так сталося і в Охтирці. Зневага до батьків і їх бачення життя, їх ідеологія, їх боротьба за становлення правди, за їх будівництво справедливого і щасливого життя для своїх дітей – все пішло прахом. Залишився лише Він – великий вождь з Його комуністичним духом, що ще париться в нечисленних душах прихильників Компартії України. А на день народження вождя до пам’ятника мали покладалися квіти. І от на тобі. Куди тепер нести? До фрагментів ніг, що залишилися? Звичайно, це не був пам’ятник архітектури, і місце не доречне – поряд церква. Та поламали. Хуліганство, порушення Закону України “Про місцеве самоврядування”, може ще щось набереться. Загалом потягнути може на відшкодування моральних збитків окремій купці людей. Та я не про це.

За 21 рік становлення незалежної України багато чого помінялося в світогляді людей,  з’явилися нові пріоритети, плани на майбутнє. Життя не стоїть на місці – це ріка, в яку двічі не зайдеш.

Так і в нашому місті. Напруга навколо пам’ятника вождю всіх пригноблених ще зберігається, а серце крається при згадці як та “справедливість” виборювалася ціною життя мільйонів людей, ціною пригноблення культури нації, ціною видирання з душ людей Бога, а значить і совісті та праведності. Декілька років назад міською сесією було прийнято рішення про перенесення пам’ятника В.І.Леніну. Визначили й місце – на подвір’ї бувшого готелю “Дніпро”. Як про мене, може цей вождь того й заслужив. Але ж було й інше в нашого прокомуністичного минулого: і будівництво нової держави з її могутньою економікою, і перемога у Війні проти фашизму, і вихід в Космос, а в нас з Вами бурхливий розвиток нашого міста в 60-80 роки. Бачите, гнила ідеологія – а все-таки давала плоди, якими ми користуємося зараз, і ще ой як довго будемо користуватися.   

То що робити з пам’ятником, який так і бовваніє на оновленому в назві майдані Соборності? Як зробити, щоб не було сліз на очах людей з тієї, чи іншої сторони, щоб не було допущено зла і хамства, щоб все було по-людськи, мирно, з задоволенням всіх сторін?

Не роби зла ближньому своєму – говорить Слово. Ця свята заповідь має стати домінуючою у вирішенні спірного питання. А його вирішувати потрібно. І чим швидше, тим краще, щоб не стати посміховиськом. Переносити потрібно, але ж і не на задвірки. Хіба місця мало навіть на тій  же вулиці Леніна, он яка довга. Тільки без глуму і обережно. І перенести потрібно протягом цього року. Адже в наступному в Канів з’їдуться з усіх усюд.   І буде піша хода, початок якої з майдану Соборності. І в разі не перенесення світ бачитиме нашу духовність. А було б добре, щоб назва Майдану відповідала нашому сьогоденню. Звичайно, поставити монумент Соборності України – для нашого збідніло міського бюджету не під силу. Та є ж Держава, є новий Міністр культури, є провладна партія з групою бізнес-підтримки. Тож міськвиконкому тільки потрібно провести відповідну організаційну роботу. А може я щось не так сказав, тоді вибачте, і будемо чекати в Каневі подій на зразок охтирської.

В.Кузнєцов, м. Канів.