Одного вечора дві 4-річні дівчинки гралися на дитячому майданчику по вулиці 206-ї дивізії. За кілька метрів від них ділилися “досягненнями” своїх малюків матусі: Ганнуся рахувати до десяти навчилася, а Даринка вже казочки сама бабусі розповідає. Та раптом дівчинка заплакала і стала стрибати на одній ніжці. Перелякана мама кинулася до неї, зняла босоніжки і побачила у донечки на п’ятці кров. Неподалік валявся використаний шприц. Батьки Ганнусі, поклавши у пакет знайдений шприц, відразу ж повезли дитину до Канівської райлікарні. Звідти їх направили до обласної лікарні. Там у дівчинки взяли кров, поставили на облік до групи ризику щодо ВІЛ-інфекції, взяли на дослідження шприц.
Цей випадок – не вигадка. Стався він у Каневі трохи бі-льше місяця тому. Ще близько п’яти місяців батьки цієї дівчинки житимуть у тривозі і невідомості, поки обласна лабораторія не дасть такий довгоочікуваний висновок: ВІЛ-інфекції в крові дівчинки не виявлено. А якщо, не дай Боже, навпаки?
Ми чи не щодня у під’їздах будинків, на пляжі, на вулицях, у парках і скверах зустрічаємо використані шприци, залишені наркоманами. Зрозуміло, наркозалежними не народжуються, ними стають. Багато канівчан знають місця “тусовок” любителів дур-зілля і так званих наркоділків, знають їх в обличчя. Але вдіяти щось самостійно не можуть.
А наркомани і наркоділки розпоясуються все більше і більше: роз’їжджають на дорогих іномарках, вечорами веселяться у барах, збувають по всьому місту і навіть вдома «наркоту». Усі про це знають. Та нікому чомусь до цього немає діла. Хоча, якщо бути точним, їх затримують на кілька днів. Проте згодом вони знову з’являються в місті і продовжують творити свою “чорну” справу. Скільки лиха вони принесли у сім’ї, скільки сліз пролито нещасними матерями, дітей яких наркоділки “посадили на голку”. Дехто з батьків, чиїх дітей погубили наркотики, перебуваючи у крайньому розпачі, готові хоч сьогодні чинити самосуд над постачальниками наркотиків.
Сьогодні у великих містах молодь, протестуючи проти засилля наркоманії, виходить на мітинги і демонстрації. Невже будемо мовчати ми, канівчани? Невже ми байдужі до долі наших дітей і онуків? Адже сьогодні ось постраждала Ганнуся, а завтра на її місці може бути інша дівчинка чи хлопчик або вже й доросла молода людина, яка, не знайшовши підтримки чи порозуміння в родині, знайде її у наркотиках.
Мешканці вулиць Енергетиків та 206-ї дивізії (всього 10 підписів)
Від редакції: Про життя наркоманів, страшні наслідки від вживання наркотиків, відповідальність суспільства перед майбутніми поколіннями дивіться тут
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
0
0
