У зв"язку з відзначенням Дня пам"яті жертв голодоморів і політичних репресій.

Шановна редакція!

Як передплатник газети “Незборима нація” та ваш однодумець, хочу запропонувати слова пісні, що написав у жовтні 1948 року в час “буяння і розквіту” кривавої імперії. Пісня співається на мотив “Ой у лісі, на полянці…”

Батько і мати за Уралом
У муках конають,
А я в рідній Україні
Волю здобуваю.

Кулемет для мене батько,
А граната – мати.
Всі до волі перепони
Буду я долати.

Буду нищить окупантів
За Вкраїну милу,
Буду нищить душогубів,
Доки не загину.

Україно, мати рідна,
Мила Україно,
Я за тебе присягнувся,
За тебе й загину.

Буде колись Україна,
Вільна і багата,
Без кайданів Московії
І “старшого брата”.

Микола МІЩЕНКО,
ветеран Другої світової війни
с. Переяславське Переяслав-Хмельницького р-ну
Київської обл.

Пам’яті померлих у 1933-му однокласників

Сонцями розквітли кульбаби,
До болю так хочеться жить
Й не страшно покійниці баби,
Що пухла в травиці лежить.

Мені б лиш доплентать до школи
На той передсмертний урок,
Зіниці наповнились болем
З напливу червоних зірок.

А вітер поборює тіло
В задушливім ритмі тремтінь,
Воно уже вкрай зголодніло,
І я не людина, а тінь.

Мені б лише три дні дожити
До шляху прямого у степ,
Де вітер вколисує жито
І сила в колоссі росте.

Мені б лиш вернутись додому,
Втекти ще хоч трохи, на крок...
За партами друзі в судомах
Останній вивчають урок.

Про те, як вождя прославляти.
(О, помсто, йому не пробач!...)
Зостанусь навіки проклятим,
Якщо позабуду їх плач.

Михайло ІВАНЧЕНКО
1997 р.

Джерело інформації:

http://www.geocities.com/nezboryma_nacia/11_06/zmist.html