Про Україну, Митний союз і зернову трубу.

 Проблеми експорту зерна лежать в одному з фокусів  подій по  втягування    України у путінський   союз.

У України одна з найкращих в світі логістик перевалки зерна через її порти. За різними джерелами, вона третя в світі після Канади і Аргентини. Відразу "прокидаємо" аналогію з газотранспортною системою і сховищами..

Україна останні роки займає провідні місця в світі по експорту зерна. А головне – має передумови і резерви до його збільшення.

Казахстан і Росія є більшими виробниками якісного зерна твердих сортів ніж Україна. І їх "зв’язка" є принциповою: зерно твердих сортів у Казахстані має великий вміст заліза, що не є критичним. Але Росія і Казахстан роблять своєрідний "мікс" зі свого зерна, щоб понизити цю питому частку і ввійти в нормативи.

Тверді сорти зерна Казахстану і Росії по собівартості завжди будуть дешевшими від українського – сонце, енергоносії, тощо.

Якщо говорити мовою бізнесу, то у "Зерновому пулі" Україна партнерам найцікавішою була б як перевалка зерна і все. Знову аналог "труби" і сховищ газу.

Також зрозуміло, хто у такому об’єднанні отримував би вирішальний голос, а отже, встановлював би що відвантажувати, кому, по якій ціні перевалювати (аналог "транзит") і по якій ціні продавати. Позиціонування України тут нагадувало би "я поцелую тебя, потом".

Частки Казахстану і України в "Зерновому пулі" були б меншими від Росії, але вони були б більшими, ніж вийшло б у Митному союзі. Гіпотетична кооперація "зернових" Казахстану і України у Митному союзі вже нічого б не означала.

Легко бачити, що одним з найпривабливіших інструментів Митного союзу з точки зору імперської політики ставала б своєрідна "зернова труба".

Зрозуміло, що якщо розглядати експорт зерна як своєрідний інструмент впливу, то Росії абсолютно необхідно доповнити вже існуючий інструмент – газову трубу – новим і вже вічним козирем. Тому що, якщо на ринку енергоносіїв можливі сюрпризи у вигляді нових технологій, то на ринку продовольства таких замінників немає і не буде!