Навколо спекуляцій навколо теми про знищення історичної хати у Моринцях.

«Чумацька хата»: реконструкція чи знищення?

Як було і як у проекті

Величезний подив і обурення в мистецьких колах Черкащини викликала заява депутата Верховної Ради Ірини Геращенко про «знищення унікальної пам’ятки – хати чумака в Моринцях». Журналісти вирішили розібратися – що стоїть за гучними заявами, і зрештою, яка доля чекає «хату чумака»?

Кожний, хто хоч раз у житті відвідував Музей народної архітектури та побуту НАН України поблизу селища Пирогів Київської області, звертав увагу на так звану «шевченківську хату». І дійсно, вона має стосунок до родичів Шевченка – за описами селян, у цій хаті жив внучатий племінник Тараса Григоровича, Тиміш.

Коли створювався музей у Пирогові, цю хату перевезли туди із села Шевченкове в 1973 році. Як, питається, це робилося? Є загальносвітова практика і відпрацьована технологія реставрації історичних пам’яток: кожен елемент фотографують, нумерують, заносять у спеціальний каталог, потім аналізують ступінь ушкодження елементу і приймають рішення: які з матеріалів треба замінити, а які – неушкоджені і можна залишити.

Хату внучатого племінника Шевченка розібрали на елементи, перевезли та відновили. Аналогічним способом на територію Музею народної архітектури та побуту НАН України перевезли із села Зарубинці Монастирищенського району Черкаської області Церкву Святої Великомучениці Параскеви — пам’ятку доби бароко.

Головний проектувальник реставраційних робіт «хати чумака» в Моринцях Анатолій Ніколенко прокоментував, що роботи по Чумацькій хаті в Моринцях відбуваються згідно з затвердженим проектом, який пройшов відповідну експертизу в Черкаській філії ДП «Держбудекспертиза».

- Оселя, яка простояла не одну сотню років, знаходилася в занедбаному, аварійному стані та потребувала капітального ремонту. Тому ми вирішили повністю її розібрати, а потім знову відтворити. Подібна технологія нерідко застосовується при реставрації історичних будівель, наприклад, як це було з хатою В’ячеслава Чорновола у селі Вільховець Звенигородського району. Крім того, буде споруджено фундамент будівлі – за його відсутності вона почала просідати. Наше завдання – якомога точніше відновити автентичну хату чумака, щоб усі, хто приходитимуть на неї подивитися, мали уявлення про побут і життя тогочасних українців, – зазначив проектувальник.

Відтак, громадськість замість аварійної та занедбаної хати матиме відреставровану будівлю та цілий туристичний комплекс, який передаватиме дух епохи та побутові умови життя людей, які жили за часів Тараса Шевченка.

На всіх черкащан покладено високу місію і величезну відповідальність – достойно відзначити наступного року 200-річчя Тараса Шевченка. Ця подія безперечно привертає до області увагу всієї світової спільноти. Варто лише навести приклад, коли відзначення в 1964 році 150-річчя Великого Кобзаря стало потужним сигналом всьому світовому українству і попри так звану «залізну завісу» Радянського Союзу, Черкащину відвідували тисячі представників української діаспори з країн усіх континентів. Зараз ця подія набирає особливої ваги. Указом Президента України Віктора Януковича, 2014 рік проголошено Роком Шевченка в Україні. Як відомо, Україна подала до ЮНЕСКО пропозицію щодо проголошення 2014-го року Роком Тараса Шевченка у світі.

Шкода лише одного, що подія світового рівня – відзначення 200-річчя Тараса Шевченка – стала для деяких народних депутатів «розмінною картою» в політичних ігрищах напередодні перевиборів народних депутатів на двох округах Черкаської області.

Джерело http://provce.ck.ua/