фаріон з малої букви

Візьміть за основу зверхність, пихатість і самозакоханість. Помножте на одержимість і обмеженість. Доплюсуйте самовпевненість та людиноненависництво. Відніміть критичне мислення й широту поглядів. Возведіть усе це до третього ступеню екзальтації – й отримаєте фаріон як феномен. Слово фаріон я пишу з малої букви не для того, аби виявити свою зневагу чи приниження. А для того, аби в політичний лексикон увести новий іменник.

Фаріон – це наш внутрішній антимайдан. Усе те, за що ми висміюємо антимайдани, можна знайти у явищі фаріон: вузьколобість, неспроможність вийти за рамки накатаної колії, панічний страх перед незвіданим, штампове мислення, цілковита залежність від власних стереотипів. Ну і захисна агресія – рефлекторна, захисна агресія людини, яка свою вразливість намагається компенсувати причетністю до чогось масивного. У цьому випадку – до колективного егрегора на ймення Провідник. За ним так легко сховатися з членським квитком КПСС! Його публіцистичними цитатами так легко виправдати таку банальну рису характеру, як злість! І зверхність, зверхність, тотальна зверхність...

Після того, як "Свобода" здійснила рейдерське захоплення львівського Євромайдану, відбувся партійний мітинг, де виступала також орлиця. Був морозний, холодний день, і через дорогу, у віденській кав'ярні накрили стіл для свободівців – щоб одразу після мітингу політики могли погрітися (а люди хай мерзнуть). До народної депутатки пробували підійти старші люди – поспілкуватися, доторкнутися до тіла. Обраниця зневажливо крикнула в натовп: "Не чіпайте мене, я дуже поспішаю" - і зникла зі швидкістю катапульти. Повз журналістів вона проходить, як Анджеліна Джолі повз прибиральницю. Орлиця перед гієнами не сповідається. Її улюблені діагнози – "слабодухі, ліліпути, пігмеї". А я, під'єднана до колективного ми – велич, світло, твердиня. Крига теж тверда, але лише в умовах арктичного холоду, де люди не живуть.

Не кожному "слабодухому ліліпутові" під силу отак сходу збагнути весь цей убивчий коктейль із начитаності й тупості водночас, із розуму і глупоти, з ерудиції й патологічного хамства. Там навіть загравання до людей – на базі нелюбові до них. На базі все тієї ж візиткової зверхності. Список тих, кого гамселять фаріони – це список достойних людей, його треба вчити напам'ять. "Ця людина недостойна, аби її прізвище лунало з моїх уст..." - о який чудовий комплімент! З самих уст фаріон!!! Іноді антиприклади більше потрібні, ніж взірці для наслідування. До таких антиприкладів треба приглядатися у світлі тьмяних смолоскипів, аби видовжені тіні лякливо розкидалися по стінах, зливаючись із пітьмою.

Утім... Я обожнюю фаріон. Кажу це без кокетства. Я благаю "Свободу" побільше давати слово фаріон. Двічі на день. Бажано – тричі. Хай говорить на всі теми. Хай говорить про всіх і про все. Хай по всій країні постійно лунає фаріон – бо ніхто краще не зможе впоратися з дискредитацією націоналізму. Одна фаріон здатна замінити собою тисячу ліберастів, толерастів та й просто нормальних людей, які хочуть жити не в націоналістичному гетто, а в світі відкритих кордонів. Вона одна титанічно робить їхню роботу. А саме – веде неоціненну просвітницьку діяльність із безповоротної демократизації країни. Її постійно треба підштовхувати до нових і нових фонтанних промов. Бо чим більше звучить жовчі та маячні – тим виразнішим стає здоровий глузд, так затребуваний у наш час.

Вона вигідна всім, причому з однакової причини. Для режиму це особливо цінний кадр, бо є ідеальним пугалом для пол-страны непуганых идиотов. Непуганым идиотам вона теж вигідна, бо де ще знайдеш таку квінтесенцію бандерівських стереотипів. Галицьким соборникам вона вигідна, бо її зусиллями в них більшає роботи по склеюванню розколотої країни. Сепаратистам західним і східним вона однаково вигідна самим своїм існуванням. Опозиції теж треба мати свою щуку в застояному ставочку на трьох, аби завжди мати привід звалити звідти. "Свободі" вигідна така членкиня, бо ніхто краще за неї не вміє апелювати до націонал-люмпену.

Та що там казати – ми всі повинні бути вдячні Богові й Тягнибоку за те, що маємо таку чудову нагоду бачити всі потворні риси однієї ідеології в одному букеті, під одною береткою.

Цим текстом я вітаю Руслану Лижичко в клубі тих, у кого ну ніяк не складається з колишніми комуністами.

http://gazeta.ua/ru/blog/41006/farion-z-maloji-bukvi