Викликає подив намагання “офіційних” істориків заплутати нас у різноманітних поняттях та термінах. То вони розповідають нам про наявність на території України усіляких археологічних культур, творцями яких були невідомо хто. А ось ми уже читаємо розповідь про кочовиків, які у той самий час безперешкодно тинялися нашими просторами. Виникає враження, що на землях України існувало дві історії – першу творили якісь відсталі землероби (носії археологічних культур), а другу – кочовики. І це при тому, що часові рамки існування і місця розселення носіїв, наприклад, Катакомбної культури співпадають із часом і місцем проживання кіммерійців (сумеріян)?!
І не тільки “катакомбники” є сучасниками та земляками кіммерійців – під цю ж епоху підпадають також представники Зрубної, Сабатинівської та Білогрудівської археологічних культур?! І усі вони, у першу чергу, є землеробами?! Так де ж ті міфічні кочовики? Зарубинецька культура часовими межами і територіально співпадає з епохою сарматів. А Черняхівська – це епоха великого скіфського імператора Богдана Гатила. Але ж зарубинці і черняхівці – теж споконвічні землероби. Куди ж зникли кочовики?
Цих фактів “офіційні” історики намагаються не помічати. Однак, нам байдужими є ці потуги українофобів. Ми уже вкотре робимо свій висновок: у досліджувану нами епоху ніяких кочовиків-чужинців на українських територіях не було. (Принаймні, у такій кількості, яка могла б істотно вплинути на перебіг української історії). А були лише нащадки землеробів-оріян. І ті, кого Геродот називав кіммерійцями (сумерійцями), насправді були сабатинівцями-скотарями. Зарубинці – це ніхто інші, як сармати, а черняхівців перелякана Європа прозвала гунами!
Історія Великого народу | 
0
5
