У рік 200-річчя Шевченка нардеп просить Верховну Раду «почути» Черкащину

Минулого тижня народний депутат від Канівсько-Золотоніського округу Леонід Даценко звернувся до Верховної Ради із проханням «почути» нарешті Черкащину, бо навіть у рік 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка, який народився і похований на цій землі, область залишається обділеною. Наводимо повністю текст виступу Даценка перед журналістами у стінах парламенту.

«Скажу парадоксальну річ, саме завдяки війні з Путінською неонацистською імперією українці нарешті втратили останні ілюзії про «доброго» старшого брата і навчились називати речі своїми іменами. І напевне, є щось пророче в тому, що Революція Гідності і нав’язана нам війна в Криму та на Сході України вибухнули саме в рік двохсотріччя Тараса Шевченка.

Цілих два століття нам знадобилось для того, щоб усвідомити всі його заповіти, щоб зрозуміти, що той, в кого немає «в своїй хаті своєї правди, і сили, і волі», – приречений бути «рабом, підножком, гряззю Москви». Шкода тільки, що за це розуміння нам доводиться кропити землю не лише «вражою злою кров’ю», а і кров’ю своїх синів.

Однак я переконаний, що на українців покладена велика історична місія – зламати останню у Європі фашистську диктатуру. Цю місію пророкував Тарас Шевченко своїм «Заповітом», а «запустив» механізм саме Путін своїм імперським людожерським фанатизмом.

Утім, я б не хотів, щоб ми покладались виключно на пророцтва і пасивно чекали їхнього здійснення. Адже боротьба за Україну йде не лише на фронтах Сходу і Півдня, ще запекліша війна має йти на всій території країни із внутрішніми окупантами, як я їх називаю. Я маю на увазі люстрацію влади від чиновників януковичівського розливу. А тут, треба сказати, успіхи в нас не дуже вражаючі.

Якщо взяти Черкаську область, то фактично за півроку змінилось лише з десяток високопосадовців. Решта вчорашніх і позавчорашніх – вже готові будувати «життя по-новому». По суті, заблоковано переважну більшість кандидатур на владні посади, які були запропоновані Народною радою Черкащини одразу після революції і погоджені громадою. Натомість ми бачимо повернення старих кадрів, які служили будь-якій владі.

Та ж сама тенденція спостерігається і на центральному рівні: старі обличчя вже нової владної команди, засилля російських пропагандистських телепродуктів на центральних телеканалах, які прямо чи опосередковано насаджують ідею «русского міра», поширюють стереотип «геройської російської армії», перекручують історію, і на цьому фоні кволі рухи влади по наведенню порядку в інформаційному просторі, в гуманітарній сфері.

Тому немає нічого дивного в тому, що Росія так легко відібрала в нас Крим, що велика кількість місцевого населення Донецької та Луганської областей не підтримують дії центральної київської влади. Ми самі за двадцять років незалежності зробили жителів цих регіонів неукраїнськими за духом. Тож українська влада послідовно вела нас до цієї кривавої розв’язки.

І сьогодні влада продовжує цей згубний курс. Коли в українській хаті спалахнула пожежа, всі кинулись один перед одним «слухати Схід», і зразу забули про решту регіонів. Їх і раніше не дуже чули, а тепер взагалі відгородились від їхніх волань наглухо.

Я знову повертаюсь до Черкащини. Попередня антиукраїнська влада продовжувала започатковану ще радянськими вождями політику по знищенню українських духовних центрів. А як можна було знищити козацьку столицю Чигирин – втелющивши туди атомну електростанцію. Як можна перекрити раз і на завжди потік паломників на Чернечу гору, де похований Тарас Шевченко? Так само. Тож при Януковичі було реанімовано радянський проект побудови Гідроакумулюючої електростанції поблизу Канева, яка збурить радіоактивний чорнобильський мул на дні Дніпра і змиє унікальні острови. Однак цього комусь виявилось замало, тому почав екстреними темпами просуватися проект побудови за три кілометри від Чернечої гори ще одного екологічно небезпечного об’єкту: звірогосподарства на – вслухайтесь – два мільйони голів норок! Можете собі лише уявити, яким нестерпним смородом накриє усипальницю Великого Українця, якщо цей задум буде реалізовано! А є велика небезпека, що обидва ці проекти, таки будуть реалізовані, бо президент змінився, а чиновники в Міністерстві енергетики та Міністерстві культури, які їх просували – сидять у своїх кабінетах, мріють про нові відкати і строчать відписки на депутатські запити, де наголошують, що не можуть і не хочуть зупинити процес знищення шевченківської святині.

Ще один незаперечний факт: Черкащина – один із небагатьох регіонів, який перераховує в бюджет країни більше, ніж витрачається на його утримання. І при цьому Черкащину завжди обділяли. Особливо показово із нею, як революційним краєм, який дружно виступив проти режиму, це відбувалось за часів Віктора Януковича. Один приклад: кошти автомобільного збору, який мав піти на ремонт доріг області, були перекинуті на ремонт доріг Донеччини.

Що ми бачимо сьогодні? Держказначейство знову блокує рахунки місцевих бюджетів області, мотивуючи непроплати навіть по захищених статтях тим, що на Сході України йде війна. Мене люди запитують, а що змінилось? І це, знову повторюся, в рік Тараса Шевченка, який народився і похований в цьому святому краї. І це в тому регіоні, який чи не найактивніше воював і продовжує воювати за українську незалежність на Майдані і на війні з Росією.

При цьому я хочу наголосити, що за Схід України ми маємо воювати не тільки зброєю, але й українським словом, словом правди, пропагандою українських, європейських цінностей. При цьому ми не маємо права втрати Центр України, який завжди визначав історичний курс української держави. Бо як тільки головне передвиборче гасло президента «жити по-новому» стане анекдотом, як Януковичеве «почую кожного», постане серйозна загроза розчарування суспільства, і, як наслідок, повного реваншу антиукраїнських сил. А ми не маємо права цього допустити. Бо ще двохсот років для нового переусвідомлення Тараса Шевченка, про що я говорив на початку, в нас вже не буде».