Куди ми йдемо...

 Літо – час відпусток педагогічних працівників закладів освіти та період підготовки цих «храмів науки» до нового навчального року. В минулому році влада Канівського району мала бажання ліквідувати три навчальні заклади. На одній з позачергових сесій (17 липня) головою районної ради було зачитано звернення громади мешканців сіл, діти яких навчалися у Горобіївському НВК і вирішено, що згаданий заклад буде працювати. Інші два навчальні заклади (Беркозівський НВК і Лучанська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів) були під великим знаком питання про своє існування. Жителі Горобіївського куща заспокоїлися від таких переконань влади, а лучани і беркозівчани, не дивлячись ні на що, приклали всіх зусиль, щоб школи працювали (підготовку навчальних закладів до нового навчального року зробили за власні кошти – влада не дала на ремонт ні копійки). І на кінець серпня місяця отримали результат: громади сіл Лука та Беркозівка відстояли своє право на існування шкіл, а у Горобіївці школа залишилась без дитячого сміху і галасу.

     В січні при прийнятті бюджету на 2014 рік начальник фінуправління райдержадміністрації Машукова Л. В. наголосила, що освітяни району повністю забезпечені коштами на виплату заробітної плати і енергоносіїв. Решту потрібних коштів на цю галузь будуть знайдені протягом року. Депутати Канівської районної ради, серед яких є і освітяни, із розумінням поставились до пропозиції та проголосували за прийняття такого бюджету.Проте сподівання виявились марними – грошей на освіту так і не знайшлось…..
     Освітяни підготували проекти робочих планів, зробили комплектацію навчальних закладів на наступний навчальний рік, погоджено графіки відпусток…..
     І тут, в червні місяці начальник фінуправління райдержадміністрації виголошує, що є проблеми з коштами на утримання навчальних закладів Канівського району. На одній з нарад вносить пропозицію: ліквідувати Лучанську і Беркозівську школи, Малоржавецький НВК, Грищенецький НВК, Мельниківський НВК реорганізувати з ІІІ ступеня у ІІ ступінь, а Сушківський НВК – з ІІ ступеня у І.
     Зібралася робоча група, об’їздили згадані навчальні заклади, обговорили з колективами закладів освіти, батьками, громадами сіл, що можна зробити, щоб зменшити державну витрату коштів і залишити школи з такою назвою, яку вони мають на сьогодні. Серед представників робочої групи була і представник фін-управління райдержадміністрації, яка після відвідування трьох навчальних закладів, по-своєму оцінила дії робочої групи і відмовилася далі зустрічатися з громадами тих сіл, де на них чекали. До речі, в Сушківському НВК люди не розходилися, хоча робочий час давно вже скінчився.
     А сьогодні, читаючи на «Канівнет» статтю «Нардеп у селі Грищенці» очам своїм не віриться, що говорить голова районної ради: «ніхто не розбирається на місці, не спілкується з людьми. Відділ освіти говорить про брак мільйонів, а там лише не вистачає 40 тисяч гривень….» А чи знає наш новообраний голова районної ради те, що освітянам з квітня 2012 року не виплачено жодної копійки за відрядження? А чи знає шановний Дмитро Шелест, що відповідно до статті 57 Закону України «Про освіту» педагогічним працівникам за зразкове виконання своїх посадових обов’язків передбачена винагорода у розмірі до одного посадового окладу? У відділі освіти ця цифра обмежується 50%, а отримали люди на руки всього 1% (14-17 гривень) Так оцінила влада району виконання посадових обов’язків нашими освітянами! А чи знають представники нашої влади, що техпрацівники, щоб утримати навчальні заклади в належному стані, протягом року виконують роботи, не передбачені їх посадовими обов’язками, колективним договором, діючим законодавством? І за це їм потрібно також виплачувати допомогу на оздоровлення. В минулому році на це не виділено ні копійки!
     Де ж наша демократична держава? Де ж той уряд, що стоїть на захисті прав своїх громадян? Народний депутат Леонід Даценко у згаданій статті згадує, що є одним із співавторів постанови про накладання мораторію на закриття і реорганізацію шкіл у сільській місцевості, за яку 18 червня проголосувало 245 депутатів Верховної Ради. Освітяни дякують йому за це. Але виникає ще одне запитання до народного депутата: « З вересня 2011 року діє наказ Верховної Ради про 20% надбавку педпрацівникам за престижність праці та 50% надбавку бібліотекарям за особливий характер праці. У квітні 2014 ввели в дію постанови Кабінету Міністрів №87 та №88, які обмежують виплату згаданих надбавок. У нас що? Постанова Кабінету Міністрів має більші можливості ніж Наказ Верховної Ради? Профспілки відстоюють права освітян. Які дії народного депутата у вирішенні цього питання?» Адже фінуправління райдержадміністрації готове було вже з квітня місяця ці надбавки забрати і не частково, а повністю, з метою економії коштів. Хоча знаємо, що працівники навчальних закладів освіти тарифікуються один раз на рік ( з 1 вересня по 31 серпня).
     У статті про нардепа згадується й те, що «канівські чиновники від освіти проявляють «любов» до завищених у десятки разів платіжок, які вони намагаються «пропхнути» через раду». А чи не помилився автор цих рядків одним словом -чиновниками від влади. Просто цікаво, коли освітяни до Дня працівників освіти отримали по 14-17 гривень винагороди за виконання своїх посадових обов’язків, чи обмежили себе такими ж сумами наші представники влади?
Шановні керівники району, куди ми йдемо??? Саме учителі виховують і навчають майбутніх економістів, політиків, інженерів…Припиніть економити на фаховості майбутніх спеціалістів і робіть все можливе, щоб освітянська галузь нашого

району розвивалась належним чином, адже це ваш прямий обов»язок!!!