”За Януковича проголосувала. Але признатися боюся”

Недільного ранку їду до тестя у віддалене село Лісове Тального району Черкащини. Жителів там 1041. Виїжджаю на таксі о 10.00. Водій питає про мету поїздки. Кажу, що писатиму про те, як голосували селяни найвіддаленішого села.

— А ти за кого голосував? — питає.

Кажу, що за Ющенка.

— Ющенко нас обікрав! Я буду тільки за Юлю! — заводиться він із півоберта.

— Ну, да, вона ж одна в нас чесна, не заробила ні на ”хрущовку”, ні на ”запорожець”, — парирую.

Усе задоволення від поїздки теплою машиною зникає. Сваримося до зубів. Інколи мені починає здаватися, що він висадить мене просто посеред поля. Однак таксист попався терплячий. Тесть 79-літній Михайло Левченко чекає мене. Випиваємо гарячої кави і йдемо селом.

Касирка 50-річна Марія Жовнувата зустрічає в халаті. Її онук забивається під ліжко. Час від часу дриґає звідти ногами.

— Я голосувала за Юлю, бо вона увійшла мені в довєріє. Повертала нам із книжки гроші, каже, що ще верне, — думає з хвилину. — Я свій голос і за тисячу гривень Януковичу не продам. Він оно казав, що на селі можна без зарплати прожити. А як же без неї?

За кількасот метрів від Марії — хата 80-річного Михайла Бомка. Він — колишній бригадир тракторної бригади.

— Я на виборах голосував за безплатну освіту й медицину — за Петра Миколайовича Симоненка, — говорить. — 7 лютого на вибори знову піду. Проголосую проти всіх. Може, нам їх обох поставлять, — сміється. Потім серйозно додає. — Нам треба отого з Білорусі — Лукашенка. Хай покерує нами років 5–10, доки ми навчимося. Раніше й при німцях робили, й за дурнодні робили, а такого не було. Бувало, колгосп привезе тонну хліба, сахара пару мішків. А зараз бандіти все розтягли.

Михайло Федотович запрошує до столу. Пропонує червоного вина. Каже, дочка з Криму привезла. Тесть просить налити йому горілки. Випиваємо по чарці.

— Закусюйте, — підсовує тарілку з ковбасою й сиром. — Чи, може, гидуєте?

Від другої чарки відмовляємося. Кажемо, багато роботи.

Ідемо до соціаліста 63-річного Петра Хмельницького. Дорогою тесть розповідає:

— Він якось подзвонив до мене й питає, за кого я проголосував. Кажу, за Мороза. А він не вірить. За Мороза три голоси в селі. І я знаю, каже, чиї.

Петра Івановича застаємо надворі. Він відгортає сніг. Запрошує до хати.

— Я голосував за Мороза. Хоча, скажу відверто, він мені не подобається. Але я член партії, то мусив підкоритися рішенню, — каже Петро Іванович. — Комуністи себе спаплюжили, а програма Соцпартії — мій світогляд. Хоча я розумію, що землю треба продавати, бо в селі стільки одиноких людей умерло, а земля невідомо кому відійшла. Хочу, щоб законом установили вартість нашої землі. Тоді й можна продавати.

За кого голосувати в другому турі, Хмельницький вагається.

— Точно, за Юльку не піду. Авантюристка. Говорити й дурити людей уміє. Не сприймаю її всім своїм єством.

Повертаємо до найбільшого фермера —58-річного Михайла Глийового. Його будинок обкладений червоною облицювальною цеглою. Поряд ще дві добротні хати.

— Тут живуть його дочка й син, — коментує тесть. — Глийовий — трудяга, яких мало. Починав фермерувати з одного трактора. Зараз нібито вже 700 свиней тримає.

Із двору вибігають два собаки. Маленький намагається вхопити тестя за штанину.

Глийовий сидить на лежанці в кухні. Ноги не дістають до підлоги.

— Я за Юлю проголосую тільки тому, що вона за українську мову, — каже. — Янукович хоче зробити другою державною російську. Обіцяє тут у селі по 100 гривень за голос. Каже, після виборів розщитається. Хто йому повірить? Знову губернаторів кулаком у пику виховуватиме.

Глийовий радить Тимошенко звернути увагу на село.

— Якби Юля догадалася закуповувати у фермерів зерно після врожаю, то держава мала б бєшені прибутки. Он я продав 700 тонн кукурудзи, а зараз на ній можна нормально заробить.

Технічка 45-річна Надія Бомко голосувала за Литвина. Каже, так порадила керівник господарства Віра Кіфу. У другому турі проголосує за Тимошенко:

— Вона таки женщіна, а значить, душевна.

Колишній голова сільради 59-річний Юрій Лементар голосував за Олега Тягнибока.

— Довго вибирав кому голос віддати — Ющенку, Тягнибоку чи Костенкові. Вибрав Олега, бо він найменше скомпрометований. А ще він упевнений в собі хлопець. Нам такого зараз треба. Тягнибок набрав у селі чотири голоси. Три ми дали: я, жінка й теща. Хто ще проголосував — не знаю. У другому турі голосуватиму проти всіх.

Юрій Павлович проводить нас до вулиці.

— Але все одно, коли взнав, що Ющенко програв, наче в душі щось обірвалося. Я завжди голосую тільки за патріотів.

Після тригодинного ходіння змерзаємо на кістку. Тесть хоче додому. Бачу, у моєму спискові немає жодного голосу за Януковича. В одному з дворів колють порося. Тесть підкликає господарку. Каже, що від такого морозу порося й саме може вмерти.

— За кого голосувати будеш? — питає.

Та дивиться хитро.

— За Юлю.

— От біда, а нам за Януковича треба.

— Скажу вам, хлопці, чесно, я за нього і проголосувала, бо пенсії додасть. Але признатися в селі боюся. І фотографірувати мене не треба. Я вам нічого не казала.

Ідемо до сільського магазину. Продавець 65-річний Василь Підручнийголосував за Януковича.

— Юлька обісралася по повній. Помню, як Луценко за прем’єра Януковича бігав по базару шукав дешеве м’ясо. Знайшов за 38 гривень. А зараз воно по 60! І Юра щось по базару не бігає. Я з бабами сварюся тут. А вони мені кажуть, що в неї гарна коса. Ото за косу й голосують.

Юрій СТРИГУН