Відкритий лист Президенту України Порошенку П.О.

Шановний Петре Олексійовичу!

Ситуація, що змусила нас, депутатів Канівської міської ради, звернутись до головної посадової особи держави у надзвичайно складний час є типовою для багатьох регіонів України, але виділяється особливим цинізмом і неприхованим переконанням в тому, що узаконене право одноосібно приймати рішення, дає можливість нехтувати суспільними інтересами територіальних громад заради приватної вигоди однієї особи чи групи осіб.

В зв’язку з відсутністю погодження меж міста сільськими радами прилеглих сіл міська влада позбавлена можливості вирішити питання благоустрою «прикордонних» територій міста, їх розвитку, надання дозволів на виділення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва. Але в цей же час без погодження з міською владою виділяються земельні ділянки під садівництво Головним Управлінням Держземагенства в Черкаській області з ініціативи посадовців колишніх районних державних адміністрацій. 

Цинізм цих дійств в тому, що їх кульмінація відбувалась в дні кривавого протистояння на Київському майдані і продовжується в час, коли сотні українців гинуть з вірою в те, що вже завтра їх Батьківщина житиме в просторі високої моралі, а «убогі» чиновники державних установ не шукатимуть шпарини в створених ними законах, щоб «запустити пазури…», а системно правитимуть їх заради розквіту нашої єдиної України.

Отже,

«Дерибан» на кладовищі.

Впродовж чотирнадцяти років виконавчий комітет Канівської міської ради послідовно займається встановленням меж нашого міста, яке вже на початку 17-го століття отримало Магдебурзьке право і мало визначену площу біля 6000 десятин.

В сорокових роках 20 століття до Канева було приєднано село Костянець з його землями і колективними господарствами.

На початку 70-х років минулого століття було створено потужний радгосп (Канівський радгосп «Заповіт Леніна») шляхом об’єднання  колгоспу «Дніпро» (с. Литвинець та Ковалі) і птахофабрики, що почала розбудовуватись поруч з південно-західним мікрорайоном міста (колишнє с. Костянець). Створений радгосп основну частину житла для своїх працівників збудував в цьому ж мікрорайоні.

Після реформування сільського господарства, виконавчий комітет Канівської міської ради взяв на себе вирішення всіх проблемних питань пов’язаних з житловою та соціальною інфраструктурою колишнього радгоспу, розуміючи, що прості люди не повинні стати заручниками ситуації.

Проте на початку творення держави Україна, землі запасу та резерву були закріплені за сільськими радами без врахування існуючої забудови міста, створеної впродовж багатьох років промислової інфраструктури. Виникла парадоксальна ситуація де мешканці міста, якому майже 1000 років, не мають змоги мати власне кладовище, побудувати благоустроєні помешкання для дітей та онуків, а ступивши з порогу власної домівки потрапляють на «чужий» клапоть землі, за який потрібно платити орендну плату. На невизначених «прикордонних» територіях виникають передумови для непрозорих схем із землею, а члени територіальних громад, що сотні років мирно співіснували, стають ворогами.

На даний час провідними проектними інститутами держави розроблено Генеральний план міста, та проект «Межі міста» з врахуванням існуючої забудови, історичних рельєфів та перспективи розвитку «візитівки» України в наступних періодах.

Ми жодним чином не претендуємо на повернення місту історичних територій, а намагаємось врешті-решт визначити де-юре існування вже забудованих територій Канева і створити умови їх подальшого розвитку.

Проте погодження меж, протягом багатьох років, гальмувалось районною владою. Фактично «керуючи» сільськими радами, адміністрації намагались подовше утримати статус невизначеності на «прикордонних» територіях. Золотий час настав у 2013 році, коли Головні управління Держземагенства в областях отримали право одноосібно приймати рішення по землях, що розташовані за межами населених пунктів.

В березні 2014 року міська рада випадково дізнається, що в межах Генерального плану міста, фактично в межах міської забудови проводиться «дерибан» суспільних земель.

Всупереч пропозицій спеціалістів, без розробки містобудівної документації, під керівництвом влади, що відходить в минуле, розподіляються ділянки під «індивідуальне садівництво». Дійшло до то, що на земельній ділянці, яка попередньо визначена під міське кладовище, динамічно розподіляються приватні угіддя. Для кого? З якою вигодою для сільської ради, що впродовж років не бажала погоджувати межі міста, намагаючись отримати вигоду від державних земель?

На Звернення від сесії міської ради до Генеральної прокуратури було отримано цілий ряд формальних відписок. Особливою домінантою вскрізь проходить: «Головне управління Держземагенства має право..».

Сам керівник Головного управління, посилаючись на Конституцію України, відповідає, що не дасть жодної інформації, про осіб, яким розподілені земельні ділянки.

Ми не бажаємо крові, ми хочемо, щоб декларативні заяви відомств про планування території, нарешті перейшли у реальну площину.

Ми хочемо, щоб чиновники від держави не могли одноосібно приймати рішення про відчуження того, що належить громадам.

Ми віримо, що нас почує Президент України і змусить Головне управління Держземагенства у Черкаській області почути Канів.

Ми не хочемо соціального вибуху у регіоні.

За дорученням сесії міської ради,

Канівськи міський голова                  І. О. Ренькас

Джерело: сайт Канівської міської ради