Різні цінності.

Русмір» на Савур-могилі: свято на кістках

Русмір» на Савур-могилі: свято на кістках

Мова — це не просто фонетичне кодування пев­них предметів чи явищ. Це ще й підсвідомий вплив на формування ментальності народу. В Росії не за­мислюються, чому в них правда — «подноготная», а разговор — «откровенньїй». А це все звідти, з глиби­ни московитського рабства й нелюдських катувань, „коімі" так славилася завжди земля московська.

І ще от: яка різниця між «праздником» і «святом»? Начебто те саме, але в Росії для цього поняття базо­вим є «праздность», а в нас — елементи святості.

На фото: типовий празднік, влаштований „русмі-ром" на Савур-могилі. Приїхали місцеві мешканці з дітьми. Вони празднуют. Там, де всього кілька днів минуло, як прибрали трупи, ходять мужики з пива-сом. Ви можете уявити собі подібне на Інститутській? Я не можу.

Ось як презентує це дійство Наталья Козловская (із мєстних): «Всем ополченцам благодарность за нашу сегодня безопасность на Саур-Могиле. За очень вкус-ньій кулеш и за обалденньїй шашльїк по очень низ-кой цене».

Ви розумієте, що відбувається? Вони там шашли­ки на природі влаштували! Та ще й — «по очєнь нізкой ценє»... Хтось може мені пояснити, як ми будемо далі жити в одній країні? От чесно, без істерики? Я не хочу постійно ненавидіти їх. Правда. Я хочу жити в одній країні з українцями, мати спільну мову й цінності. Я хочу, щоб у моїй державі Герої УПА славилися на державному рівні, а ідоли совдепії були знищені раз і на все. І я більше не маю наміру толерувати будь-які антиукраїнські випади. Не подобається українсь­ке? — Ворог.

Все мусить бути ясно і просто. Компроміси в прин­ципових питаннях досягаються, зазвичай, коштом на­ших інтересів. Понад двадцять років нам казали: „Не можна порушувати мовне питання. Не дратуйте лю­дей! Вони ж наші співгромадяни, їм треба час!" Скільки? От ті, кому було 20 - зараз за 40. І що?

Бандера, який сидів у Заксенхаузені практично до кінця війни, вам не подобається? А чому? Він що, прийшов на ваші русмірські землі і влаштував там парочку голодоморів? Чи може вивозив вас вагонами з Вологди в Казахстан? Ні. То що вам не подобаєть­ся? Що ми хочемо жити у своїй хаті за своїми тради­ціями і звичаями? О, то великий гріх...

А знаєте, є одна цікава особливість: ті кримські татари, з якими мені доводилося спілкуватися, не мають жодних претензій до Степана Бандери. Чому б це?

Може, тому, що попри всякі негаразди, вони не мали наміру виморити нас голодом і заселити наші міста й села, а нам ніколи не спала б на думку нелюдська ідея — виселити цей сусідній народ з їхньої Батьків­щини? Може, в цьому причина?

Так от: я не маю наміру бути толерантним до во­рога. А оте бидло, що влаштувало на могилі шашли­ки „по нізкой ценє", для мене ворог. Це не значить, що я хочу їх убивати чи щось подібне - просто я не хочу мати з ними нічого спільного.

Окрім стіни.

Р. S. А оте місце, де вони зібрались попразновать, варто перейменувати на Саур-Мангал. Та й ціну на шаш­лики вже можна піднімати. Як знам 'я пабєди.

Олег Синякевич, оглядач