Соцмережі: друг чи ворог?

Важко уявити життя сучасної людини без соціальних мереж. Вконтакті, Twitter, Facebook, Однокласники - далеко не повний перелік соці-альних медіа, що стали невід'ємною частиною нашого сьогодення. Чим є соцмережі для канівської молоді? Про користь і загрози від соцмереж учні та студенти навчальних закладів Канева говорили в редакції "Дніпрової Зірки".

 - Як ви вважаєте, виходячи з власного досвіду, соціальні мережі мають більше переваг чи недоліків?

• Анна КУРОЧКІНА, Канівська загальноосвітня школа №6, 10 клас:

 - Схиляюся до думки, що переваг у соцмереж більше. Головний плюс - це необмежений доступ до величезного обсягу інформації.

• Владислав ХОМЕНКО, Канівське вище професійне училище, 5 курс:

- На жаль, наше покоління здебільшого використовує інтернет для того, щоб вбити час. Я помітив, що сучасна молодь не дуже йде на контакт у реальному житті, усе рідше збирається за межами дому чи навчального закладу й все більше часу проводить у соціальних мережах, за комп'ютерними іграми тощо. Раніше ми з друзями часто збиралися, гуляли містом, а тепер майже весь вільний час у нас займає "DotA" (онлайн-гра - прим.), через що ми навіть стали менше виходити з дому. Проте, маю визнати, проводити час в інтернеті замість відпочинку на вулиці - не так вже й цікаво. Позитивна сторона соцмереж для мене - це можливість вивчення мов. Так, за допомогою віртуального спілкування вдалося суттєво покращити свою російську.

• Василь ЧОРНОБРИВЕЦЬ, Канівське вище професійне училище, 5 курс:

- Тут, як і в будь-якому питанні, є дві сторони медалі. Соцмережі були створені для спілкування, проте переросли в дещо більше - тепер за допомогою них можна оперативно дізнатися новини, обмінятися знаннями, документами. Але ж найбільша шкода, що її завдають соціальні мережі - те, що вони дійсно вбивають наш час. Молодь витрачає на соціальні мережі приблизно 3-4 години на день. Час, який можна присвятити навчанню, спорту, іншим корисним і потрібним справам, ми витрачаємо на ігри та безцільне просиджування Вконтакті.

• Владислав ГРИГОРОВИЧ, Канівська філія Східноєвропейського університету, 2 курс:

- Я — прихильник здорового способу життя, займаюся спор-том. Якось я зателефонував другові й запросив його піти зі мною на тренування, той відповів, що не може, адже саме зараз грає в мережі Вконтакті. Користі від постійного сидіння за монітором мало, навпаки - порушується зір, з'являються проблеми із спиною. Та в той же час інтернет неабияк виручає: дає змогу спілкуватися з рідними, які знаходяться далеко, наприклад, за допомогою Skype.

• Дарія ЧЕРНЯ, Канівське вище професійне училище, 3 курс:

- А у моєму випадку перемагає спорт, а не соціальні мережі. Я займаюся танцями в клубі "Спарта". На інтернет витрачаю мінімум часу.

• Богдан АДАМЕНКО, Канівська загальноосвітня школа №1, 10 клас:

- Як відомо, саме завдяки соцмережі Twitter почалася революція в Єгипті. Так само починалася революція і в Україні - з дописів у Twitter журналістів "Громадського телебачення" Мустафи Найема та Романа Скрипіна з закликами виходити на Майдан в підтримку євроінтеграції. Завдяки соціальним мережам я сам став учасником подій на Євромайдані в грудні, коли дізнався, що там потрібна допомога волонтерів. Втім, соцмережі можуть приносити як позитив, так і негатив. Іноді збираємося з хлопцями в парку. Деякі з них ігнорують наші запрошення поспілкуватися в реальному житті. Доводиться просити: "Вийди до нас, ми вже так давно тебе не бачили", - а товариш не виходить. І це дійсно страшно. 

- Ви пам'ятаєте, з чого починалися ваші «стосунки» з соцмережами?

• Катерина БАЛІЦЬКА, Канівська філія Східноєвропейського університету, 2 курс:

- Про соціальні мережі дізналася від однокласників коли мені було 13 років. Зареєструвалася  Вконтакті, щодня витрачала на це приблизно годину. З часом завдяки новим знайомствам, прослуховуванню музики й перегляду фільмів соцмережа стала займати три години мого вільного часу. Але сьогодні я відводжу на віртуальне спілкування менше часу, тому що більше уваги приділяю спорту, представляю  шкільну команду з волейболу на різних змаганнях.

• Ігор ПІДГАЙНИЙ, Канівська загальноосвітня школа №6, 10 клас:

- Я вперше зареєструвався в соцмережі п'ять років тому, але тоді мені було не цікаво вбивати там час. Пізніше завдяки інтернету з'явилося багато друзів, ми почали активно обмінюватись інформацією, це стало суттєвою допомогою в навчанні.

- Як до захоплення соцмережами ставляться ваші батьки? Чи не виникають конфлікти?

• Владислав ГРИГОРОВИЧ, Канівська філія Східноєвропейського університету, 2 курс:

- У моїй родині конфліктів не виникає. Батьки просять витрачати на інтернет не більше 2-х годин,  так і роблю.

• Анастасія БОРСЕНКО, Канівська загальноосвітня школа №1, 10 клас:

- Мої батьки проти того, щоб я проводила час у соцмережах, вважаючи, що це марна трата часу. На їх думку, інтернет відволікає мене від виконання обов'язків - допомагати у вихованні молодшого брата-першокласника. Вони не розуміють, що година, проведена в соцмережі, може бути важливою для мене.

- Старшому поколінню  здається, що соціальні мережі повністю "затягли" молодь у свої тенета.  Спростуйте цю думку.

• Дарія ЧЕРНЯ, Канівське вище професійне училище, 3 курс:

- Певний час соціальні мережі дійсно мене затягували. Тоді мені було 14 років. Я могла просидіти за комп’ютером шість годин поспіль, навіть до ранку. Нові знайомства, фото, повідомлення від друзів - все це було для мене новим і здавалося дуже цікавим. Навіть коли нікого з друзів не було в онлайні, я не виходила з сайту. Фактично я там жила. Та з часом подорослішала, ці розваги мені набридли.

• Микола ЧОРНИЙ, Канівська загальноосвітня школа №3, 10 клас:

- У мене на соцмережі елементарно не вистачає часу - після школи у мене заняття з репетитором з математики та української мови. Вільний час витрачаю на підготовку до вступу до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

• Марія ДІСКАНТ, Канівське вище професійне училище, 3 курс:

- Не можу сказати, що мене соціальні мережі затягують. Я не витрачаю на них весь свій вільний час, зазвичай у соцмережі Вконтакті вмикаю улюблену музику й роблю під неї якісь справи, наприклад, прибираю оселю. Так веселіше.

• Владислава ПЕТРИЧЕНКО, Канівська загальноосвітня школа №4, 11 клас:

- У мене напружений розпорядок дня, більша частина позашкільного часу відводиться тренуванням - з кінного спорту, вільної боротьби й боксу. Додому приходжу близько 22.00, тому на інтернет відводжу 10 хвилин, не більше. У зв'язку з подіями в країні взагалі намагаюсь не заходити на такі російські сайти, як Однокласники та Вконтакті, переключилася на Facebook. Так, спілкування в соцмережах дає можливість молоді отримати цінний досвід від більш досвідчених людей. Проте, на жаль, години, проведені в інтернеті, частіше призводять до розумової відсталості та поганої фізичної підготовки. 

• Роман САПРИГА, Канівська загальноосвітня школа №4, 11 клас:

- Раніше, я у певній мірі залежав від інтернету. У вихідні за монітором міг просидіти цілих 16 годин. В основному, грав у ігри - "Танки онлайн", "Майнкрафт" та ін. Після цього з'явились проблеми з зором. Зараз не витрачаю на це часу, адже цей навчальний рік вирішує моє подальше життя. Поставив перед собою мету - вступити до медичного університету на бюджетній основі, в майбутньому хочу стати пластичним хірургом. Загалом вважаю, що інтернет не є ворогом. Якщо вмієш себе контролювати, то він, без сумніву, стане другом.

- Як ви ставитесь до пошуку друга чи подруги в соцмережах?

• Василь ЧОРНОБРИВЕЦЬ, Канівське вище професійне училище, 5 курс:

- Я думаю, всі хоч раз використовували соцмережі для цієї мети. Саме через соцмережу я познайомився із своєю дівчиною, з якою зустрічаюсь уже три роки.

• Дарія ЧЕРНЯ, Канівське вище професійне училище, 3 курс:

- Якось познайомилась з хлопцем в мережі Вконтакті. На фото він мені дуже сподобався - молодий, вродливий. Після 3-х тижнів онлайн-спілкування вирішили зустрітись. На побачення до мене прийшов худий хлопець, нижчий і старший за мене, що не відповідало його фотографіям у соцмережі. Звичайно, наші стосунки не склалися. Після цього зрозуміла, що знайомитися краще в реальному житті - одразу бачиш позитивні якості людини та її недоліки. Живого спілкування ніщо не замінить.

• Іван ОНІЩЕНКО, міська гімназія ім. І.Я.Франка, 11 клас:

- Я також у цьому переконався. В інтернеті познайомився з дуже цікавою дівчиною. Під час онлайн-переписки дізнався, що вона має широке коло інтересів - займається спортом, цікавиться навчанням, музикою. Проте при зустрічі з нею на мене чекало розчарування. Згодом ми розійшлися.

• Марія ДІСКАНТ, Канівське вище професійне училище, 3 курс:

- Віртуальне спілкування допомогло мені знайти кохану людину. Півроку ми з хлопцем ходили на одні курси водіння автомобіля, бачились 3-4 рази на тиждень, проте не були знайомі, за цей час жодного разу не спілкувалися. Познайомитись нам допомогла соцмережа Вконтакті - там ми знайшли один одного, почали переписуватися. Сьогодні ми зустрічаємося, у нас склалися серйозні стосунки.

- Чи траплялися у вас ситуації, коли соцмережі реально допомогли?

• Патрісія ПУШЕНКО, міська гімназія ім. І.Я.Франка, 11 клас:

- У мене нещодавно був такий випадок. На початку місяця ми з однокласником повернулись із Німеччини, де проходили навчання в тамтешній гімназії. Під час двотижневої навчальної програми проживали в німецьких родинах. Тепер, коли ми повернулися, завдяки соціальним мережам підтримуємо зв'язок з нашими новими друзями, адже спілкування за допомогою інтернету безкоштовне, на відміну від телефонних дзвінків.

- А чи доводилось вам допомогати іншим завдяки Вконтакті, Facebook або Twitter?

• Олексій МАЛЬЦЕВИЧ, Канівська загальноосвітня школа №4, 11 клас:

- Був випадок, коли мені товариш по соцмережі з м. Архангельськ написав: "Я хочу покінчити життя самогубством". Це була дійсно депресивна особистість, він скаржився на те, що його життя не склалося. Не можу сказати, що я поставився до цього аж надто серйозно, проте дуже хотів допомогти, спілкувався з ним, намагався вселити надію. Через 2 місяці він мені написав, що у нього все налагодилось, дякував за допомогу.

• Марія ДІСКАНТ, Канівське вище професійне училище, 3 курс:

- Соцмережі допомогли зібрати кошти на складну операцію моїй подрузі Оксані. Для лікування Оксани ми неодноразово проводили збори коштів, щоб допомогти подрузі, я перерахувала три стипендії.

• Владислава ПЕТРИЧЕНКО, Канівська загальноосвітня школа №4, 11 клас:

- Я - волонтер і чудово розумію, наскільки сьогодні важливі соцмережі для надання оперативної допомоги тим, хто її потребує. Під час Майдану через соцмережі я брала участь у пошуці зниклих активістів, багатьох вдалося знайти і вийти з ними на зв'язок. Зараз допомоги потребують наші військові. Через пости у Facebook ми збираємо для наших хлопців, які перебувають у зоні АТО, амуніцію, їжу та ін.  Можливість допомагати людям - найбільший плюс соцмереж. 

Координатори «Діалогів» 

 Ксенія КРИВОШЕЯ, Євген БРУСЛІНОВСЬКИЙ

Дніпрова зірка

Важко уявити життя сучасної людини без соціальних мереж. Вконтакті, Twitter, Facebook, Однокласники - далеко не повний перелік соці-альних медіа, що стали невід'ємною частиною нашого сьогодення. Чим є соцмережі для канівської молоді? Про користь і загрози від соцмереж учні та студенти навчальних закладів Канева говорили в редакції "Дніпрової Зірки".

- Як ви вважаєте, виходячи з власного досвіду, соціальні мережі мають більше переваг чи недоліків?

• Анна КУРОЧКІНА, Канівська загальноосвітня школа №6, 10 клас:

 - Схиляюся до думки, що переваг у соцмереж більше. Головний плюс - це необмежений доступ до величезного обсягу інформації.

• Владислав ХОМЕНКО, Канівське вище професійне училище, 5 курс:

- На жаль, наше покоління здебільшого використовує інтернет для того, щоб вбити час. Я помітив, що сучасна молодь не дуже йде на контакт у реальному житті, усе рідше збирається за межами дому чи навчального закладу й все більше часу проводить у соціальних мережах, за комп'ютерними іграми тощо. Раніше ми з друзями часто збиралися, гуляли містом, а тепер майже весь вільний час у нас займає "DotA" (онлайн-гра - прим.), через що ми навіть стали менше виходити з дому. Проте, маю визнати, проводити час в інтернеті замість відпочинку на вулиці - не так вже й цікаво. Позитивна сторона соцмереж для мене - це можливість вивчення мов. Так, за допомогою віртуального спілкування вдалося суттєво покращити свою російську.

• Василь ЧОРНОБРИВЕЦЬ, Канівське вище професійне училище, 5 курс:

- Тут, як і в будь-якому питанні, є дві сторони медалі. Соцмережі були створені для спілкування, проте переросли в дещо більше - тепер за допомогою них можна оперативно дізнатися новини, обмінятися знаннями, документами. Але ж найбільша шкода, що її завдають соціальні мережі - те, що вони дійсно вбивають наш час. Молодь витрачає на соціальні мережі приблизно 3-4 години на день. Час, який можна присвятити навчанню, спорту, іншим корисним і потрібним справам, ми витрачаємо на ігри та безцільне просиджування Вконтакті.

• Владислав ГРИГОРОВИЧ, Канівська філія Східноєвропейського університету, 2 курс:

- Я — прихильник здорового способу життя, займаюся спор-том. Якось я зателефонував другові й запросив його піти зі мною на тренування, той відповів, що не може, адже саме зараз грає в мережі Вконтакті. Користі від постійного сидіння за монітором мало, навпаки - порушується зір, з'являються проблеми із спиною. Та в той же час інтернет неабияк виручає: дає змогу спілкуватися з рідними, які знаходяться далеко, наприклад, за допомогою Skype.

• Дарія ЧЕРНЯ, Канівське вище професійне училище, 3 курс:

- А у моєму випадку перемагає спорт, а не соціальні мережі. Я займаюся танцями в клубі "Спарта". На інтернет витрачаю мінімум часу.

• Богдан АДАМЕНКО, Канівська загальноосвітня школа №1, 10 клас:

- Як відомо, саме завдяки соцмережі Twitter почалася революція в Єгипті. Так само починалася революція і в Україні - з дописів у Twitter журналістів "Громадського телебачення" Мустафи Найема та Романа Скрипіна з закликами виходити на Майдан в підтримку євроінтеграції. Завдяки соціальним мережам я сам став учасником подій на Євромайдані в грудні, коли дізнався, що там потрібна допомога волонтерів. Втім, соцмережі можуть приносити як позитив, так і негатив. Іноді збираємося з хлопцями в парку. Деякі з них ігнорують наші запрошення поспілкуватися в реальному житті. Доводиться просити: "Вийди до нас, ми вже так давно тебе не бачили", - а товариш не виходить. І це дійсно страшно. 

- Ви пам'ятаєте, з чого починалися ваші «стосунки» з соцмережами?

• Катерина БАЛІЦЬКА, Канівська філія Східноєвропейського університету, 2 курс:

- Про соціальні мережі дізналася від однокласників коли мені було 13 років. Зареєструвалася  Вконтакті, щодня витрачала на це приблизно годину. З часом завдяки новим знайомствам, прослуховуванню музики й перегляду фільмів соцмережа стала займати три години мого вільного часу. Але сьогодні я відводжу на віртуальне спілкування менше часу, тому що більше уваги приділяю спорту, представляю  шкільну команду з волейболу на різних змаганнях.

• Ігор ПІДГАЙНИЙ, Канівська загальноосвітня школа №6, 10 клас:

- Я вперше зареєструвався в соцмережі п'ять років тому, але тоді мені було не цікаво вбивати там час. Пізніше завдяки інтернету з'явилося багато друзів, ми почали активно обмінюватись інформацією, це стало суттєвою допомогою в навчанні.

- Як до захоплення соцмережами ставляться ваші батьки? Чи не виникають конфлікти?

• Владислав ГРИГОРОВИЧ, Канівська філія Східноєвропейського університету, 2 курс:

- У моїй родині конфліктів не виникає. Батьки просять витрачати на інтернет не більше 2-х годин,  так і роблю.

• Анастасія БОРСЕНКО, Канівська загальноосвітня школа №1, 10 клас:

- Мої батьки проти того, щоб я проводила час у соцмережах, вважаючи, що це марна трата часу. На їх думку, інтернет відволікає мене від виконання обов'язків - допомагати у вихованні молодшого брата-першокласника. Вони не розуміють, що година, проведена в соцмережі, може бути важливою для мене.

- Старшому поколінню  здається, що соціальні мережі повністю "затягли" молодь у свої тенета.  Спростуйте цю думку.

• Дарія ЧЕРНЯ, Канівське вище професійне училище, 3 курс:

- Певний час соціальні мережі дійсно мене затягували. Тоді мені було 14 років. Я могла просидіти за комп’ютером шість годин поспіль, навіть до ранку. Нові знайомства, фото, повідомлення від друзів - все це було для мене новим і здавалося дуже цікавим. Навіть коли нікого з друзів не було в онлайні, я не виходила з сайту. Фактично я там жила. Та з часом подорослішала, ці розваги мені набридли.

• Микола ЧОРНИЙ, Канівська загальноосвітня школа №3, 10 клас:

- У мене на соцмережі елементарно не вистачає часу - після школи у мене заняття з репетитором з математики та української мови. Вільний час витрачаю на підготовку до вступу до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

• Марія ДІСКАНТ, Канівське вище професійне училище, 3 курс:

- Не можу сказати, що мене соціальні мережі затягують. Я не витрачаю на них весь свій вільний час, зазвичай у соцмережі Вконтакті вмикаю улюблену музику й роблю під неї якісь справи, наприклад, прибираю оселю. Так веселіше.

• Владислава ПЕТРИЧЕНКО, Канівська загальноосвітня школа №4, 11 клас:

- У мене напружений розпорядок дня, більша частина позашкільного часу відводиться тренуванням - з кінного спорту, вільної боротьби й боксу. Додому приходжу близько 22.00, тому на інтернет відводжу 10 хвилин, не більше. У зв'язку з подіями в країні взагалі намагаюсь не заходити на такі російські сайти, як Однокласники та Вконтакті, переключилася на Facebook. Так, спілкування в соцмережах дає можливість молоді отримати цінний досвід від більш досвідчених людей. Проте, на жаль, години, проведені в інтернеті, частіше призводять до розумової відсталості та поганої фізичної підготовки. 

• Роман САПРИГА, Канівська загальноосвітня школа №4, 11 клас:

- Раніше, я у певній мірі залежав від інтернету. У вихідні за монітором міг просидіти цілих 16 годин. В основному, грав у ігри - "Танки онлайн", "Майнкрафт" та ін. Після цього з'явились проблеми з зором. Зараз не витрачаю на це часу, адже цей навчальний рік вирішує моє подальше життя. Поставив перед собою мету - вступити до медичного університету на бюджетній основі, в майбутньому хочу стати пластичним хірургом. Загалом вважаю, що інтернет не є ворогом. Якщо вмієш себе контролювати, то він, без сумніву, стане другом.

- Як ви ставитесь до пошуку друга чи подруги в соцмережах?

• Василь ЧОРНОБРИВЕЦЬ, Канівське вище професійне училище, 5 курс:

- Я думаю, всі хоч раз використовували соцмережі для цієї мети. Саме через соцмережу я познайомився із своєю дівчиною, з якою зустрічаюсь уже три роки.

• Дарія ЧЕРНЯ, Канівське вище професійне училище, 3 курс:

- Якось познайомилась з хлопцем в мережі Вконтакті. На фото він мені дуже сподобався - молодий, вродливий. Після 3-х тижнів онлайн-спілкування вирішили зустрітись. На побачення до мене прийшов худий хлопець, нижчий і старший за мене, що не відповідало його фотографіям у соцмережі. Звичайно, наші стосунки не склалися. Після цього зрозуміла, що знайомитися краще в реальному житті - одразу бачиш позитивні якості людини та її недоліки. Живого спілкування ніщо не замінить.

• Іван ОНІЩЕНКО, міська гімназія ім. І.Я.Франка, 11 клас:

- Я також у цьому переконався. В інтернеті познайомився з дуже цікавою дівчиною. Під час онлайн-переписки дізнався, що вона має широке коло інтересів - займається спортом, цікавиться навчанням, музикою. Проте при зустрічі з нею на мене чекало розчарування. Згодом ми розійшлися.

• Марія ДІСКАНТ, Канівське вище професійне училище, 3 курс:

- Віртуальне спілкування допомогло мені знайти кохану людину. Півроку ми з хлопцем ходили на одні курси водіння автомобіля, бачились 3-4 рази на тиждень, проте не були знайомі, за цей час жодного разу не спілкувалися. Познайомитись нам допомогла соцмережа Вконтакті - там ми знайшли один одного, почали переписуватися. Сьогодні ми зустрічаємося, у нас склалися серйозні стосунки.

- Чи траплялися у вас ситуації, коли соцмережі реально допомогли?

• Патрісія ПУШЕНКО, міська гімназія ім. І.Я.Франка, 11 клас:

- У мене нещодавно був такий випадок. На початку місяця ми з однокласником повернулись із Німеччини, де проходили навчання в тамтешній гімназії. Під час двотижневої навчальної програми проживали в німецьких родинах. Тепер, коли ми повернулися, завдяки соціальним мережам підтримуємо зв'язок з нашими новими друзями, адже спілкування за допомогою інтернету безкоштовне, на відміну від телефонних дзвінків.

- А чи доводилось вам допомогати іншим завдяки Вконтакті, Facebook або Twitter?

• Олексій МАЛЬЦЕВИЧ, Канівська загальноосвітня школа №4, 11 клас:

- Був випадок, коли мені товариш по соцмережі з м. Архангельськ написав: "Я хочу покінчити життя самогубством". Це була дійсно депресивна особистість, він скаржився на те, що його життя не склалося. Не можу сказати, що я поставився до цього аж надто серйозно, проте дуже хотів допомогти, спілкувався з ним, намагався вселити надію. Через 2 місяці він мені написав, що у нього все налагодилось, дякував за допомогу.

• Марія ДІСКАНТ, Канівське вище професійне училище, 3 курс:

- Соцмережі допомогли зібрати кошти на складну операцію моїй подрузі Оксані. Для лікування Оксани ми неодноразово проводили збори коштів, щоб допомогти подрузі, я перерахувала три стипендії.

• Владислава ПЕТРИЧЕНКО, Канівська загальноосвітня школа №4, 11 клас:

- Я - волонтер і чудово розумію, наскільки сьогодні важливі соцмережі для надання оперативної допомоги тим, хто її потребує. Під час Майдану через соцмережі я брала участь у пошуці зниклих активістів, багатьох вдалося знайти і вийти з ними на зв'язок. Зараз допомоги потребують наші військові. Через пости у Facebook ми збираємо для наших хлопців, які перебувають у зоні АТО, амуніцію, їжу та ін.  Можливість допомагати людям - найбільший плюс соцмереж. 

Координатори «Діалогів» 

 Ксенія КРИВОШЕЯ, Євген БРУСЛІНОВСЬКИЙ