СТРАСНА П’ЯТНИЦЯ

Православні і греко-католики, а також всі християни східного обряду, відзначають Велику, або Страсну п'ятницю - найскорботніший день богослужбового року, коли Церква згадує про страждання Ісуса Христа на хресті за людський рід.

У цей день здійснилось торжество зла, людської заздрості і невдячності. Розп'яття на хресті було най ганебнішою, найболіснішою і найжорстокішою стратою. Такою смертю страчували в ті часи лише найбільш затятих лиходіїв: розбійників, убивць, бунтівників і злочинних рабів. Муки розп'ятої людини неможливо описати.

Смерть була настільки повільна, що дехто мучився на хресті по декілька днів. Навіть виконавці страти, - звичайно, люди жорстокі, - не могли холоднокровно дивитися на страждання розп'ятих. За єврейським законом, повішений на дереві вважався проклятим. Начальники іудейські хотіли навіки зганьбити Ісуса Христа, засудивши Його до такої смерті.

Коли привели Ісуса Христа на Голгофу, то воїни подали Йому пити кислого вина, змішаного з гіркими речовинами, щоб полегшити страждання. Але Господь, спробувавши, не захотів пити його. Він не хотів нічого вживати для полегшення страждань. Ці страждання Він прийняв на Себе добровільно за гріхи людей; тому і бажав перенести їх до кінця.

Коли все було приготовлено, воїни розіп'яли Ісуса Христа. Це було близько полудня, по-єврейськи о 6 годині дня. Коли ж розпинали Його, Він молився за Своїх мучителів, говорячи: "Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять".

Під час страждань Спасителя на Голгофі сталося велике знамення. З тієї години, як Спаситель був розп'ятий, тобто з шостої години (а за нашим рахунком з дванадцятої години дня), сонце затьмарилося і настала темрява всією землею, і тривала до самої смерті Спасителя.

В Євангелії від Івана сказано: "Так Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне".