Тарасова гора: силове поле духовності і... реконструкції

Тарасова гора стане доступнішою і для туристів, і для дослідників

Фото: Сергій ДАНИЛОВ

У Шевченковому музеї вдвічі збільшиться площа, з’явиться конференц-зал, кафе і навіть ліфт для інвалідів.

Безсумнівно, найпримітнішою подією духовного життя нації у березні є відзначення річниці з дня народження Тараса Шевченка і дня його пам’яті. Цьогорічний березень, окрім духовного наповнення, має й особливий, цілком реальний "земний" зміст – триває реконструкція приміщення Музею Кобзаря.

І саме ця обставина наразі викликає не лише зацікавленість, але й певну тривогу хранителів Кобзаревого дому, пересічних громадян. Власне, із великого спектра діяльності Шевченківського національного заповідника ми виокремили кілька запитань, пов’язаних головним чином із реконструкцією приміщення музею і поставили їх генеральному директорові Мар’яну Піняку.

– Мар’яне Володимировичу, наскільки відомо, завершення реконструкції приміщення музею заплановане на 2008 рік. Це реальна дата?

– На жаль, однозначно ствердної відповіді дати не можу. Наразі із передбачених на ремонт і реконструкцію 38 млн. грн. виділено і освоєно (з 2004 року) близько 17 млн. Із року в рік, незважаючи на те, що дорожчають матеріали, фінансування зменшується: у 2005 році на реконструкції музею було освоєно 9,5 млн. грн., у 2006 – 5,1 млн. грн.., а на 2007 рік заплановано лише 2,8 млн. грн. У першому кварталі обіцяють виділити близько 1 млн. грн. Цих коштів вистачить для розрахунку за вже виконані (у борг) роботи. Решти коштів вистачить хіба що на завершення раніше розпочатих робіт: виконання зовнішніх і внутрішніх штукатурних робіт, облаштування внутрішніх комунікацій, телефонізації, відео-спостереження, радіофікації тощо.

– Наскільки, за новим проектом, зміниться вигляд самого музею?

– Проект реконструкції музею виконав Інститут "УкрНДІпроектреставрація". У ньому максимально враховано первісний проект споруди Музею Кобзаря, виконаний архітекторами Василем Кричевським та Петром Костирком у 30-х роках минулого століття. Завдяки переданим музею родичами цих авторів архівів та нашим фондовим заощадженням, вдалося відновити задум Кричевського-Костирка. Так, дах було перекрито червоною черепицею, яку привезли з Австрії. На зовнішньому боці фасаду і між віконними отворами будуть майолікові розписи в українському стилі. У 30-ті роки розписи, як і деякі інші роботи, "скоротили" задля економії коштів. Дехто схильний вважати, що певну роль відіграв і політичний момент, зокрема пропонована авторами яскраво виражена українська національна тематика. Загалом пропонований проект реконструкції приміщення зовні практично не зміниться. Проте площа музею зросте у два рази за рахунок спорудження мансарди (досі там було горище), де будуть облаштовані приміщення для науковців, бібліотека, архів, а також заглиблення нульового циклу та розширення цокольної частини будівлі. Матимемо власний виставковий зал, конференц-зал, музейну крамничку, кафе. На вимогу часу буде зроблено прибудову з ліфом з тим, аби люди з обмеженими можливостями почувалися комфортно. Знадобиться ліфт і для підйому фондових матеріалів, зокрема громіздких скульптур. Роботи на реконструкції приміщення музею виконують працівники корпорації "Укрреставрація" із залученням канівських спеціалістів.

– Що планується зробити на перспективу?

У планах – реконструкція всього Шевченківського комплексу, зокрема реставрація могили Кобзаря, благоустрій територій верхнього та нижнього парків, газифікація, об’єднання заповідника і міських музеїв у єдину інфраструктуру, приєднання до території заповідника території Михайлової гори у Прохорівці. Щодо заповідника діють кілька державних програм, прийнято немало постанов Уряду і видано Указів Президента, ми входимо до програми "Золота підкова Черкащини". Єдине бажання – аби ці добрі наміри не залишалися на папері, а були підкріплені конкретним фінансуванням.