ПАСХА

Пасха, як і всі церковні свята в якомусь сенсі недоступні нам , тому що пов'язані вони з вічним життям, яке нами втрачено. У нас немає сталості, вірності, відданості іншим людям і Богу. Ми не завжди усвідомлюємо наскільки мертві, не здатні до життя. Умираємо не тільки тілом, але й почуттями, розумом, серцем. Віра, як дія стає нам недоступна. Воля слабшає, паралізується, і хотілося б щось зробити, а не виходить. Тому що гріх - це втрата єдності з Богом, смерть.

"Єдність" - це не просте товариство, це взаємопроникнення, яке дається довірою, затверджується радістю, подякою по відношенню один до одного, і подивом: як можна обходитися без інших людей? Недарма ж у наших сучасників так часто виникає питання: "А навіщо жити?" У ньому виявляються реальні відчуття людини, яка вже не розуміє, що таке любов. Та й чи є вона?

Втілення Христа на землі заповнює, реанімує нашу совість, пробуджуються наші почуття, віра, у якій ми відкриваємо Христа. Ми виявляємо, що Господь - Свідок нашої смерті й наша смерть. Поруч із іншими людьми ми ніби то виглядаємо цілком живими, перед грішниками - майже що праведники. І тільки перед Його життям починаємо розуміти, що остаточно мертві.

Людина пізнавши свій гріх розуміє, що наше добро в Його світлі виявляється мертвечиною, примарою, спокусою для інших, а вічного, справжнього в нас нічого немає. Вона нарешті визнає: "Господи, перед тобою мрець!", - Христос відразу відповідає: "Живий"! Воскрешає. Прощаючи, Господь повертає, вручає нам Свої Божественні можливості, як батько в притчі про блудного сина.

Шлях до Воскресіння - це насамперед прихід до страждань Господніх, до Його смерті. Його страждання і наші теж. Він страждає й від мене, і від інших. Ми всі любі Йому. Гріх робить нас самотніми, але Христос розділяє нашу самітність. Богородиця сказала на Благовіщеня: "Я, раба Господня" (від Луки. 1.38). і в Ній ожив Бог. А Христос виголошує протилежне: "Для чого Ти Мене залишив?" "Відбулося!" (від Іоанна. 19.30). Він увійшов у смерть людей. Розділив її з нами, а смерть, - це коли світ поступово звужується, закривається усередині людини. І Господь руйнує цю самітність.

Життя –  це, якщо один відкрив себе назустріч іншому. Він розуміє, що той може вдарити, обдурити, але все-таки довіряє йому. прислуховується, шкодує, намагається забути про себе. Його єдина радість - життя цієї людини, її свобода. Таке буває тільки у взаємності, у якій є світло –  надія на іншого. Коли людина здогадується, що ці невичерпні відносини можуть зупинитися, наступає пітьма. У наших звичках її занадто багато. І нам уже стає важлива не сама людина, а її таланти, зв'язки, багатство.

Тільки перед Христом ми розуміємо: Життя може бути стійким, милостивим, надлишковим, і все більше переконуємося: "Господи, але ж уся моя правда - тільки жалюгідне руб'я, усе моє "високе" - просто пітьма. Я був обманутий самим собою, лукавий, двоєдушний". У цьому трагедія смерті. І вона може роздавити нас, якщо ми не відчуємо: поруч із нами Бог. З нами Він розділив смерть, зійшов у наше пекло, у кожну людську душу. І це нас виводить на свободу. Відбувається наше совоскресіння з Ним. Наше воскресіння - це визнання: у пекло моєї душі зійшов Бог. І замогильний холод, геєнський вогонь уже не так мене обпалюють. А без Нього їх було б неможливо витримати. Смерть ми вибрали добровільно. Її причина в тому, що людина живе для себе. А смерть Христа - заради іншої душі, і це початок життя Вічного. Потрібно пройти через смерть, щоб опинитися із Христом. Тільки те, що воскресло в Ньому, не зазнає мінливості, неправди.

Ми призиваємося до великодньої віри, у якій смерть уже переборена. Настав Великдень. Нам потрібно воскреснути, насамперед , для того, щоб прийняти милість Христа, стати довірливим стосовно Бога. Якщо в наші часи людина бореться з Христом і відкидає Його милість, прощення, то прямо відмовляється від відродження й воскресіння, вибираючи смерть. Смерть – є наслідком гріха. Гріх - це вибір зла.

Пасха відбувається не тільки в думках і почуттях, Вона може ввійти в плоть людини і настане людська цілісність. Підуть смерть, хвороби, у яких ми буваємо двоєдушні, неоднозначні, складні. Пасха дарує простоту, єдність душі й тіла. Нам повертається природність, первозданність, первородність у Христі.

У Воскресінні час зімкнувся. Перестав існувати. Відчинилася Вічність. Воскресіння було, буде і є.