Поезія про наболіле

Зазначу, сам не великий шанувальник поезії, скоріше навппаки.

Викладаю на прохання автора.

Автора вказано.

Гей, сепаратисти, дьявола служаки,

Путіна проклятого лярви запродаті!

Геть з Землі Святої, й не наводьте смуту,

Людей збунтувати? — вам не вдастя, суки.

Хочете в Росію, Путіну служити —

Будете в Сибіру золото мити.

Будете горіти у вогні щоднини

І болем платити за кров України.

За кров, за солдатів, за наші родини,

За те, що розбили душу Україні.

Вас не прийме в світі жодна країна,

Вас прокляне мати — Свята Україна.

Вам одна дорога — у пекло, до біса.

Ви зрадили Бога, Землю свою рідну,

Розтоптали славу предків своїх гідних.

Нема у вас святого, що Русь відчувала,

Нема того духу, що козаки мали,

То ж, мабуть, поганці душу вашу вкрали.

Просніться, прокиньтесь, назад оглянітесь,

Не дайте ще більше кровиці пролитись.

Моліться, кричіте, хай Бог вас простить,

Хай вижене зло і любов поселить.

Спокутуйте гріх свій за Землю Святую,

За Сотні Небесні, за рани, за кров,

За те, що рашистів пустили в свій дім.

Просіте у Бога розвіять мару,

Ваш мозок прочистить — дать думку нову.

Щоб зняти прокляття, що дав вам Кремль,

Впадіть на коліна й моліться щодень.

Можливо й простить вас Земля — наша Мати,

Якщо ви вернетесь в родину, до хати.

То ж вам вибирати — на чий бік ставати,

Поки ще не пізно душу рятувати.

Тетяна Скляренко. Канів, 20.12 2014 року.