”Допустили помилку, коли пустили до міста київський хліб”

Щотижня у середу, п’ятницю і неділю на Центральний ринок у Каневі приїжджає хлібовозка із Золотоноші.


— До Канева їздимо з листопада минулого року, — розповідає водій-експедитор 23-річний Сергій Беценко. — Продаємо від 900 до 1,5 тисячі штук продукції. Привозимо чотири види хліба і шість видів булочок. Сірий хліб коштує 1,95 гривні, білий — 2,05, житній — 2,35 гривні. Булочки від 1,15. Хліб дешевий, бо з державного підприємства ”Златодар”.

До золотоніської машини з випічкою постійно збирається черга. Покупці задоволені і якістю, і ціною, бо в магазинах хліб значно дорожчий.

На ринку, неподалік одна від одної, також торгують паляницею Наталія Демешко і Валентина Рижко. У Наталії з Київського хлібокомбінату N11:

— У березні минув рік, як торгую хлібом. Продаю не увесь, залишки відправляємо назад на комбінат або згодовую курям. Попит останнім часом зменшився, то прийдеться ще й свині завести.

Валентина Рижко, 42 роки, пропонує продукцію місцевого приватного підприємства ”Богдан”. Підприємство спеціалізується на кондитерських виробах. Хліб випікають одного виду ”Кишинівський”. Буханець коштує 3 грн. Купують його неохоче.

Єдиний на Канівщині хлібозавод перестав випускати продукцію з липня минулого року. Жителі Канева і сіл їдять привезений із сусідніх районів і областей.

— Допустили помилку 15 років тому, коли пустили до Канева київський хліб, — розмірковує 45-річний Ігор Левіт, директор комунального підприємства ”Міський ринок”. — Раділи, що можемо вибирати. Треба було контролювати цей процес з боку влади. Є види діяльності, які не можна відпускати. Догралися, що свій хліб вмер. Київ, Черкаси і Переяслав демпінгували ціни. Канівці раділи, що купують дешевший. Потім ціни зросли, а звичка купувати чужий хліб лишилася.

Канівський хлібозавод у радянські часи випікав 30 т паляниць на добу. З часом став нерентабельним і 15 років тому його закрили. 2004-го його придбало товариство ”АРАЛ” і спробувало реанімувати. Вклали немалі кошти у реконструкцію. Але час втратили. Канівчани звикли до широкого асортименту чужого хліба. Місцевий продукт купували без бажання. Спочатку він поступався якістю. Згодом до якості претензій не було, але місцевого виробника не підтримали ні тутешні підприємці, ні влада. Щоденно завод випікав до 5 т хлібобулочних виробів.

Тепер на підприємстві хліб не випікають. Мелють людям борошно. На роботі числиться до 10 сторожів.

На чесних умовах діяти неможливо

 Зупинка підприємства — це моя особиста драма і ще сотні людей, які працювали на заводі, — розповідає з гіркотою в голосі Роман Кобзєв, 43 років, директор канівського хлібозаводу. — В даний час займатися хлібопекарською галуззю безглуздо. На очах гине багато підприємств. Виживають ті, хто має інший бізнес або залучає безповоротні кошти. На чесних умовах діяти неможливо, і при нинішній державній політиці невеликі хлібозаводи приречені на знищення. На відродження підприємства в мене немає коштів. А якби й були, я добре подумав би, чи варто. Скоріше, ні.


Віра Коломієць, 53 роки, начальник міського управління економіки каже, що в тому, що завод перестав діяти, винні всі в однаковій мірі:

— Депутати міської ради відмовилися знизити ставки єдиного податку тим підприємцям, хто торгуватиме канівським хлібом. У підприємства був слабкий менеджмент. Хліб з Канева могли привезти о третій дня, коли з Черкас машини стояли під магазином уже о восьмій ранку. Сильний тиск чинили хлібовиробники з інших міст, приваблювали покупця заниженими цінами і врешті завоювали канівський ринок. Тепер практично увесь хліб завозний: відсотків 5 золотоніський, решта у рівних частках — черкаський і київський. Усього місто споживає за день 6,5 тонни хліба.

Який хліб продають у районах

Городищенський р-н — черкаський, київський, ватутінський, місцевий

Канівський р-н — черкаський, золотоніський, корсунь-шевченківський, київський

Драбівський р-н — черкаський, київський, місцевий

Жашківський р-н — черкаський, христинівський, білоцерківський, ватутінський, переяслав-хмельницький, бузівський, місцевий

Звенигородський р-н — черкаський, київський, ватутінський, городищенський, місцевий

Золотоніський р-н — черкаський, переяслав-хмельницький, місцевий

Кам’янський р-н — черкаський, смілянський, кіровоградський, місцевий

Катеринопільський р-н — черкаський, ватутінський, одеський, київський

Корсунь-Шевченківський р-н — черк аський, ватутінський, київський, місцевий

Лисянський р-н — черкаський, корсунь-шевченківський, ватутінський, жашківський, місцевий

Маньківський р-н — черкаський, ватутінський, уманський, київський

Монастирищенський р-н — черкаський, київський, гайсинський, місцевий

Смілянський р-н — черкаський, ватутінський, місцевий

Тальнівський р-н — черкаський, ватутінський, бузівський, місцевий

Уманський р-н — черкаський, ватутінський, христинівський, місцевий

Христинівський р-н — черкаський, уманський, гайсинський, київський, місцевий

Чигиринський р-н — черкаський

Чорнобаївський р-н — черкаський, золотоніський, місцевий

Шполянський р-н — черкаський, ватутінський, місцевий


57


СТІЛЬКИ підприємств печуть хліб, булочні й кондитерські борошняні вироби на Черкащині. Про це повідомила Тетяна Красноштан із Державного підприємства ”Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології і сертифікації”. За добу жителі області з’їдають 380 т хліба.

Найбільше пекарень у Черкаському, Уманському і Смілянському районах. Єдиний район, де їх немає — Катеринопільський.

Лариса ЗЕЛЕНЕНКО

ГПУ