Не прощати росіянам. Інакше нам доведеться втретє боротися з фашизмом

Не прощати росіянам. Просто не прощати. Не забувати кпини, телевізійне пекло, Тузлу, Інститут країн СНД, Брат-2, заборони на ввезення, удари в спину, бризкання слиною, "на Україні", потоплені наші кораблі, "не доязык", Мішу Леоньтева, "квазі-націю", Латиніну, псевдострану", доктора Лізу, голодомор, книги АСТ, 18 рублів за пост, ненависть, зарозумілість, боязкість, боягузтво і підлість, підступність.
Не прощати не з злості або ненависті, ні. А тільки для того, щоб уникнути повторення вже пройденого. Холодно і прагматично не прощати, безлюті або голосінь.

Чи ви думаєте, що, коли ми переможемо у війні, а у них нарешті здохне (прости мене, Господи) Міль, все раптом розквітне братньою любов'ю?
Так-так. Звичайно. Спочатку ми почуємо "ми не знали", "нас обдурили", "ми не винні". Катя Андрєєва прийде на роботу в синьо-жовтій сорочці, Валерія заспіває "Червону руту", а Кобзон вибачиться за "западенських відморозків". А потім все повернеться на круги своя. Чи спробує повернутися. Потихеньку, по чуть-чуть, і все-таки знову все знову почнеться. З'являться нові Мамонтові і нові Соловйови, і телепланктон буде прислухатися до них з відкритим від здивування і радості ротом.
Для того, щоб це не сталося знову - нічого не прощайте. Нічого не забувайте. Коли ті, хто вчора поливав мою і вашу країну брудом, раптом почнуть клястися у вічній дружбі, не забувайте.
Наших дітей,які дістають копійки зі своїх скарбничок.
Жінок, що віддають останнє на пункти збору допомоги.
Безруких і безногих двадцятирічних хлопців в госпіталі.
Або коли-небудь нашій країні доведеться втретє боротися з фашизмом.